Молитва, написана Антуаном де Сент-Екзюпері в один з найважчих періодів його життя. Вона нагадує про дуже важливі речі і глибоко зачіпає душу і розум.

«Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти першорядне від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і заходи, щоб я по житті не літав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і дали і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.
Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені чітке усвідомлення того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми ростемо і зріємо.
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пішли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи!
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, так навчи мене терпінню.
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружбу. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного дару долі.
Дай мені багату фантазію, щоб в потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або кажучи, подарувати комусь необхідне тепло.
Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім "внизу".
Убережи мене від страху пропустити щось у житті.
Дай мені не те, чого я собі бажаю, а то, що мені дійсно необхідно.
Навчи мене мистецтву маленьких кроків ».