|
Вступ
1. Захист житлових прав
2. Вирішення житлових суперечок в
адміністративному (службовому) порядку
3. Вирішення житлових суперечок в судовому порядку
1. Захист житлових прав
Конституцією України кожному гарантується судовий
захист його прав і свобод. Рішення
і дії (або
бездіяльність) органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, суспільних
об'єднань і посадовців можуть бути оскаржені в суд. Кожний громадянин має право
захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом. Громадяни України, іноземні
громадяни і особи
без громадянства, що є
учасниками житлових відносин на
території України, в
рівному ступені володіють
правом на судовий захист, якщо
вони вважають, що їх житлові права порушені. Згідно українського законодавства захист
порушених житлових прав
здійснюється судом відповідно до порядку встановленого
процесуальним законодавством. Захист
житлових прав в
адміністративному порядку здійснюється
тільки у випадках передбачених житловим кодексом, іншими федеральними законами.
Рішення, прийняте в
адміністративному порядку, може бути оскаржено в судовому порядку.
Захист житлових прав здійснюється наступними способами:
1) визнання житлового права;
2) відновлення положення, що існувало до порушення
житлового права, і припинення дій, що порушують це право або створюючи загрозу
його порушення;
3) невживання судом нормативного правового акту
державного органу або нормативного правового акту органу місцевого
самоврядування, ЖК, що суперечать, або прийнятим у відповідності з ЖК
, іншому нормативному
правовому акту, має
більшу, ніж вказані нормативний
правовий акт державного
органу або нормативний
правовий акт органу місцевого самоврядування, юридичну
силу;
4) припинення або зміни житлового правовідносин;
5) іншими способами, передбаченими ЖК, іншими
законами.
До
інших способів, зокрема,
можна віднести захист
житлових прав органами
управління житлових
кооперативів, товариств власників
житла, інших органів
управління житловими фундаціями.
Під житловими суперечками розуміються конфліктні ситуації, що зачіпають житлові
права і інтереси військовослужбовців, громадян,
звільнених з військової
служби, і членів
їх сімей, а також військових частин,
установ і організацій,
пов'язані з необхідністю
захисту їх суб'єктивних має рацію по володінню,
користуванню і розпорядженню житловими приміщеннями. Дозвіл житлових
суперечок проводиться в
адміністративному
(службовому) і судовому порядку (в порядку оскарження
неправомірних дій (бездіяльності) посадовців і в порядку позовного
виробництва). За скаргами громадян
на порушення конституційних прав
і свобод і
по запитах судів Конституційний Суд України перевіряє
конституційність закону, застосованого
або підмета вживанню в конкретній справі. Крім того, кожний
має право відповідно до міжнародних
договорів України звертатися
до міждержавних органів
по захисту прав
і свобод людини,
якщо вичерпані всі наявні внутрідержавні
засоби правового захисту .
Таким органом, наприклад,
є європейський суд з прав
людини - постійно діючий
суд, утворений державами
- учасниками Конвенції
про захист прав людини і основних свобод, підписаної в
Римі 4 листопаду 1950 р., в цілях забезпечення дотримання їх зобов'язань по
даній Конвенції. Україна теж
ратифікувала Конвенцію і Протоколи
до неї. Європейський
суд з прав
людини може приймати
скарги від будь-якої фізичної особи будь-якої неурядової
організації або будь-якої
групи приватних осіб,
які затверджують, що з'явилися жертвами порушення одним з держав-учасників їх прав, визнаних в Конвенції
або в Протоколах до неї. Суд не приймає індивідуальні скарги, які є анонімними
або по істоті аналогічними тим,
які вже були
їм розглянуті або
вже були предметом
іншої процедури міжнародного розгляду
або врегулювання, і
якщо вони не містять
нових фактів, що відносяться до справи. Суд оголошує неприйнятною
будь-яку індивідуальну скаргу, якщо визнає її
несумісної з положеннями
Конвенції або Протоколів
до неї, явно
необґрунтованої або зловживанням
правом подачі скарги.
2. Вирішення житлових суперечок в адміністративному
(службовому) порядку
Вирішення житлових суперечок в адміністративному
(службовому) порядку повинен проводитися шляхом
розгляду листів, заяв
і скарг з
житлових питань на
засіданнях житлових органів (житлових
комісій), а також на прийомі керівника органу місцевого самоврядування або іншого посадовця
відвідувачів з житлових
питань, наприклад, начальником
гарнізону (командиром військової частини) відносно військовослужбовців.
Проте житловий орган (житлова комісія) і її голова не приймають остаточних
рішень по спірним
житловому питанню. Житлова комісія,
розглянувши скаргу, зобов'язана підготувати пропозицію
по її вирішенню
на рішення керівника
органу місцевого самоврядування
або іншого посадовця (начальника гарнізону, командира військової частини).
Адміністративний порядок найбільш
характерний для військових
організацій. Якщо житловий орган (житлова
комісія) підготував необґрунтоване і
незаконне рішення, громадянин
має право звернутися до уповноваженого посадовця із заявою про не
затвердження рішення житлового органу
(житлової комісії) і направити його
на новий розгляд.
У випадку якщо
по рапорту військовослужбовця не
буде прийнято рішення яке його
задовольнило б, необхідно оскаржити
вказані дії в гарнізонну житлову комісію, в обов'язку якій входить
перевірка спільно району (не рідше одного
разу на рік)
у військових частинах
гарнізону стану обліку
житлових приміщень закріплених за
Міністерством оборони України, а також своєчасне і правильне розподіл житлових
приміщень, що звільняються.
Розгляд скарг і
підготовка проектів рішень по них
також входять в обов'язку гарнізонної житлової комісії. В Озброєних
Силах України житлові
комісії військових частин
і гарнізонні житлові комісії остаточних рішень із житлових
питань не приймають, так як
їх рішення підлягають
затвердженню начальниками гарнізонів
(командирами військових частин) тому
їх дії, як правило, не можуть бути
предметом оскарження в
судовому порядку. Виключення
складають дії (бездіяльність) житлових
комісій, в результаті яких:
- порушені права і свободи військовослужбовця;
- на військовослужбовця незаконно покладений
який-небудь обов'язок або
військовослужбовець
незаконно притягнений до
якої-небудь відповідальності (наприклад,
порушення обліку
військовослужбовців, потребуючих в житлових приміщеннях (поліпшенні житлових умов);
- порушення при веденні списків
військовослужбовців, потребуючих в отриманні житлових приміщень (поліпшенні
житлових умов);
- порушення
при підготовці і представлені на
затвердження командиру військової
частини пропозицій по розподілу
між військовослужбовцями, потребуючими
в житлових приміщеннях (поліпшенні житлових умов), виділених
військовій частині житлових приміщень).
3. Вирішення житлових суперечок в судовому порядку
Захист порушених
житлових прав здійснюється
судом загальної юрисдикції
або арбітражним судом відповідно до порядку справ. Дозвіл житлових
суперечок, здійснюваний судами
загальної юрисдикції. В
судах загальної юрисдикції дозволяються
житлові суперечки між
наймодателями і наймачами
в будинках державного,
муніципального і приватного житлових фундацій, наймачами
і членами їх
сімей суперечки між громадянами
і житлово-будівельними кооперативами, пов'язані
з житловими правовідносинами, і
інші житлові суперечки, зокрема, про виселення осіб по різних підставах у тому
числі самоправний що зайняли
житлові приміщення в
будинках житлово-будівельних кооперативів або в тих, що належать
громадянам на праві власності, а також самовільно що вселилися в нежилі
будинки і приміщення;
про виселення з
вказаних будинків, якщо
вони загрожують обвалом;
про виселення з самовільно
побудованих будинків, що підлягають
зносу за рішенням органів місцевого самоврядування; про наданні
житлового приміщення по
вимогах, заснованих на
цивільно-правових зобов'язаннях (у зв'язку із зносом удома, проведенням
капітального ремонту, переобладнанням удома в нежилій і т.п.). Право на судовий
захист житлових прав громадян спирається на положення Конституції України, згідно
якої кожному гарантується
судовий захист прав і свобод. Суди
покликані забезпечувати належний
захист прав і
свобод людини і
громадянина шляхом своєчасного і
правильного розгляду справи. Суди, вирішуючи
суперечки, витікаючі з житлових правовідносин, зобов'язані
забезпечувати належний захист
порушених прав як фізичних,
так і юридичних осіб шляхом своєчасного і правильного розгляду справ.
Судова практика виробила
певні підходи до
дозволу житлових суперечок які можуть застосовуватися, якщо
вони не суперечать новому житловому законодавству. При ухваленні
позовної заяви про
виселення громадян по
передбачених законом
підставам з наданням
іншого житлового приміщення, що упорядкувало, або іншого
житлового приміщення, що відповідає санітарним і технічним вимогам,
суддя зобов'язаний перевірити, чи вказано в
заяві конкретне вільне житлове приміщення,
що надається тим, що виселяється.
За відсутності такої вказівки суддя
виносить визначення про
залишення заяви без
руху, про що
сповіщає позивача, і надає
йому термін для
виправлення недоліку заяви.
У разі невиконання вимоги судді
заява вважається не поданою і повертається позивачу. При рішенні
питання про ухвалення
заяви про виселення
з наданням іншого
житлового приміщення слід мати у вигляді, що позивач повинен вказати в
заяві конкретне житлове приміщення що надається
тим, що виселяється, тільки у тому випадку, коли на
ньому самому лежить
обов'язок по його наданню. Якщо ж надати житлове
приміщення тим, що виселяється повинна інша особа, то
суддя не має права вимагати вказівки
в заяві конкретного
житлового приміщення для
надання громадянам, що виселяються ;
в таких випадках
суддя привертає до
участі в справі
органи місцевого самоврядування
або підприємство, установа, організацію, на яких у разі задоволення позову повинна
бути покладений обов'язок надати тим, що виселяється інше житлове приміщення.
Суд створює необхідні
умови для всестороннього і
повного дослідження обставин справи: роз'яснює особам, що беруть
участь в справі, їх права і обов'язки, попереджає про наслідки здійснення або
нездійснення процесуальних дій і у
випадках, передбачених
процесуальним законодавством, сприяє їм в здійсненні їх прав. Порушення черговості
надання громадянам житлових
приміщень може служити підставою для
визнання відповідного рішення
повноважного органу недійсним
в судовому порядку. Стороною в суперечках, витікаючих з умов договору
найму житлового приміщення є власник житлового приміщення або уповноважена ним
особа (наймодатель), у тому числі і житлово-експлуатаційні організації і
служби. Всі члени сім'ї,
у тому числі і неповнолітніх
наділені, рівними правами, які витікають
з договору найму
житлового приміщення, тому
опікун (опікун)
неповнолітнього може від імені
підопічного здійснювати всі
надані йому правомочність. Зокрема,
він може на користь
неповнолітнього вимагати розділу
житлового приміщення і укладення
від його імені
окремого договору найму
(у тому числі і коли
неповнолітній виявиться єдиною
особою, що має право
на займане житлове приміщення). Оскільки
на здійснення операцій
по розпорядженню майном
підопічного опікун (опікун)
повинен одержати згоду органу опіки і опікування, остільки до участі в справі
притягуються ці органи. При розгляді справ про примусовий обмін житлового
приміщення перевіряються заслуговуючі
увагу доводи членів
сім'ї, що проживають в
обмінюваному приміщенні, для дотримання їх
інтересів. Під заслуговуючими уваги
доводами і інтересами
членів сім'ї які повинні
враховуватися судом по
таких справах, слід
розуміти наявність обставин перешкоджаючих їм
через вік, стан
здоров'я і т.п.,
користуватися тим, що
надається в порядку обміну житловим
приміщенням. Якщо суперечка виникла між членами сім'ї, що займають окрему
квартиру, відсутність згоди одного або декількох з них переїхати в житлове
приміщення, розташоване в квартирі, де проживають і інші
наймачі, саме по собі не є
підставою для відмови
в задоволенні позову оскільки при
розпаді сім'ї, що призвів
необхідність обміну, цих
осіб фактично вже не
користуються окремою квартирою. При дозволі суперечок про виселення із займаного
житлового приміщення на час капітального ремонту удома з'ясовується, чи знаходиться житлове
приміщення, що надається, в тому ж
населеному пункті і
чи придатне воно
для мешкання громадян, що виселяються, з урахуванням їх
віку стану здоров'я, інших
заслуговуючих уваги інтересів,
а також тривалості капітального
ремонту. Якщо виселення наймачів
проводиться з будинків
або житлових приміщень,
що належать громадянам на праві
власності, судом в кожному випадку перевіряється необхідність
проведення капітального ремонту, реальна можливість власника удома
приступити до нього (наприклад, наявність засобів, матеріалів),
а також час, протягом
якого можливе виконання
ремонтних робіт. В рішенні про виселення наймача і членів його
сім'ї судом указується термін, на який виселяються відповідачі. Вирішуючи суперечки,
пов'язані з перевлаштуванням, перепланировкой житлових
і підсобних приміщень, судам
слід з'ясовувати, чи
є на цю
згоду не тільки наймача,
але і наймодателя і як найбільш доцільно провести
перевлаштування вказаних приміщень, для
чого до участі
в справі притягуються
органи житлово-комунального господарства. Слід врахувати,
що через переобладнання
житлового будинку, в
якому знаходиться здане житлове
приміщення, якщо таке
переобладнання істотно змінює
умови користування житловим приміщенням, без згоди наймача не допускається. Якщо дана суперечка виникла між наймачами,
що проживають в будинках,
що належать громадянам на
праві власності належить враховувати,
що для якого-небудь
перевлаштування в цих
будинках необхідне не тільки дозвіл місцевої адміністрації, але
і згода власника будинку, якому через ЖК належить право володіння, користування
і розпорядження своїм майном. При
розгляді справ про
виселення в інше
житлове приміщення, що
упорядкувало, у випадках коли будинок, в
якому проживає наймач, підлягає зносу у зв'язку з відведенням земельної ділянки
для державних або муніципальних потреб або якщо житлове приміщення
переобладнало в нежиле, судом
перевіряється, чи є
рішення компетентного органу
про вилучення земельної ділянки
для державних або
муніципальних потреб або
про переклад житлового
будинку (житлового приміщення) в нежилій. В Конституції України сказано,
що ніхто не може бути позбавлений свого
майна інакше як за рішенням суду. Примусове відчуження майна для державних
потреб може бути проведено тільки за умови попереднього і рівноцінного
відшкодування. При виселенні з
наданням іншого житлового
приміщення судам, що упорядкувало необхідно
ретельно перевіряти, чи відповідає воно вимогам ЖК,
маючи у вигляді, що
відсутність комунальних
зручностей і невпорядкованість того
житлового приміщення, з
якого виселяється наймач, не є
підставою для надання
житлового приміщення, не відповідного вимогам вказаної норми
закону. У справах про виселення із
службових житлових приміщень необхідно
встановлювати, відноситься чи житлове приміщення, з приводу якого
виникла суперечка, до службового. При цьому слід виходити з того що приміщення
в будинках державної і муніципальної
житлової фундації вважаються службовими з часу винесення ухвали органом
місцевого самоврядування про включення їх в число службових. З урахуванням
того, що через ЖК
деякі категорії громадян,
що проживають в службових житлових
приміщеннях, не підлягають виселенню
без надання іншого
житлового приміщення, при розгляді
справ про виселення
із службових житлових
приміщень необхідно також з'ясовувати, чи не володіють
відповідачі пільгою, передбаченою вказаною статтею. Вимога про виселення із
службових житлових приміщень у випадках, передбачених ЖК не підлягає задоволенню,
якщо приміщення, що надається,
також включено в
число службових або є
гуртожитком, оскільки той, що виселяється, не є особою, якій відповідно до ЖК
РФ може бути надано таке житлове приміщення. Вирішуючи суперечки
про виселення з
гуртожитку, слід перевіряти,
чи є гуртожитком приміщення, займане
відповідачем, для чого
необхідне з'ясовувати наступні
обставини: чи знаходиться будинок,
в якому розташовано
приміщення, у віданні позивача;
чи побудований він в якості гуртожитки або спеціально
переобладнаний для цієї мети; чи є дозвіл санепідемстанції на його
заселення як гуртожитки;
чи видавався в установленому порядку ордер
на заняття жилою площі
в гуртожитку; чи
укомплектований будинок (житлове
приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем,
культурно-побутовими предметами, необхідними для мешкання, занять і відпочинку
громадян; чи є штати для обслуговування гуртожитку; чи стягується платня за
користування ним і ін. Одержані
докази повинні бути
досліджені в судовому
засіданні і оцінені
в сукупності. Тільки після цього суд має право вирішити питання про те,
чи розповсюджується на приміщення з приводу якого виникла суперечка, правовий
режим гуртожитку. Особливості
розгляду житлових суперечок
з участю військовослужбовців. Військовим судам підсудні цивільні
і адміністративні справи
про захист порушених
і (або) оскаржених прав свобод і
інтересів
військовослужбовців
Озброєних Сил України, що охороняються законом
інших військ, військових формувань і
органів, громадян, що проходять
військові збори, від
дій (бездіяльності) органів військового управління, військових
посадовців і ухвалених ними рішень. Заява
військовослужбовця, що
оспорює рішення, дію
(бездіяльність) органу військового
управління або командира
(начальника) військової частини,
подається в військовий суд.
Отже, справи за
заявами військовослужбовців на
неправомірні дії органів військового
управління і військових
посадовців, розглядаються військовими
судами (суддями) стосовно правил, встановленим нормативними актами
України. При визначенні порядку
розгляду вказаних цивільних
справ судам необхідно керуватися наступними положеннями.
В порядку розглядаються вимоги військовослужбовців
про захист порушених має рацію в
тих випадках, коли
вимоги військовослужбовців, у тому числі
майнового характеру безпосередньо
витікають з
адміністративно-правових
відносин, заснованих на
владних повноваженнях однієї сторони
по відношенню до іншої. В
цих випадках всі
вимоги військовослужбовців
повинні бути дозволені по суті при розгляді заяви, оскільки відповідно до
законів суд, визнавши скаргу обґрунтованої, зобов'язаний винести ухвалу про
обов'язок відповідного органу
державної влади, органу
місцевого самоврядування, посадовця,
у тому числі військового,
державного або муніципального службовця
усунути в повному
об'ємі допущене порушення прав
і свобод громадянина
або перешкода до
здійснення громадянином його
прав і свобод. В тих
випадках, коли оскаржені
дії вчинені органами
військового управління і військовими посадовцями не в порядку
здійснення адміністративно-владних повноважень а в процесі здійснення іншої
діяльності, заснованої на рівності учасників правовідносин справа підлягає
розгляду в порядку позовного виробництва. В порядку позовного виробництва
також повинні дозволятися
справи, хоча і витікаючі
з адміністративно-правових відносин, але розгляд яких по суті вимагає
рішення суперечки про праві інших осіб. Заперечування неправомірних дій
посадовців і органів військового управління, в тому числі витікаючих
з житлових правовідносин, в
судовому порядку. Неправомірними діями проти
військовослужбовців, є як
колегіальні так і одноосібні
дії (рішення) органів військового управління і військових посадовців, в
результаті яких:
1) порушені права і свободи військовослужбовця;
2) створені
перешкоди здійсненню військовослужбовцям його прав і свобод;
3) на військовослужбовця незаконно
покладений який-небудь обов'язок
або він незаконно притягає до якої-небудь
відповідальності.
Військовий
суд (військовий суддя),
зокрема, розглядає заяви
про заперечування наступних дій
органів військового управління і військових посадовців: - про незабезпечення
встановленими видами постачання (квартирним і ін.) і з інших питань виникаючим при
проходженні військової служби
і що стосується встановлених
законами додаткових прав і переваг військовослужбовців; - про
відмову в постановці
на облік потребуючих
в житлових приміщеннях
(поліпшенні житлових умов),
знятті з обліку, перенесенні черги на отримання житлового приміщення і ін. Якщо
вищестоящий орган військового управління або вищестоящий посадовець за скаргою
військовослужбовця у зв'язку із запитом
військового суду або за
власною ініціативою перегляне рішення підлеглого
органу військового управління
або посадовця і
прикмет власне рішення по суті
даного питання, то
може бути оскаржено рішення
цього органу військового управління або військового
посадовця. У випадку якщо при
подачі заяви в суд
буде встановлено, що має місце
суперечка про право
підвідомчий суду, суддя
залишає заяву без
руху і роз'яснює
заявнику необхідність
оформлення позовної заяви
з дотриманням вимог
Житлового кодексу. У випадку
якщо при цьому порушуються
правила підсудності справи,
суддя повертає заява. Заява
подається до військового суду по підсудності. При цьому діють наступні правила:
1) до районного
(флотський) військового суду
подаються заяви, якщо
порушуване цивільне справа буде
пов'язаний з державною таємницею;
2) всі інші
заяв подається до
відповідного гарнізонного військового
суду, який діє на
території, де дислокуються
один або декілька
військових гарнізонів.
Причому заява може бути по вибору
військовослужбовця подано до військового суду по місцю його проживання або по
місцю знаходження органу військового управління або військового посадовця,
рішення, дія (бездіяльність) яких оскаржуються.
На практиці відповідно до специфіки
системи військових судів місце
проживання військовослужбовця і
місце знаходження органу
військового управління або військового посадовця, як правило,
співпадають, і справа підсудна одному і тому ж гарнізонному військовому суду.
При порушенні правил підсудності справи суддя відмовляє в ухваленні заяви.
Військовий суд приступає до розгляду справи, як
було вже вказано, на
підставі заяви військовослужбовця. Суддя
відмовляє в ухваленні заяви або припиняє виробництво по справі, якщо є рішення
суду, прийняте за
заявою про той
же предмет і що вступило в
законну силу. Предметом в даному випадку є
певна матеріально-правова вимога військовослужбовця до органу військового
управління (військовому посадовцю),
пред'явлене в військовий суд.
Законодавство не допускає нескінченний
обіг однієї і
тієї ж особи
в суд з однією
і тією ж
вимогою, по тій
же підставі, обмежуючись
одним розглядом в суді
конкретної справи і його дозволом. Для
поводження з скаргою в
суд встановлений термін
три місяці з дня,
коли військовослужбовцю стало
відомо про порушення його права. Пропуск тримісячного терміну обігу в суд із
заявою не є для суду підставою для відмови в ухваленні заяви. Причини пропуску
терміну з'ясовуються в попередньому судовому засіданні або судовому засіданні і
можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви. У разі пропуску
встановленого тримісячного терміну необхідно разом із заявою подати
клопотання про відновлення
пропущеного терміну у письмовій формі, обґрунтувати
шанобливість пропуску терміну і привести відповідні докази. Заяви
військовослужбовців на неправомірні дії військових посадовців і органів
військового управління, що містять
вимоги про захист
порушеного права, повинні
прийматися судом до розгляду
незалежно від закінчення вказаних
термінів. Закінчення терміну на
обіг в суд, про який заявлено
особою, дії (бездіяльність) якої оскаржуються, є підставою до винесенню судом
рішення про відмову
в задоволенні заяви,
якщо відсутні поважні причини пропуску цього терміну. Якщо
суд, всесторонньо дослідивши матеріали справи, прийде до висновку, що термін на
обіг в суд пропущений з
неуважної причини, він
відмовляє в задоволенні
заяви. У разі пропуску вказаного
терміну з поважної
причини він може
бути відновлений судом за заявою військовослужбовця, що подав заяву, за
правилами.
|
