Величина втрат від ядерної зброї залежить від багатьох факторів, в числі яких найбільше значення має:

• число (кількість) застосованих ядерних боєприпасів,
• їх потужність,
• вид вибуху,
• побудова бойових порядків і щільність військ,
• характер і ступінь захисту особового складу.

В теперішній час визначають, що на дивізію, яка наступає в першому ешелоні армії, діючої на головному ударі фронту, противник може використати в груповому ядерному ударі 12-15 ядерних боєприпасів і більше, а на дивізію другого ешелону – до 1- боєприпасів. На дивізії, які діють не менш важливих напрямках, противник може поміняти в 1,5-2 рази менше боєприпасів.

В настановах армії США підкреслюється, що для пораження особового складу військ противника в тактичній зоні необхідно використовувати в основному боєприпаси понадмалої, малої і середньої потужності (від 0,08 до 100 кт) і переважно повітряні (наземні) вибухи.

За останні роки створені ракети з головною частиною, в якій знаходяться від 3 до 14 ядерних боєприпасів, які самостійно можуть розділятись і поражати цілі.

Поряд з ракетними системами удосконалюється і ядерна артилерія, причому в останній час їй приділяється велике значення. Так, ряд артилерійських систем, які прийняті на озброєння США пристосовані для ведення вогню ядерними снарядами. До них відносяться 155 мм гаубиці і 155 мм самохідні гаубиці з потужністю боєзаряду від 2 до 10 кт.

Поряд з цим важлива роль відводиться застосуванню ядерних фугасів, підрив яких веде до широких зон радіоактивного зараження місцевості і утворення районів завалів, пожарів і затоплення, що складає великі перешкоди для наступаючих військ.

В залежності від місця дивізії в бойовому порядку (оперативній структурі) армії, бойових задач і ряду інших факторів її санітарні втрати за день наступального бою можуть коливатись в значних межах: від 10 до 36% чисельності особового складу.

Структура уражень при окремих ядерних вибухах може мати значні коливання в залежності від потужності, висоти вибуху і характеру об’єкту, який поражається. При вибухах нейтронних боєприпасів понадмалої (до 1 кт) всі ураження (в зоні санітарних втрат) будуть обумовлені дією проникаючої радіації.

При проведенні повітряного ядерного вибуху малої потужності (до 10 кт) у поражених виникають опіки (21% - в обороні і 27% - в наступі) і травмі (0,5% - 10%); при застосуванні боєприпасу середньої потужності доля опіків виростає до 77%, а травм – до 4,5%.

Структура санітарних втрат від ядерної зброї в цілому за наступальну операцію може бути такою:

• комбіновані пораження (подвійні і потрійні комбінації травм, опіків і променевої хвороби) – 44-47%,
• ізольовані опіки – 26-30%,
• ізольовані травми – 5-6%,
• пораження проникаючою радіацією – 17-23%.

Із загальної кількості поражених ядерною зброєю більше як 50% мають місце важкі і надзвичайно тяжкі ураження.

Радіаційні пораження, які викликані боєприпасами понадмалої потужності, надзвичайно важкі. При цьому можна очікувати такого розподілу поражених за видами уражень:

Розрахунки санітарних втрат від ядерної зброї начальник медичної служби може проводити методами з використанням спеціальних планшетів, а також за допомогою спеціальних розрахункових графіків.

Для визначення санітарних втрат від хімічної зброї для кожного вогнища хімічного зараження користуються наступною формулою Круглікова Н. В.:

СВ = П1 х В х К1 х С1 х П2 х В х К2 х С2, де:

СВ – санітарні втрати в хімічному вогнищі,

П1 (П2) – площа вогнища хімічного зараження в км²,

В – середня щільність військ на 1 км² вогнища,

К1 (К2) – коефіцієнт ефективності хімічної зброї,

С1 (С2) – відношення санітарних втрат до загальних бойових втрат від хімічної зброї.

П1 – визначається за даними проведення хімічної розвідки.

П2 – площа поширення первинної хмари.

К1 – для швидкодіючих отруйних речовин в зоні вибуху хімічних боєприпасів дорівнює 0,3-0,5.

К2 – для зони поширення токсичних концентрацій первинної хмари парів ФОР дорівнює 0,3-0,5.

С1 – для швидкодіючих отруйних речовин в зоні вибуху хімічних боєприпасів дорівнює 0,3.

С2 – для зони поширення парів первинної хмари ФОР приблизно дорівнює 0,8.

Санітарні втрати у вогнищі вибуху боєприпасів в сукупності з втратами в зоні поширення парів первинної хмари і будуть визначати загальні розміри санітарних втрат від хімічної зброї.

Що стосується структури санітарних втрат від хімічної зброї, то, наприклад, при застосуванні ФОР із загальної кількості потерпілих важкоуражені можуть скласти до 70%, а в числі потерпілих від іприту до 50% будуть легкоураженими.

Величина і структура санітарних втрат від ЗМУ в значній мірі залежить від характеру і ступеню захищеності особового складу військ. Фортифікаційне обладнання районів розташування військ знижує очікувані втрати від ядерної і хімічної зброї приблизно на 30%. Не менш важливе значення має застосування медичних засобів профілактики та лікування уражень.

Прогнозування санітарних втрат можливе тільки при всесторонньому вивченні ймовірних умов застосування хімічної зброї та знань основ уражаючої дії отруйних речовин.

Санітарні втрати від бактеріологічної (біологічної) зброї

Виходячи з аналізу санітарних втрат внаслідок застосування бактеріологічної зброї можна передбачити, що противник буде застосовувати на перші ешелони військ в основному токсини. При застосуванні токсинів використовують такі з засоби доставки, як і при використанні ОР. Значить, приведені вище дані можливих санітарних втрат дивізії від ОР включають в себе і можливі санітарні втрати від токсинів.

Санітарні втрати в полку та дивізії можуть скласти в звичайних умовах 0,08-0,1% від особового складу за добу.

Санітарні втрати від звичайної зброї

В умовах сучасної війни потрібно очікувати суттєвих змін в структурі санітарних втрат від звичайної зброї в порівнянні з тим, що мало місце в минулому.

Під час ВВВ співвідношення різних категорій втрат розподілилось:

• поранені і ті які отримали закриті травми – 96,9%,
• обпечені – 0,7%,
• відморожені – 2,4%.

Ця структура бойових втрат була більш-менш постійною. За досвідом ВВВ стрілецький полк за день наступу втрачав пораненими в середньому 8-12% особового складу, дивізія – 3-4%; в обороні полк втрачав 6-10% особового складу, дивізія – 3-4%; в обороні полк втрачав 6-10% особового складу, дивізія – 3-4%.

В сучасних умовах середньодобові санітарні втрати від звичайної зброї під час наступу можуть скласти в полку 12-18%, в дивізії – 5-10%; в обороні в полку – 10-15%; в дивізії – 4-6%. Значно виросте питома вага опіків. Враховуючи властивості сучасних засобів ураження, високий бронезахист особового складу, слід очікувати значного збільшення кількості контузій (закритих травм черепа). Питома вага контужених в порівнянні з минулим виросте в 2-3 рази і складає не менше 2-7% від загальної кількості санітарних втрат від вогнепальної зброї.

Широке застосування касет з кульковими бомбами може привести до значного зменшення боєздатності цілих підрозділів, якщо вони будуть розташовані відкрито на місцевості. Досвід локальних війн свідчить про суттєві зміни характеру сучасного вогнепального поранення. Застосування кулькових бомб, куль масового калібру, стріловидних уражаючих елементів привело до появи множинних важких поранень, багатоосколкових переломів, поранень з розтрощеними тканинами і з неправильною топографією раневого каналу.

Значне зростання санітарних втрат від звичайної зброї зумовлене прийняттям останнім часом на озброєння високоточних засобів ураження і боєприпасів об’ємного вибуху, які мають властивість поражати цілі на всю глибину оперативного розташування військ. При цьому необхідно відмітити, що застосування цих видів зброї викличе інакший перерозподіл санітарних втрат в часі і просторі. З перших днів і годин значні втрати можуть понести війська не тільки першого ешелону, але й розташовані на оперативній глибині. Внаслідок цього необхідно враховувати значного зближення рівня санітарних втрат у військах першого і другого ешелонів. Стають очевидними зміни структури санітарних втрат. Так, за деякими даними, при проведенні бойових дій з застосуванням тільки звичайної зброї, близько 50% санітарних втрат складуть від високоточної зброї. Причому, ці санітарні втрати будуть розташовані на великій площі.

Санітарні втрати під час сучасного бою з застосуванням тільки звичайної зброї, в тому числі його нових систем, суттєво зміняться і в якісному відношенні: очікується різке збільшення питомої ваги важких і дуже важких уражень механотермічного і контузійного характеру, включаючи ураження паренхіматозних органів і інших внутрішніх органів, особливо від боєприпасів об’ємного вибуху.

Так, санітарні втрати особового складу від боєприпасів з об’ємно-детонуючою сумішшю (ОДС) по важкості характеризуються такою структурою:

• ураження легкого ступеню – 45%,
• середньої важкості – 40%,
• важки – 10%,
• крайньо важкі – 5%.

Доля комбінованих уражень складає до 20%.

В структурі санітарних втрат від дії високоточної зброї (ВТЗ) передбачається перевага крайньо важких уражень (до 70%), ураження важкого та середнього ступеня можуть скласти біля 3%, легкі – до 27%.

Аналіз бойових санітарних втрат в локальних війнах останнього часу показав різке зростання категорії уражених з бойовою психічною травмою. За американськими даними, вони склали біля 20%. Військовослужбовці втрачали боєздатність на 2-3 дні, а в деяких випадках і набагато більше.

Таким чином, застосування нових засобів ураження і зв’язані з цим зміни у способах і характері збройної боротьби обумовлюють по-перше, значне збільшення санітарних втрат перш за все за рахунок військ, які знаходяться на оперативній глибині; по-друге, якісні зміни характеру поранень і уражень, різкий ріст числа військовослужбовців, які потребують невідкладних і трудомістких методів інтенсивної терапії і протишокових заходів, починаючи безпосередньо з поля бою.

Санітарні втрати від запалювальних засобів

Сучасні запалювальні суміші характеризуються високою ефективністю ураження. Вони створюються на основі бензину і гасу. Для надання їм більшої в’язкості до них добавляють різні згущуючі речовини. Температура горіння суміші досягає 1000-1200°С. Добавка до запалювальної суміші порошків металів магнію, алюмінію, дозволяють підвищити температуру горіння до 1600°С.

Для застосування запалювальних сумішей в іноземних арміях використовують ранцеві, самохідні і танкові вогнемети, авіаційні запалювальні боєприпаси і інші засоби. Вони здатні знищувати живу силу і техніку на великих площах. Так, дальність вогнеметання американського танкового вогнемета досягає 270 м. При використанні авіаційних бомб вогнесуміш розкидається до декількох сотен квадратних метрів і горить протягом 10-15 хвилин.

Сучасні запалювальні суміші викликають при попаданні на людину важкі ураження. На відкритих частинах тіла виникають важкі опіки, як правило, 3-4 ступенів. Поряд з опіками шкіри, запалювальна суміш викликає опіки верхніх дихальних шляхів, що часто приводить до розвитку набряку легень. Відмічається, що при горінні напалму протягом 15-20 хвилин 35% уражених гине у вогнищі горіння, 62% - до 4-го дня після опіків, тобто загальна летальність складає до 97%. Характерною особливістю уражень напалмом та іншими запалювальними сумішами є швидкий розвиток тяжкого шоку, виведення з якого буде дуже важким.

Якщо в ВВВ доля обпечених не перевищувала 0,5-1% санітарних втрат (в танкових військах – 3-5%), то в сучасних операціях у зв’язку з можливістю широкого застосування в’язких запалюючих сумішей питома вага обпечених може вирости в декілька разів і досягати 8-12 і більше процентів від загальної кількості санітарних втрат військ від звичайних засобів ураження (за даними проведених досліджень питома вага обпечених в загальній кількості санітарних втрат армії в наступі при застосуванні тільки звичайних видів зброї, може скласти 28-32%).

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що санітарні втрати в полку та дивізії в різних видах бою можуть бути такими:

Різноманітність сучасних бойових уражень, їх складна лікувально-евакуаційна характеристика передбачає великі труднощі в сортуванні, наданні медичної допомоги та лікуванні уражених.

Література

1. Підручник "Військово-медична підготовка". Ф. І. Комаров, Медицина, 1984 р.
2. "Ядерна зброя". Посібник для офіцерів, 1988 р.
3. "Втрати у минулих війнах" 1756-1918 р. р. Довідкова книга. Медгіз, 1974 р. Камінський Л. С., Новосельський С. А.
4. "Зарубіжний військовий огляд" "8, 1989 р.
5. Військово-медичний журнал № 5, 1990 р., № 7, 1991 р.