В епоху Середньовіччя в Індії були сприятливі умови для розвитку освіти і науки, зокрема математики, астрономії, медицини. Індійські математики застосовували оригінальну десяткову систему лічби, яка посередництвом арабів згодом потрапила до Європи. Звідси й назва — арабські числа. Високого рівня досягла астрономічна наука. Учені навчилися точніше визначати місце розміщення планет, вимірювати час тощо. Деякі індійські астрономи були відомі далеко за межами країни. Вагомі знання було накопичено й у галузі медицини. При лікуванні хвороб велике значення надавалося водним процедурам, застосуванню грав, здоровому способу харчування. Тоді ж був укладений довідник лікарських рослин.

У буддійських монастирях вивчали стародавні рукописи та створювали нові. За знаннями сюди сходилися прихильники буддизму з усіх куточків Азії. Так монастирі перетворювалися на своєрідні університети. Найбільшої популярності з-поміж таких шкіл здобула Наланда. Вона мала неабияку підтримку з боку багатьох азійських правителів, які надавали кошти для її розвитку. Тому навчання тут було безкоштовним. Учні та вчителі також отримували все необхідне для прожиття, у тому числі іі житло, медичну допомогу тощо. 

Гордістю Наланди була унікальна бібліотека, у якій працювало багато переписувачів. Можна стверджувати, що це був справжній центр просвітництва світової буддійської спільноти. На жаль, Налапда не збереглася до наших днів — знамениту школу безжально знищили мусульмани ще наприкінці XII ст.

Здобула визнання також індійська література. Епічні, ліричні та драматичні твори писали санскритом -літературно опрацьованою давньоіндійською мовою. Проте для більшості народу вона була незрозумілою. В епоху Гуптів жив і творив талановитий поет і драматург Калідаса. В основі його творів — людина, її світогляд, прикрощі та радощі, які вона переживає на своєму життєвому шляху. Усесвітньо відома п'єса Калідаси «Шакунтала» перекладена багатьма мовами світу. У ній романтично й піднесено зображено щире кохання раджі та простої дівчини.

Поступово санскритська література набувала підкреслено вишуканого, придворного характеру. У цей час літературні твори почали писати народними мовами. Це була переважно епічна поезія, що звеличувала мужню боротьбу раджпутів (військово-аристократичної еліти індійського суспільства) з мусульманами. Окрему групу становили твори релігійно-міфологічного спрямування, в основу яких лягли сюжети на тему індуїзму. З X ст. санскрит стає в основному мовою науки.

Особлива роль в Індії відводилася театру. Він був двох типів. Знать мала свій придворний театр. Інший, народний театр масок та ляльок, працював просто неба. Актори здійснювали свої вистави під музичний супровід та танці. Саме танцям в індійському суспільстві належить особливе місце. Кожен рух, жест мав певне значення. На оволодіння секретами цього витонченого мистецтва витрачалися іноді роки.

Ще в період правління Гуитів значного розквіту досягла архітектура та скульптура. Особливо дивують печерні храми. Найвідомішим серед них є печерний буддійський храм в Лджанті. Це комплекс із прорубаних у скелі 29 печер. Він є зразком краси й гармонії, де органічно переплелися мистецтво архітектури, скульптури й живопису. Надзвичайно складною є техніка виконання розпису стін. Кожного вражає, як у печерному напівмороці фарби якось дивно випромінюють світло. їхні складові елементи не розгадано до цього часу. Серед основних сюжетів — сцени з життя Будди, ілюстрації до священних текстів, а також різноманітні декоративні малюнки тварин і рослин. До шедеврів аджантських печер належить і галерея жіночих портретів. Ще величнішим є архітектурний комплекс в Елурі, який виник у V—VIII ст. Він має 34 зали й галереї.

Насадження ісламу змінило розвиток культури Індії. Найбільше це вилинуло на скульптуру та живопис, адже мусульмани забороняли зображати людей і тварин. Натомість поширилися рослинний орнамент, мозаїка, а монументальна архітектура досягла справжніх висот. З'явилися величезні арки, куполи, склепіння. Серед них — збудований у XIII ст. унікальний мінарет Кутб-Мінар у Делі. Це найбільша у світі колона доби Середньовіччя висотою понад 70метрів.