Клітина — елементарна одиниця живого. З відомих живих організмів тільки віруси є позаклітинними формами життя. Усі інші біологічні об'єкти побудовані з клітин — однієї (бактерії, найпростіші) або значної кількості (багатоклітинні тварини, рослини, гриби). Клітини різних організмів відрізняються за розмірами (від 0,5 мкм до 5 мм і більше), формою (видовжена, округла, не правильна), функціями (у багатоклітинних — опорна, видільна, захисна, транспортна тощо), тривалістю життя (від кількох годин до багатьох десятків років). Незважаючи на це клітини мають спільні властивості: здатність до самовідтворення та передачі генетичної інформації, обміну речовин, росту, розвитку, мінливості, подразливості.

Історія вивчення клітини почалася в 1665 р., коли англійський природодослідник Роберт Гук, вивчаючи під мікроскопом тонкий зріз корка, виявив, що він складається з маленьких комірок; це були перші клітини, побачені людиною. А через 200 років, у 1839 р., німецький фізіолог і цитолог Теодор Шванн сформулював основні положення клітинної теорії:

—        клітина — мікроскопічна жива система, що є структурно-функціональною одиницею організму;

—        нові клітини утворюються в результаті поділу або злиття раніше існуючих;    1

—        для всіх клітин характерна єдність хімічного складу та метаболічних процесів;

—        організм може складатися з однієї або безлічі клітин;

—        багатоклітинні організми є системою клітин, які утворюють тканини й органи, пов'язані між собою гуморальними і нервовими типами регуляції;      /

—        еволюція живих систем ішла шляхом ускладнення та диференціювання, від до ядерних організмів до ядерних одноклітинних і далі до ядерних багатоклітинних.