|
|
 |
Перші кроки Французької революції
Король не наважився розігнати непокірних депутатів і лише наказав
закрити приміщення для засідання. Тоді депутати на чолі з Жаком Байї
перебралися в порожній зал для гри у м'яч у Версалі й дали клятву, що не
розійдуться, доки у Франції не буде вироблено конституцію.
Один із
депутатів, граф Мірабо, заявив, що члени зборів, як обранці народу,
можуть залишити свої місця, лише поступаючись силі багнетів. Це було
перше проголошення принципу незалежності законодавчої влади від
виконавчої. Незабаром до депутатів третього стану приєдналися ліберальне
дворянство і духівництво на чолі з родичем короля - герцогом Філіппом
Орлеанським.
9 липня Національні збори проголосили себе Установчими, тобто продекларували своє право на встановлення в країні нового державного ладу та прийняття конституції.
Тоді король вирішив вдатися до сили. У Версаль і Париж почали
стягуватися війська. Звістка про це посилила хвилювання у столиці
Франції, як і чутки про можливе державне банкрутство. У Парижі
відбувались масові мітинги, а 13 липня у місті почалося повстання.
Народ увірвався до арсеналу, захопив гармати та рушниці. Його
представники утворили Постійний комітет для організації народного
ополчення, яке згодом дістало назву Національна гвардія. Невдовзі її очолив знаменитий учасник війни за незалежність Сполучених Штатів Америки маркіз Лафайєт.
На ранок 14 липня в Парижі поширилися чутки про те, що на місто націлені гармати королівської фортеці Бастилії.
Старовинна фортеця-в'язниця, похмурий восьмибашто-вий замок, була
ненависним символом королівської влади. У її казематах ув'язнювали тих,
хто виступав проти монархів і католицької церкви. Саме до неї і рушив
великий натовп городян, національних гвардійців і солдатів, що
прилучилися до повстання. Комендант фортеці відмовився здати Бастилію,
але після відчайдушного штурму вона була взята приступом. В'язні фортеці
здобули довгоочікувану свободу.
Коли короля повідомили, що Бастилія впала, він вигукнув: «Та це ж бунт!». Йому відповіли: «Ні, володарю, це не бунт, а революція».
Озброївшись кайлами і ломами, парижани відразу почали руйнувати
Бастилію. Через рік її повністю знищили, а через століття - у 1880 р. -
День здобуття Бастилії, перший день Французької революції, став
національним святом Франції, який і зараз щорічно відзначають 14 липня.
Перемога парижан над монархією стала сигналом до вибуху по всій країні. У містах відбувалися «муніципальні революції»,
у ході яких народ нищив органи королівської влади і створював
муніципалітети - органи місцевого самоврядування. У країні розгорнувся і
могутній селянський рух. Тисячі дворян, лякаючись справедливого
народного гніву, змушені були тікати за межі Франції.
Проте головним здобутком подій 14 липня стало перетворення Установчих національних зборів у справжній орган державної влади.
Там
панували представники великої буржуазії і ліберального дворянства
-зовий мер Парижа Ж. Байї, маркіз Лафайєт, граф Мірабо і відомий у
майбутньому політик Ж. Сійєс - прихильники конституційної монархії.
Уже в серпні 1789 р. депутати прийняли декілька важливих
рішень: було скасовано церковну десятину та особисті повинності селян.
Проте обтяжливі поземельні платежі селян на користь поміщиків підлягали
викупу. Депутати твердо стояли на сторожі приватної власності,
хоч це й була власність дворян. Згодом законодавчо було встановлено і
суму, яку селяни мали сплатити землевласникам, -20-кратну вартість
річних повинностей.
Джерело: http://school.xvatit.com |
| Категорія: Нова історія | Додав: Teranova (20.01.2013)
|
| Переглядів: 939
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
