Правління королеви Єлизавети тривало 45 років (1558-1603) і
увійшло в історію як «золота доба» Англії. Економіка й культура країни
розквітли, а сама вона перетворилася на провідну європейську державу.
Велика заслуга в цьому належала королеві - розумній правительці, мудрому
політику й талановитому дипломату. Єлизавета була обдарованою людиною
та отримала прекрасну освіту. Вона знала дев'ять мов, писала вірші,
чудово грала на музичних інструментах. Монархиня оточила себе
непересічними особами. її міністри й фаворити були поетами і філософами,
воїнами і мореплавцями, героями і видатними політиками. їхні здібності
Єлизавета зуміла поставити на службу державі.
Щоб не допустити релігійних битв, які збурювали Німеччину,
Швейцарію, Нідерланди Й Францію, Єлизавета прагнула залучити на свій бік
і католиків, і протестантів. Королева не дозволяла знищувати ікони,
грабувати та руйнувати католицькі церкви. На пропозицію відмовитися від
органної музики при богослужінні Єлизавета жартома, але твердо порадила
залишити її орган у спокої, а їй самій не заважати насолоджуватися
музикою. Монархиня запевняла своїх підданих, що пік-луватиметься про
всіх, незалежно від їх віросповідання. Ще вона любила публічно
повторювати: «У вас може бути кращий государ, але ніколи не буде більш
люблячого». Така позиція зробила Єлизавету дуже популярною, англійці не
випадково називали свою королеву «улюбленицею народу».
Єлизавета проводила політику протекціонізму — заохочувала
розвиток англійського виробництва й торгівлі. Користуючись тим, що
релігійні гоніння в Європі змушували багатьох ремісників-протестантів
залишати свою батьківщину, королева надавала притулок досвідченим
фахівцям-іноземцям. В Англії поселилися гірничі майстри з Німеччини,
нідерландські ткачі, французькі килимники, італійські склодуви. Вони
принесли з собою секрети своєї майстерності і сприяли виникненню нових
або вдосконаленню старих галузей виробництва. Королева підтримувала
винахідників і організаторів мануфактур, створювала вигідні умови для
їхньої праці. Наслідком такої політики стало процвітання англійського
виробництва. Англійські товари проникали в усі куточки світу. Заморську
торгівлю вели купці, об'єднані у великі компанії:
Ост-Індська торгувала з Індією, Гвінейська - з Африкою, Московська - з
Росією. Розвивалися також зв'язки й в інших напрямках. Виникненню й
діяльності торгових компаній сприяла королева. Вона була членом
декількох із них, вкладала гроші в торгові операції й отримувала чималі
прибутки.
За правління Єлизавети дуже зріс добробут англійців, одним із
проявів якого стало активне домобудівництво. Щоб засвідчити особливу
пошану до королеви, будинки нерідко планували у вигляді англійської
літери «Е». На відміну від попередніх тривожних правлінь, в Англії
встановився спокій. У своїй внутрішній політиці Єлизавета прагнула
зберегти атмосферу «веселої старої Англії» з її повагою до традицій і
обережним ставленням до всього нового.
Англія готується стати володаркою морів. Зовнішню політику
Єлизавета проводила з урахуванням торгових інтересів своєї держави.
Головною суперницею Англії була Іспанія, яка заборонила англійським
«єретикам» вести прибуткову торгівлю зі своїми колоніями в Новому Світі.
Декілька англійських кораблів спробували прорватися до американських
берегів, але потрапили до рук іспанців і гтали жертвами жорстокої
розправи. Аби помститись, англійці захоплювали та грабували іспанські
кораблі. На океанських шляхах у Новий Світ розпочалася справжня, хоча й
неоголошена війна.
У 1577 р. англійський пірат Френсіс Дрейк вирішив проникнути в
іспанські володіння в Америці з боку Тихого океану, звідки його появи
не чекали. Він перетнув Атлантику, вийшов у тихоокеанські води і
несподівано атакував іспанські порти. Там Дрейк захопив величезний запас
золота з кораблів, завантажених для відправки до Європи. Іспанці
чатували на зухвалого пірата біля Магелланової протоки, але він, щоб
врятувати здобич, спрямував свій корабель «Золота лань» в Індійський
океан. Обігнувши Африку, Дрейк мимоволі здійснив друге в історії
навколосвітнє плавання і в 1580 р. повернувся до Англії. Іспанський
король Філіпп II вимагав, щоб Єлизавета повернула награбоване й покарала
пірата. Королева, яка таємно вклала гроші в експедицію Дрейка, зробила
інакший вибір. Вона прибула на «Золоту лань» і прямо на її борту
власноруч посвятила безстрашного пірата в рицарі. Не-оголошена війна
розгорілася з новою силою.
Відносини між двома країнами дедалі загострювались. Англія
підтримувала повсталі проти Іспанії Нідерланди і переховувала в своїх
портах бунтівних гьозів. У відповідь іспанці організували в Англії низку
католицьких заколотів. Конфлікт досяг межі в зв'язку з претензіями на
англійський престол шотландської королеви Марії Стюарт - родички і
спадкоємиці Єлизавети. Переконана католичка, Марія була вигнана з
Шотландії, коли там почалася Реформація, і опинилася в Англії. Згодом
вона взяла участь у змові проти Єлизавети і була страчена за вироком
англійського суду.
Звістка про смерть Марії Стюарт викликала гнів ревного
католика Філіппа II: він перейшов до рішучих дій. Іспанія зібрала
величезний флот із 134 кораблів - Велику армаду. Всю цю силу вона
обрушила на «гніздо єретиків і піратів» — протестантську Англію, яка вже
давно докучала іспанському королю і в Європі, і в Америці. Англія
змогла виставити всього 100 суден, проте вони були маневреніші за
іспанські й краще озброєні артилерією. Це допомогло англійцям успішно
діяти проти громіздких і неповоротких кораблів армади. Остаточного удару
іспанцям завдали жорстокі бурі, які потопили значну частину їхнього
флоту. Додому повернулися залишки армади - лише третина її. Англійці святкували перемогу
і на глум назвали переможену армаду „Непереможною”. Морську могутність
Іспанії було зломлено. Англія готувалася стати володаркою морів.
Джерело: http://school.xvatit.com |