На середину ХVIIІ ст. англійські колонії в Північній Америці вже перестали бути маленькими малолюдними фортами. їхнє населення збільшилося до 1 млн чоловік, виросли міста, процвітала торгівля. Розвивалися також освіта і культура: почали виходити власні газети,

У Новому Світі англійців приваблювало незайняте іспанцями Атлантичне узбережжя Північної Америки. Його головним багатством були не дорогоцінні метали, а родючі землі, заселені численними індіанськими племенами. Ще в XVI ст. перші англійські колоністи спробували

Відкриття Америки та її скарби не залишили європейців байдужими. Потік переселенців у Новий Світ постійно зростав: з 1640 р. до 1790 р. населення колоній збільшилося з 25 тис. до 3,9 млн чоловік, тобто у 156 разів. Серед тих, хто наважився в пошуках кращої долі перетнути

Парламент підтримували в основному жителі більш розвинених східних графств - купці й фінансисти, міські ремісники й торговці, джентрі й селяни. У його руках знаходилися флот і основні порти Англії, в.

У 1625 р. на англійський престол зійшов Карл І Стюарт (1625-1649). Як і його батько, Яків І, Карл не любив пуритан і виявляв віротерпимість до католиків.

На межі XVI—XVII ст. в Англії відбувалися важливі зміни. Нові дворяни -джентрі - розводили на огороджених землях овець і отримували великі прибутки від продажу

На пропозицію депутатів Вільгельм відповів згодою. Він запевнив їх, що вирушає до Англії, маючи на меті захистити «протестантську релігію, власність і вільний

У 1658 р. Кромвель помер. Влада перейшла до його сина Річарда - людини слабкої і нерішучої. Він не справлявся з управлінням країною і був позбавлений влади.

Вождем левелерів став Джон Лілберн (1614-1657) - автор низки памфлетів (викривальних творів), у яких ішлося про надання всім людям рівних прав.

Лідером індепендентів стає Олівер Кромвель (1599-1658).