Домінантою зовнішньої політики ФРН в 50-ті роки була "реабілітація іміджу Західної Німеччини в Європі. В умовах розколу німецької нації і жорсткого протистояння періоду "холодної війни" перевага віддавалася "західному" вектору зовнішньої політики ФРН. "Східний" напрямок обслуговував потреби конфронтації СРСР та США в Європі.

Основним завданням зовнішньої політики ФРН канцлер К. Аденауер вважав інтеграцію держави в західні економічні, політичні та військові структури. Після вступу ФРН до НАТО і утворення ОВД, у вересні 1955 р. під час візиту К. Аденауера до Москви ФРН встановила дипломатичні відносини з СРСР.

Політичні кола, суспільна думка ФРН сприймали СРСР як унітарну "супердержаву", тому реальна політика Бонна щодо СРСР концентрувалася навколо Москви. УРСР, як і інші союзні республіки, не брались до уваги.

За тих історичних умов інший підхід міг бути лише утопією. Вбивство 15 жовтня 1959 р. в Мюнхені С. Бандери на деякий час загострило стосунки між ФРН і СРСР, але "концептуальної революції" в ставленні Західної Німеччини до України стимулювати не могло. Співробітництво між НДР і Україною відбувалося лише в контексті стосунків "першої німецької соціалістичної держави" з Радянським Союзом.

У 1957 році ФРН підписала Римський договір про створення Європейського Економічного Співтовариства. В. Брандт зазначав, що "через Європу Німеччина повертається до самої себе та до творчих сил своєї історії". Один із "батьків" західноєвропейського єднання Жан Монне вважав, що поглиблення західноєвропейської інтеграції може замінити німцям ФРН національну єдність.

У зовнішньополітичній концепції ФРН тенденція відмови від "холодного миру" з СРСР виявилася лише після приходу до влади у Бонні 1966 р. "великої коаліції" ХДС/ХСС/СДПН. Канцлер В. Брандт у своїх спогадах так визначив парадигму "нової східної політики":"Відкрити власним німецьким ключем двері, які ведуть до розрядки, і покласти край розколу Німеччини".

Московський договір 12 серпня 1970 року заклав фундамент пост-конфронтаційного етапу в стосунках СРСР і ФРН. У історичній перспективі цей договір витяг перший камінець з Берлінського муру.