|
|
 |
Реферат. Халдейське царство. Утворення Халдейського царства. Розбудова Вавилона.
1. Утворення Халдейського царства
Останнім великим ассирійським царем був Ашшурбанапал (669-631 pp. до н. є.). Після його смерті почався розпад Ассирії на окремі області. На той час у Вавилонії набирають сили аморейські племена халдеїв. І поступово країну починають називати Халдейським царством. На чолі з Набопаласаром халдеї зламали воєнний опір Ассирії. Наступний цар Вавилона Навуходоносор II (605-562 pp. до н. є.) захопив Сирію, Палестину та Іудею, забравши в полон до Вавилонії тисячі євреїв. За допомогою мідійців Навуходоносорові вдалося відбити загрозу скіфської навали. Йому довелося багато воювати із сильною Єгипетською державою.
Згодом між Єгиптом і Халдейським царством було укладено мирний договір. Пізніше Навуходоносор посадив на єгипетський трон свого родича. Столиця Халдейського царства Вавилон переживав розквіт господарського та культурного життя.
2. Розбудова Вавилона
За біблійною легендою, царю Навуходоносорові приснився сон. Він побачив колоса — велику потвору, яка мала золоту голову, груди й руки — срібні, живіт і стегна — мідні, коліна — залізні, а ноги — глиняні. Раптом уламок скелі розбив ноги колоса. Цар прокинувся й скликав жерців, які розтлумачили сон, пророкуючи загибель Вавилона. Мабуть, саме тоді цар звелів укріпити столицю.
Місто було оточено міцними стінами, завдовжки 18 км, та 360-ма сторожовими вежами. Було споруджено головні Ворота богині Іштар, за якими в серце міста вела Дорога процесій. Дивовижний вигляд мали висячі сади Семіраміди. їх було розташовано на східчастих терасах, від чого здавалося, ніби вони піднесені в повітря (саме тому їх називали «висячими»). Ці сади були подарунком царя дружині — лідійській принцесі Амітиді.
Після смерті Навуходоносора через певний час (у 556 р. до н. є.) царем став Набонід. Йому вдалося зміцнити становище Вавилона, але ненадовго.
3. Завоювання Вавилонії персами
У середині VI ст. до н. є. на Вавилон рушили перські війська на чолі з Кіром II. Його військо було створене на зразок ассирійського, кіннота і лучники не знали собі рівних. Єгипет не прийшов на допомогу Набонідові, і Вавилон залишився наодинці перед жорстокими завойовниками. Війська Кіра оточили місто. З'ясувалося, що люди, яких силоміць переселили колись із рідних земель на окраїни Нововавилон-ського (Халдейського) царства, не хотіли захищати столицю. Вони сподівалися, що перси відпустять їх на батьківщину. Так згубно позначилася на долі Халдейського царства загарбницька політика. Навіть вавилонська знать бажала бачити своїм царем Кіра II. Жерці-зрадники відчинили йому ворота, сподіваючись отримати підтримку своєї влади над народом. Вавилон став столицею Перської держави.
Історична цікавинка
В одному з міфів ідеться про те, що останній цар Вавилона Набонід (Балтазар) під час облоги, коли жителі міста голодували, постійно бенкетував із придворними, щоб притамувати свій страх перед персами. Під час одного з таких бенкетів усі побачили, як у повітрі чиясь рука написала на стіні слова: «Злічений, зважений та відданий персам» (мене, текел, ве персін). Перелякані вельможі не збагнули змісту цих зловісних слів. А тим часом перси вже ввійшли в місто й вели бої на вулицях.
Kip II зберіг Вавилонське царство в старих кордонах. Воно ввійшло до складу Перської держави. Пізніше вавилоняни, за правління Дарія І, двічі повставали проти перського володарювання. Син Дарія І, Ксеркс, знищив Вавилонське царство й роздав його землі своїй знаті та перським селянам. У 331 р. до н. е. Вавилон завоював Александр Македонський і зробив місто своєю столицею. Після смерті царя за Вавилон сперечалися його спадкоємці. Тривалі війни між ними завдали місту багато шкоди. У 126 р. до н. е. його остаточно зруйнували парфяни. Покинутий жителями, Вавилон перетворився в руїну, засипану піском.
Але ми з вами знаємо, що під цим піском знаходяться руїни міста, яке кілька століть тому було найбільшим і найславетнішим у всьому світі. Камені під пагорбами — це стіни будинків і вулиць, які бачили великих правителів: Навуходоносора, Кіра II, Дарія І та Александра Македонського. А зараз ми повернемося в час розквіту Вавилона — у VI ст. до н. е.
Джерело: school.xvatit.com |
| Категорія: Стародавня історія | Додав: Teranova (18.12.2012)
|
| Переглядів: 3588
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
