Водночас Ян Гус розпочав проповідницьку діяльність. Свої проповіді він виголошував чеською мовою і мав великий успіх. Ян Гус критикував ненаситність і зажерливість вищого духовенства, закликав позбавити церкву майна та підпорядкувати її світській владі, засуджував симонію і продаж індульгенцій, виступав проти німецького засилля. Ііа його думку, єдиним авторитетом у справах віри та християнських обрядів мас бути Святе Письмо, а не накази пап і постанови церковних соборів. Крім того, проповідник вимагав, щоб богослужіння та навчання здійснювалися чеською мовою. Задля нього Ян Гус уклав граматику та орфографію чеської мови.

Пана звинуватив Яна Гуса в єресі і став вимагати його покарання. Чеського проповідника викликали на церковний собор у місто Констанцу. Тут йому було запропоновано зректися своїх поглядів або вмерти. Однак глибока віра у свою правоту і велика людська гідність не дозволили Гусові відступити від власних переконати». Тоді собор засудив Яна Гуса до страти і 6 липня 1415 р. його було спалено як єретика.

Страга Яна Гуса стала поштовхом до розгортання широкого руху його прибічників — гуситів. У липні 1419 р. в Празі вибухнуло повстання міщан, у ході якого владу короля, по суті, було ліквідовано. Цс стаю початком гуситських війн, що тривали упродовж 1419-1434 рр.

У гуситському русі сформувалися дві течії: чашники і таборити. Чашники — переважно заможні міщани і знать - хотіли встановити єдиний для духовенства та мирян обряд причастя хлібом і вином. Такий обряд католицькою церквою передбачався для священиків, миряни ж причащалися дише хлібом. Символом чашників стала чаша — посудина для церковного вина. Крім того, вони вимагали проведення богослужіння чеською мовою. Таборити ж були налаштовані більш рішуче. Назва цього крила походить від місця розташування їхнього укріпленого поселення — на горі Табор. Вони не заперечували вимоги чашників, але хотіли радикальних політичних і церковних змін. Таборити виступали за державу без короля, за загальну рівність у суспільстві та скасування селянських повинностей. До таборитів належали збіднілі рицарі та священики, селяни й городяни.

У декількох битвах гусити вщент розбили військо феодалів-католиків. Основною силою гуситів була армія таборитів, яку очолював рицар Ян Жижка. Він уміло керував піхотинцями при наступі та обороні. Таборити винахідливо будували укріплення з возів. До подібного способу згодом вдавалися і запорозькі козаки. На зупинках чехи скріплювали вози ланцюгами, а між ними робили загороди з дощок. Такі укріплення та використання легких гармат сприяли воєнним успіхам.

Пана та імператор також пішли на хитрість: вони задовольнили вимоги чашників. І псля цього чашники припинили боротьбу, що спричинило ослаблення гуситського руху. У 1434 р. чашники разом із німецьким військом виступили проти таборитів і розбили їх у битві під Лігнінами. Гуситські війни загалом припинилися, хоча окремі вцілілі загони таборитів продовжували боротися, а їхнє укріплення — Табор — трималося до 1452 р.

Наприкінці XV ст. Чеська держава стала зразком віротерпимості серед християнських держав Європи: тут уживалися католицька та незалежна від Риму гуситська церква. Внаслідок гуситських воєн також було покінчеио з німецьким засиллям і створено можливості для розвитку чеської мови та культури.