Referat-info
Меню сайту
Категорії розділу
Психология [128]
Block title
Block title
Block title
Головна » Статті » Психология » Психология

Роль спілкування у формуванні особистості. Реферат

Спілкування відіграє важливу роль у формуванні особистості. Але особистість, як ми знаємо, на різних етапах розвитку розвивається по-різному. Таким чином, що випливає етапом у нашій роботі буде аналіз розвитку особистості в юнацькому віці з обліком, що спілкування є ведучим видом діяльності. Психологія юнацького старшого юнацького віку - один з найстарших розділів вікової психології (сьогодні її більш точно називають психологією розвитку), Л. С. Виготський наприкінці 1920-х років, справедливо помітив, що загальних теорій у ній набагато більше, ніж твердо установлених фактів, як у закордонної, так і у вітчизняній психології.

Поряд з різними закордонними теоріями і концепціями, що розглядали юнака такими, як біогенетична теорія Стенлі Хол (1884-1923), Арнольд Гезелл (1880-1961); концепція персонологічної (особистісної) орієнтації Едуард Шпрангер (1882-1963), Шарлотта Блер (1893-1982); Жан Паже (1896-1980) - специфіка юнацького мислення; психоаналіз Зиґмунда Фрейда (1856-1939); неофрейдизм Ерік Еріксон (1902-1982), важливий внесок у розуміння юнацької психології вніс представник гештальтпсихології Курт Левін (1890-1947).

Він виходив з того, що людське поводження є функція, з одного боку, особистості, з іншого боку - навколишнього середовища. Властивості особистості і властивості середовища взаємозалежні. Як дитина не існує поза родиною, так і ці суспільні інститути не існують окремо від взаємодіючих з ними і завдяки їм індивідів.

Єдність і взаємодія їх особистісних компонентів Левін називає життєвим чи психологічним простором. Поводження юнаків визначається, насамперед, маргінальністю (проміжністю) їх положення. Специфічність соціальної ситуації, особливо студентів 1-2 років навчання і життєвого світу виявляється й у психіці, для якої типові внутрішні протиріччя, невизначеність рівня домагань і таке ін.

Достоїнство концепції Левіна полягає в тому, що він розглядає юність як соціально-психологічне явище, зв'язуючи психічний розвиток особистості зі зміною його соціального стану. Однак, ставлячи життєвий світ дитини в залежність від його безпосереднього оточення, мікро-середовища, Левін залишає в тіні його суспільне соціальної детермінанти. Він не уточнює також вікових граней періоду маргінальності, зокрема розходжень між підлітком і юнаком, і індивідуально-психологічних варіацій процесу розвитку. Тим часом невизначеність вікового статусу далеко не завжди означає також невизначеність рівня домагань і ціннісних орієнтацій.

Емпірична перевірка теорії Левіна англійським психологом Джоном Бамбаром (1973) показала, що поняття юнацької маргинальності занадто розпливчасте І не пояснює конкретних варіацій, психіки і поводження юнаків. Альтернативні теорії юнацького віку аналізують різні сторони розвитку-фізичний розвиток, розумовий розвиток, формування самосвідомості, зрушення в структурі спілкування, мотиваційні процеси і т. п. розглядалися і у вітчизняній психології. Цим займалися такі психологи як Виготський Л. С. (1889-1960), Божович Л. І. (1908-1981), Леонтьєв А. Н. (1093-1979), Ельконін Д. Б. (1904-1984) і ін.

Ельконін Д. Б. (1971) розглядав юнацький вік з позиції культурно-історичної теорії і провів їхній психологічний аналіз. У даному віці ведучою стає учбово-професійна діяльність (хоча спілкування як і раніше залишається ведучим), завдяки якій у студентів формуються визначені пізнавальні і професійні інтереси, елементи дослідницьких умінь, здатність будувати життєві плани і виробляти моральні ідеали, самосвідомість. Внутрішній світ особистості, її воля, позаучбова діяльність, ініціатива (а не тільки уміння "підкорятися нормам"), дружба, любов випадають з її як щось несуттєве, другорядне, хоча, перераховане вище є дуже значимим у цьому віці і впливає на подальший розвиток особистості.

Аналіз психологічних праць, що ми по праву відносимо до числа класичних, дав нам можливість намалювати "загальний портрет" студента. Але, з обліком НТР, змінилася соціальна ситуація, що, у свою чергу, змінила інтереси, ідеали і саму особистість сьогоднішнього студента. З закордонних авторів ми зупинимося на представниках гештальтпсихології Курта Левіна (1890-1947).

Достоїнство концепції Левіна полягає в тому, що він розглядає юність як соціально-психологічне явище, зв'язуючи психічний розвиток особистості зі зміною його соціального стану (що невід'ємно зв'язане зі спілкуванням). Однак, ставлячи життєвий світ студентів в залежність від його безпосереднього оточення, мікро-середовища, Левін залишає в тіні його суспільне соціальні детермінанти. Невизначеність вікового статусу далеко не завжди означає також невизначеність рівня домагань і ціннісних орієнтацій (також нерозривно зв'язаних зі спілкуванням).

Що стосується точки зору представника вітчизняної психології Д. Б. Ельконіна, те спілкування включене в систему суспільно-корисної діяльності. У середині цієї діяльності відбувається оволодівання здатністю будувати відносини і розвиватися. Але, поряд з цим, внутрішній світ особистості, дружба, любов випадають, у даній концепції, як щось несуттєве

Категорія: Психология | Додав: Natar (26.12.2017)
Переглядів: 48 | Теги: Роль спілкування у формуванні особи | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Block title
Пошук
Block title
Block title

Copyright MyCorp © 2018