Піші єгерські групи супротивника регулярно патрулюють окуповану територію а також залучаються для вистежування й знищення партизан. Їхньою улюбленою тактикою є облаштування засідок на шляху слідування партизанського загону. Уміло облаштована засідка у кращому випадку завдає суттєвих втрат у особовому складі партизанського загону і веде до зриву запланованої операції; у гіршому випадку весь партизанський загін гине. Тож кожен партизан в разі потрапляння у ворожу засідку мусить вміти діяти швидко й рішуче щоб врятувати себе та своїх побратимів по зброї.

Найкращий спосіб не зазнавати втрат від засідок - взагалі не потрапляти у засідки. На початку бойової операції командант має сам вирахувати на мапі місця можливого облаштування ворожих засідок. Це творчий процес. Командант мусить сам поставити себе на місце супротивника й подумати де б саме він на місці ворога облаштував би засідку. Слід уникати прокладення маршруту по місцевості де рельєф та місцеві умови обмежують маневри загону (ущелини, яри).

Слід зазначити що засідки також влаштовуються заздалегідь на обнові даних ворожої агентури. Тож необхідним запобіжним заходом є забезпечення всіх конспіративних заходів (активна контррозвідка, виявлення ворожої агентури, дотримання безпеки всіх видів зв'язку, тощо).

Між кожним вояком партизанського загону має утримуватися дистанція від 5 до 10 метрів. Це дозволить зменшити втрати серед бійців при застосуванні мін чи гранат. При пересуванні партизанського загону обов'язково має виділятися бойова охорона, в склад якої бажано включати снайперів та кулеметників. Стежі мають обстежувати всі потенційно небезпечні місця де можливий контакт з супротивником, охороняти основну частину загону від раптового нападу а у випадку зустрічного бою прикривають її відступ.

При перетині таких небезпечних місць як стежок чи доріг стежа має рухатися паралельно їм. Цим самим вони виходять у фланг ворожій засідці, яка розраховує на просування партизанського загону по дорозі. Проте майте на увазі що досвідчені єгері як правило захищають свої фланги стежами та мінами. Тож будьте вкрай пильним при підході на місце можливої засідки. Якщо стежа наштовхнулася на ворога, вона відкриває по ньому вогонь з усіх видів зброї і відходить. Зустрічний бій вкрай небажаний. Якщо з якихось причин ви помітили супротивника, а він вас не помічає - непомітно відступіть.

Дуже уважно вслуховуйтесь в оточуючі звуки та вдивляйтеся у місцевість. Ворожу засідку можуть видати зграя птахів, яка кружляє навколо певного місця і їхні тривожні голоси. Наприклад такі птахи як сорока і сойка завжди тривожно кричать при присутності людини. З іншого боку партизан має насторожувати характерна тиша на певній ділянці місцевості. Вдивляйтеся у оточуючу місцевість - ворога може видати випадково залишений ним слід чи який-небудь предмет.

Якщо ж загін потрапив у засідку слід негайно відкрити сильний вогонь з усіх наявних видів зброї по виявленим вогневим позиціям супротивника, одночасно бігом на великій швидкості виходячи з зони обстрілу вперед. Максимально потрібно застосовувати гранати та дими. Ні в якому разі не атакуйте позиції супротивника в лоб - як правило ці місця заміновані. Якщо ви потрапили у засідку на дорозі - також не зістрибуйте на узбіччя чи у придорожні канави. Намагайтеся атакувати фланги й тил ворожої засідки. Це завдання в першу чергу покладається на тих, хто не потрапив у зону обстрілу ворожої засідки.

Якщо ворог припинив вогонь і розпочинає відступ ні в якому разі не переслідуйте його. Основний підрозділ може підстраховувати ворожа стежа і партизани знову можуть потрапити у засідку.

Якщо вам вдалося успішно відбити ворожу засідку, зберіть поранених (якщо такі є) і негайно покиньте терен. Не виключено що супротивник викликав артилерійський вогонь чи бойові гелікоптери. Змініть маршрут слідування.