3.3.4Бічні навантаження на роторі під час копання ґрунту

Бічні навантаження на роторі визначаються переважно величиною нормальних складових сили копання ґрунту бічними гранями ріжучих елементів ковшів. У визначенні бічних сил із використанням відомих методик бічна сила розраховується як частина дотичної складової сили копання та характеризується величиною коефіцієнта ψ3, що залежить як від величини кінематичних параметрів процесу копання ґрунту (швидкостей різання та бічної подачі), так і від конструкції ріжучих елементів ковшів. У загальному випадку цей коефіцієнт є емпіричним. Формули його визначення наведено у відомих літературних джерелах [35, 43, 44, 45].

Відома інформація про величину коефіцієнта ψ3 не може бути застосованою у даному випадку для розрахунку сил опору бічному переміщенню робочого органа УЗМ, оскільки результати відомих досліджень стосуються кар'єрних екскаваторів, робочі органи яких працюють у принципово інших умовах. Зокрема, бічна стінка забою при роботі кар'єрних екскаваторів завжди залишається відкритою, просипи розроблюваної породи на дні забою впливають на формування навантажень на роторі несуттєво.

Експериментально визначені величини сил опору бічному переміщенню ротора УЗМ у забої для режиму роботи зі швидкістю різання Vр = 9 м/с суттєво відрізняються від розрахункових, проте впродовж напівциклу характер зміни розрахункових та експериментальних даних є однаковим (рис. 3.23 а).

На рис. 3.23 розрахункові залежності зміни Рб за час напівциклу наведено для ψ3 = 1. Величину ψ3 рекомендується приймати для кар'єрних роторних екскаваторів рівною 0,6-1 [35, 43, 44, 45].

За результатами виконаних досліджень з урахуванням особливостей робочих процесів УЗМ можна рекомендувати для виконання розрахунків користуватися емпіричним коефіцієнтом ψ3, величина якого враховує реальні розходження даних теоретичних та експериментальних досліджень (рис. 3.24). Рекомендована величина - ψ3 = 4,7-5,9.

У режимі роботи з доворотом проміжної рами (див. рис. 3.14б) значення коефіцієнта ψ3, за якого розрахункові та експериментальні значення бічної сили будуть співпадати, коливається у межах 3,0-4,5 (див. рис. 3.23).

Реальну величину поправочного коефіцієнта опору бічному переміщенню ротора УЗМ у забої ψ3 (див. рис. 3.24) необхідно завжди враховувати в інженерних розрахунках силового навантаження робочого обладнання УЗМ під час копання ґрунту в режимах із доворотом або без довороту робочого органа.

Емпіричні поправочні коефіцієнти ψ1, ψ2 та ψ3, значення яких встановлено за результатами експериментальних досліджень, дозволяють визначити сумарні горизонтальні, вертикальні та бічні навантаження на роторі у процесі копання й транспортування ґрунту в забої. 

Висновок до розділу 3 

Експериментально підтверджено можливість вирівнювання та зниження абсолютних значень навантажень на робочому обладнанні УЗМ шляхом удосконалення робочого процесу машини, а саме забезпечення довороту проміжної рами наприкінці кожного напівциклу робочого процесу. Необхідна тривалість довороту проміжної рами має функціональну залежність від реальної швидкості переміщення машини.

Встановлено, що доворот проміжної рами та зміна його тривалості дозволяють зменшити величину коефіцієнтів варіації навантажень робочого обладнання (відношення максимального значення відповідного навантаження до його мінімального значення за час напівциклу)

Встановлено величину поправочних коефіцієнтів для розрахунку складових головного вектора сил копання ґрунту робочим органом УЗМ.

Отримані результати дозволяють виконати всебічну інженерну оцінку максимального силового навантаження робочого обладнання УЗМ в умовах зміни величин чинників, від якого воно залежить. 

РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНКИ КУРСОВОЇ СТІЙКОСТІ УНІВЕРСАЛЬНИХ ЗЕМЛЕРИЙНИХ МАШИН ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ПРОПОЗИЦІЙ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

4.1Розрахунок курсової стійкості універсальної землерийної машини 

Розрахунок курсової стійкості виконано для УЗМ, конструкцію якої розроблено "ОКБ БУДШЛЯХМАШ". Робоче обладнання монтується на базі виробу 453 як спеціалізованого базового шасі. Максимальні значення навантажень робочого обладнання при копанні ґрунту визначали аналітично. Навантаження від мас тягача та елементів робочого обладнання визначали додатково. Приведення робочих навантажень до центру опорної поверхні тягача виконано згідно із одержаними залежностями. Визначення силового навантаження тягача та розрахунок моменту опору його повороту проводили у відповідності до розробленої методики. Коефіцієнт опору розвороту гусениць прийнято для суглинків вологістю до 20 % рівним μ = 0,45.

Для розрахунку взято проектний режим роботи машини з максимальною продуктивністю при розробці ґрунту ротором зі швидкістю різання Vp = 6 м/с і швидкостями бічної подачі Vб.п. = 0,7 м/с та поздовжньої подачі Vп = 90 м/год. на суглинистих ґрунтах ІІІ категорії складності розробки (кількість ударів ударника ДорНДІ С = 15) при розробці виїмки шириною В = 4,5 м. 

4.1.1Вихідна конструкція універсальної землерийної машини

За результатами розрахунку для вихідної конструкції УЗМ максимальне значення моменту активних сил, що розвертають машину в плані, дорівнює Мр = 214,21 кН·м наприкінці напівциклу. У цей же час момент опору розвороту машини дорівнює Мор = 247,84 кН·м.

За відомими максимальним моментом, що розвертає машину, і моментом опору розвороту перевірено умову збереження курсової стійкості та визначено величину коефіцієнта запасу курсової стійкості, що дорівнює kкс = 1,157

Якщо на цьому режимі роботи застосовується доворот проміжної рами, то момент розвороту машину в плані та момент опору розвороту машини зменшуються (відповідно Мр = 178,92 кН·м та Мор = 232,52 кН·м), а коефіцієнт запасу курсової стійкості збільшується kкс = 1,300.

З огляду на викладене вище можна стверджувати, що визначені коефіцієнти запасу курсової стійкості дозволять працювати машині лише у досить сприятливих умовах. 

4.2Технічні пропозиції зі зменшення інерційних навантажень 

Принципову гідравлічну схему гідрооб'ємного приводу циклічного бічного переміщення робочого органа УЗМ в умовах віяльно-поступальної подачі його на забій приведено на рис. 4.1. Підключення гідроагрегатів для приводу бічного переміщення проміжної рами та рами ротора є аналогічним. Залежно від положення золотника електрогідравлічного розподільника Р1 рідина потрапляє у відповідні порожнини гідроциліндрів Ц1 і Ц2 (див. рис. 4.1). Захист системи від перевантажень забезпечується переливним клапаном КП1. За відсутності сигналу на розподільник Р1 розвантаження гідросистеми відбувається за рахунок розподільника Р3, електрично звязаного з Р1.

Зменшення інерційних навантажень гідроприводу та механізму бічного переміщення робочого обладнання в забої у цілому може бути реалізовано способами, наведеними нижче. 

4.2.1Встановлення в конструкцію механізму повороту шляхових дроселів

Розроблено варіант встановлення у гідролінії механізму повороту двох шляхових дроселів ШД (рис. 4.2), кожен з яких є дроселюючим гідророзподільником зі зворотним клапаном із керуванням від кулачка К. Кулачок К і фіксатор Ф, який взаємодіє з кінцевим перемикачем ВК, встановлено на панелі П, положення якої дозволяє регулювати ширину розроблюваної виїмки в ґрунті та встановлювати її величину. При підході до бічної стінки кулачок К взаємодіє з дроселюючим гідророзподільником шляхового дроселя ШД, поступово перемикаючи його у верхню за схемою позицію. Відбувається дроселювання рідини у шляховому дроселі, завдяки чому кутова швидкість поворотної частини робочого обладнання машини зменшується. Далі фіксатор Ф діє на кінцевий перемикач ВК, забезпечуючи плавну зупинку та реверс механізму повороту. При реверсі робоча рідина у гідроциліндри Ц1 і Ц2 потрапляє через зворотний клапан шляхового дроселя ШД. Дане рішення також може цілком вирішити завдання плавної зупинки механізму повороту робочого обладнання машини. 

4.2.2Встановлення у механізмі повороту гідроакумуляторів

Для вирішення поставленої задачі у гідролініях механізму повороту паралельно гідроциліндрам Ц1 і Ц2 через гідророзподільники Р2, Р3 з електрокеруванням, що спрацьовують від кінцевих перемикачів ВК, можна під'єднати пневмогідроакумулятори А (рис. 4.3).

Внаслідок дії фіксатора Ф на кінцевий перемикач ВК, крім перемикання гідророзподільника Р1 (див. рис. 4.1), відбувається перемикання гідророзподільників Р2 і Р3 (див. рис. 4.3) у верхню за схемою позицію. У результаті забезпечується стиск газу в пнемогідроакумуляторі А і відбувається плавна зупинка механізму бічної подачі. Реверс механізму бічної подачі реалізується як за рахунок енергії пневмогідроакумулятора А, так і за рахунок перемикання гідророзподільника Р1 (див. рис. 4.1) у крайню позицію.

Це, крім плавного безударного реверсу, дозволяє здійснити рекуперацію енергії при реверсі, що приводить до економії палива, підвищення ККД приводу та зменшення нагріву робочої рідини. 

Висновок до розділу 4 

З метою забезпечення курсової стійкості УЗМ як визначальної умови робото здатності машини пропонується застосовувати в гідравлічних схемах приводів машини додаткові елементи, а саме пневмогідроакумулятори та дроселюючі гідророзподільники зі зворотними клапанами. 

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 

5.1Охорона праці 

Закон України "Про охорону праці" визначає, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі саме трудової діяльності (а не праці, як це було передбачено раніше)[46].

Зміст охорони праці розглядають у соціальному, технічному, медично-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров'я у процесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров'я людини у процесі виробничої та трудової діяльності.

Юридичний аспект охорони праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону здоров'я, на належні, безпечні і здорові умови праці. Охорона праці в юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має міжгалузевий характер.

Державна політика у сфері охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням[46]. До основних правових принципів у сфері охорони праці в Україні належать:

пріоритет охорони життя та здоров'я працівників перед економічними інтересами;

повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення та гарантування заходів самозахисту прав працівників на здорові та безпечні умови праці;

обов'язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

соціальне страхування ризику втрати працездатності та трудового доходу у зв'язку з нещасним випадком чи професійним захворюванням.

Загальним об'єктом охорони праці є працездатність як специфічна якість особи, тому для трудового права важливе значення має оцінка професійної працездатності особи. Це дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників виконання певних видів трудової діяльності чи знизити трудове навантаження (наприклад, для неповнолітніх, жінок, інвалідів). 

5.1.1Нормативно-правові основи роботи з охорони праці

Підсистема джерел трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та характеристикам усієї системи джерел трудового права України. Проте вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними нормативно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів[47].

Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони праці визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці. Положення цих вимог стосуються усіх компонентів виробничого процесу: якості обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів небезпечного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров'ю шкоду.

Особливістю норм, що становлять інститут охорони праці, є включення до їх змісту вимог технічного характеру. Вони становлять зміст норм дисципліни праці і норм матеріальної відповідальності. Тому зазначені норми спираються на санкції дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а також на санкції адміністративної та кримінальної відповідальності.

Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.[47] 

5.1.2Організація та управління охороною праці на підприємстві

Згідно з Законом "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створювати у кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечувати дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці[46].

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці на підприємстві[47], для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які вирішують конкретні питання охорони праці;

розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для дотримання встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки;

забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці в порядку й у терміни, встановлювані законодавством;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства і встановлюють правила виконання робіт та поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях;

здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил роботи на машинах, устаткуванні та з іншими засобами виробництва;

організовує пропаганду безпечних методів праці.

Роботодавець за свої (підприємства) кошти організовує медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Медичні огляди проводяться при прийомі на роботу (попередній), протягом трудової діяльності (періодичний), при необхідності проведення професійного відбору, а також щорічно-обов'язковий медичний огляд осіб у віці до 21 року.

На підприємствах із кількістю працівників 50 осіб і більше, роботодавець створює службу охорони праці. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства.

Координація робіт у галузі охорони праці здійснюється шляхом розподілу обов'язків і порядком взаємодії осіб, структурних підрозділів і служб, що беруть участь у реалізації задач СУОПП, а також прийняття ними рішень і їх реалізацію. До таких рішень належать накази, розпорядження, вказівки тощо.

В управлінні охороною праці, крім штатних посадових осіб і структурних підрозділів, бере участь також і комісія з питань охорони праці, створена рішенням трудового колективу і профспілкової організації, а також уповноважені трудових колективів структурних підрозділів підприємства.

5.1.3Техніка безпеки при обслуговуванні та ремонті УЗМ

До самостійної роботи слюсарем по ремонту (далі - слюсарем) допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли[47]:

попередній медичний огляд;

вступний інструктаж;

навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;

первинний інструктаж на робочому місці.

До роботи з електрифікованими інструментом і обладнанням допускаються слюсарі, які пройшли відповідне навчання і інструктаж, а також мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Виконання робіт, не пов`язаних з обов`язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.

Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

падіння вивішених частин машин при обслуговуванні і ремонті підвіски;

падіння кузова машини при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;

падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

падіння працюючих на поверхні, з висоти, в оглядову яму;

рухомі частини вузлів і агрегатів;

наїзди машин: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в`їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

термічні фактори;

осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, вісей, під час рубки металу;

наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);

знижена температура повітря в холодний період року;

недостатнє освітлення, ураження електричним струмом, незручна робоча поза, гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. Згідно з ДНАОП 0.00-3.06-98 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту» слюсареві по ремонту автомобілів видаються:

костюм віскозно-лавсановий (термін носіння - 12 місяців);

черевики шкіряні (термін носіння - 12 місяців);

берет (термін носіння - 12 місяців);

рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

окуляри захисні (до зносу).

При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту на оглядових ямах, підйомниках, естакадах додатково видається:

каска будівельна (чергова).

При виконанні робіт з розбирання двигунів, транспортування, перенесення і промивки деталей двигунів та при роботі з етилованим бензином видаються:

костюм віскозно-лавсановий (термін носіння - 12 місяців);

фартух прогумований (термін носіння - 6 місяців);

чоботи гумові (термін носіння - 12 місяців);

рукавиці гумові (термін носіння - 6 місяців);

рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

окуляри захисні (до зносу).

При виконанні зовнішніх робіт узимку, а також у приміщеннях при температурі в них, нижчій за допустиму, додатково видаються:

куртка бавовняна на утеплювальній прокладці (термін носіння - 36 місяців);

брюки бавовняні на утеплювальній прокладці (термін носіння - 36 місяців).

Роботодавець зобов`язаний замінити або відремонтувати спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що прийшли в непридатність, до закінчення встановленого терміну носіння по причинах, які не залежать від працівника[47].

Слюсар зобов`язаний:

Дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуттю і іншим засобам індивідуального захисту.

Негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров`ю людей.

Виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

Забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Палити дозволяється тільки в спеціально обладнаних місцях.

При захворюванні або травмуванні як на роботі, так і поза нею необхідно повідомити про це керівника і звернутися в лікувальний заклад.

При нещасному випадку потрібно надати допомогу потерпілому відповідно до інструкції по наданню долікарської допомоги, викликати працівника медичної служби. Зберегти до розслідування обстановку на робочому місці такою, якою вона була в момент випадку, якщо це не загрожує життю і здоров`ю присутніх і не призведе до аварії.

При виявленні несправності обладнання, пристосування, інструмента повідомити про це керівника. Користуватися і застосовувати в роботі несправні обладнання і інструменти забороняється.

Виконуючи трудові обов`язки, слюсар зобов`язаний дотримуватися наступних вимог:

ходити тільки по встановлених проходах, перехідних містках і майданчиках;

не сідати і не спиратися ліктем на випадкові предмети і огорожі;

не підійматися і не спускатися бігом по сходових маршах і перехідних містках;

не торкатися до електричних проводів, кабелів електротехнічних установок;

не усувати несправності в освітлювальній і силовій мережі, а також пускових пристроях;

не знаходитися в зоні дії вантажопідйомних машин.

Звертати увагу на знаки безпеки, сигнали і виконувати їх вимоги. Забороняючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати - працюють люди!" має право зняти тільки той працівник, який його встановив.

Забороняється включати в роботу обладнання, якщо на пульті управління встановлений забороняючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати - працюють люди!".

При пересуванні по території необхідно дотримуватися наступних вимог:

ходити по пішохідних доріжках, тротуарах;

переходити залізничні шляхи і дороги у встановлених місцях;

при виході з будівлі пересвідчитися у відсутності транспорту, що рухається.

Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

Забороняється:

працювати, лежачи на підлозі (землі) без лежаків;

виконувати будь-які роботи на автомобілі, який вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, талях тощо), крім стаціонарних;

підкладати під вивішений автомобіль (причеп, напівпричіп) замість козелків диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;

установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;

знімати і ставити ресори на автомобілях (причепах, напівпричепах) усіх конструкцій і типів без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування кузова з установленням козелків під нього або раму автомобіля:

працювати на несправному обладнанні, а також з несправними інструментами і пристосуванням;

залишати інструмент і деталі на краях оглядової ями;

використовувати випадкові підставки і підкладки замість спеціального додаткового упора;

проводити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без попереднього його звільнення від вантажу;

транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристосуванням, яке запобігає їх падінню;

прокручувати карданний вал за допомогою лома або монтажної лопатки;

здувати пил, ошурки, стружку, дрібні обрізки стислим повітрям.

У зоні ТО і ремонту автомобілів забороняється:

виконувати роботи, які не відповідають вимогам безпеки;

протирати автомобіль і мити агрегати, руки тощо легкозаймистими рідинами;

зберігати легкозаймисті рідини і горючі матеріали, кислоти, фарби, карбід кальцію тощо в кількостях більше змінної потреби;

проводити роботи з відкритим вогнем без спеціального дозволу і вжиття заходів протипожежної безпеки;

зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними;

захаращувати проходи між стелажами і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою, знятими агрегатами тощо;

зберігати відпрацьоване масло, порожню тару з-під палива і мастильних матеріалів;

при установці автомобіля на оглядову яму перекривати їм основний і запасний виходи з неї;

встановлювати автомобілі з відкритою горловиною баків і при наявності течі із паливної системи.

підключати електроінструмент до мережі при відсутності або несправності штепсельного розєму;

переносити електричний інструмент, тримаючи його за кабель, а також торкатися рукою частин, що обертаються, до їх зупинки;

встановлювати прокладку між зівом ключа і гранями гайок і болтів, а також нарощувати ключ трубою або іншими важелями, якщо це не передбачено конструкцією ключа.

Для перевірки і випробовування гальм на стенді необхідно вжити заходів, що виключають самовільне скочення автомобіля з валиків стенда.

Робота на діагностичних і інших постах з працюючим двигуном дозволяється при включеній місцевій витяжній вентиляції, яка ефективно видаляє відпрацьовані гази.

На дільницях і в цехах, де ведуться роботи з деталями, забрудненими етилованим бензином, повинні встановлюватися баки з гасом.

Забороняється працювати на обладнанні зі знятим, незакріпленим або несправним обгороджуванням. 

5.2Безпека в надзвичайних ситуаціях 

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій технологічного, екологічного, природного та військового характеру[48].

Керуючись вимогами Женевських документів по захисту людей, об'єктів народного господарства у надзвичайних умовах, на територіях всіх держав світу організована система органів, на яку покладена задача забезпечення вирішення цієї проблеми.

Мета Женевських документів:

. Мирний час: доведення вимог міжнародного гуманітарного права по захисту людей до всього населення, керівників всіх рангів, Збройних сил.

. Військовий час: забезпечення захисту людей, об'єктів народного господарства (радіаційного, хімічно небезпечних об'єктів, а також об'єктів, які мають культурні, наукові, духовні цінності і потрібні для життєзабезпечення аселення та інш.).

В більшості держав така система носить назву "Цивільна оборона". Цивільна оборона на території України існує з 1936р. Спочатку ця система носила назву "Місцева протиповітряна оборона". За роки Великої вітчизняної війни МППО виконала великий об'єм заходів по захисту населення і об'єктів народного господарства від ударів з повітря і забезпеченню активної участі широких мас в заходах оборонного характеру. Але заходи МППО носили місцевий характер (у прифронтових містах, на промислових об'єктах). В 1961р. МППО була перетворена в Цивільну оборону[48]. 

5.2.1Роль та призначення цивільної оборони (цивільного захисту) в сучасних умовах

Однією з найголовніших рис планети Земля є існування на ній життя. Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, збільшенням обсягів виробництва та його відходів проблема стосунків між природою та суспільством дедалі загостряються. Внаслідок людської діяльності за останні роки має місце збільшення практично на всій території держав світу кількості дуже небезпечних об'єктів (радіаційні, хімічні та інші об'єкти)[49, 50].

Задачі ЦО:

. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, використання сучасної зброї, великих пожеж та стихійних лих.

. Оповіщання населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій.

. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування сучасної зброї.

. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР) у районах лиха і осередках ураження.

. Створення систем аналізу, прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за обстановкою, підтримання їх в постійній готовності.

. Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

. Завчасна підготовка об'єктів народного господарства (ОНГ) до стійкої роботи у надзвичайних ситуаціях.

. Проведення заходів по захисту сільськогосподарських тварин, рослин, продовольства, систем водопостачання та інш. від радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження.

. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

5.2.2Організація хімічного контролю стану довкілля в зоні роботи дорожніх машин (дорожньої техніки)

Забезпечення дій Служби надзвичайних ситуацій - це комплекс заходів, організованих з метою створення умов для успішної ліквідації НС, одним з видів, яких є розвідка і хімічний захист[51].

Розвідка - комплекс заходів, що проводиться органами управління та Службою НС зі збору, узагальнення, вивчення даних про стан природного середовища і обстановки в районах аварій, катастроф, стихійних лих, а також на ділянках та об'єктах проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт[51].

За характером вирішуваних завдань і способу отримання розвідувальних даних розвідка ведеться:

. системою спостереження та лабораторного контролю (ССЛК),

. органами загальної та спеціальної розвідки.

Установи ССЛК здійснюють спостереження і контроль за станом природного середовища і потенційно небезпечних об'єктів, роблять оцінку і прогнозування виникнення НС та їх наслідків.

Загальна розвідка ведеться розвідувальними загонами, дозорами, групами та наглядовими постами, відправлені від служби цивільної оборони, а також від невоєнізованих формувань та інших сил, що залучаються до ліквідації НС.

Хімічна розвідка входить до складу спеціальної розвідки.

Вона організовується і проводиться з метою отримання більш повних даних про характер обстановки.

Хімічна розвідка організовується з метою:

. своєчасного виявлення зараженості повітря, води і місцевості небезпечними хімічними речовинами;

. визначення характеру та ступеня зараження;

. відшукання і позначення шляхів і обходів ділянок хімічного зараження;

. введення оптимальних режимів хімічного захисту населення і особового складу підприємства, аварійно-рятувальних та інших формувань.

Хімічна розвідка є одними із головних заходів, що здійснюються в ході ліквідації наслідків хімічно-небезпечної надзвичайної ситуації і спрямовані на виявлення хімічної обстановки в районі аварії (катастрофи).

Виявлення хімічної обстановки досягається:

-розвідкою району аварії (катастрофи) для визначення меж і зони хімічного зараження радіоактивними речовинами (СДОР), оцінкою щільності зараження місцевості, визначення напрямків розповсюдження хмари рідкої і газопарової фази СДОР;

-розвідкою маршрутів підходу до району аварії, евакуації населення і сільськогосподарських тварин, шляхів обходу району хімічного зараження;

-визначенням масштабів і ступеню зараження місцевості (повітря СДОР), контролю за їх змінами за часом;

-визначенням можливості перебування в районі аварії без засобів захисту після проведення робіт з дезактивації, дегазації;

-відбором проб повітря, ґрунту, води, продуктів харчування, змивів з обладнання, будинків, споруд і техніки.

Хімічний контроль, що здійснюється в районах аварій (катастроф), включає:

-визначення ступеню зараження хімічними речовинами (СДОР) обладнання, будинків, споруд, техніки, повітря, ґрунту і джерел води в районі аварії, контроль за його змінами за часом;

-встановлення можливості безпечного перебування сил ЦО і населення в районі аварії (катастрофи) без засобів захисту;

-визначення меж забруднених територій;

-ідентифікація не маркірованих і безгосподарних СДОР.

Враховуючи високі рівні забруднення в районі аварії з викидом хімічних речовин та швидкоплинність попадання СДОР в навколишнє природне середовище при аваріях на хімічно небезпечних обєктах, а також формування їх концентрацій ураження, часовий фактор в організації і проведенні хімічної розвідки і хімічного контролю має першорядне значення.

Перша інформація про аварії на небезпечних обєктах та формування небезпечних концентрацій СДОР при хімічних аваріях, напрямку розповсюдження зараженого повітря, як правило, надходить від стаціонарних хімічних датчиків, що встановлюються на територіях господарської діяльності.

На основі цієї інформації і з врахуванням метеорологічної обстановки організовується проведення хімічної розвідки.

Хімічна розвідка на території субєктів господарської діяльності групами розвідки, як правило, проводиться на розвідувальних хімічних машинах (автомобілях) або в пішому порядку. При цьому розвідувальні групи, рухаються між цехами (дільницями), через кожні 50-100 м зупиняються і за допомогою приборів виконують заміри, визначають межі зараження і розповсюдження радіоактивних (хімічних) речовин. Межі зараження позначаються знаками огородження.

Як правило, на межах зон хімічного зараження з інтервалом 300-500 м виставляються хімічні пости спостереження, що призначені для контролю за змінами напрямку розповсюдження зараженого повітря і для контролю за змінами концентрації СДОР.

При проведенні хімічної розвідки на території субєктів господарської діяльності необхідно враховувати, що рух повітряних мас між цехами (дільницями) може бути іншим від загального напрямку вітру. У звязку з цим для контролю за напрямком вітру на території обєкту доцільно використовувати димові шашки і димові гранати з дотриманням вимог пожежної і вибухової безпеки.

Хімічна розвідка за межами території субєктів господарської діяльності, як правило, проводиться на розвідувальних машинах. Виявлення меж зон розповсюдження СДОР здійснюється декількома групами (дозорами) хімічної розвідки, які рухаються з різних сторін розвідувальної території з інтервалом 300-500 м назустріч друг другу, з урахуванням даних загальної розвідки. Вимірювання зараження повітря СДОР здійснюється через 200-300 м. При виявленні хімічного зараження групи (дозори) позначають межі зони зараження, зупиняються і, як правило, починають виконувати роль хімічних постів спостереження, контролюючи зміни напрямку розповсюдження хімічної хмари та її концентрації. Подальший рух дозорів здійснюється лише за командою особи, яка відповідає за проведення хімічної розвідки. Хімічні розвідувальні дозори, у тому числі виконуючі задачі хімічних постів спостереження, дані розвідки доповідаються за допомогою радіозвязку або мобільними телефонами. Хімічна розвідка і контроль проводяться в ході робіт постійно до повної ліквідації наслідків хімічно-небезпечної надзвичайної ситуації. Після завершення ліквідації наслідків аварії хімічний контроль за станом району аварії (катастрофи) передається санітарно-епідемічним органам.

З метою вирішення задач хімічного контролю аналізи проб, що відібрані розвідувальними дозорами, здійснюється в стаціонарних лабораторіях (обєктових), лабораторіях санепідемстанцій, лабораторіях МСЛК. Порядок, місця, періодичність відбору проб і способи їх доставки в лабораторії встановлюється штабом керівництва з ліквідації наслідків хімічної небезпечної надзвичайної ситуації.

Для проведення аналізів в лабораторіях повинні використовуватися атестовані методики, які наведені в довідковій літературі з контролю шкідливих речовин в різних середовищах.

У випадку виникнення трудності при встановленні природи СДОР, особливо при транспортуванні їх без супроводжувальних документів, проби цих СДОР відправляються для аналізу в спеціалізовані лабораторії наукових закладів і вузів.

В штабі ліквідації хімічної надзвичайної ситуації на основі даних хімічної розвідки та контролю проводиться оцінка наслідків аварії, приймаються рішення щодо захисту населення, плануються заходи з ліквідації наслідків аварії.

Проведення хімічної розвідки та контролю здійснюється з використанням різних засобів і методів їх проведення, використанням переносних і стаціонарних засобів виявлення концентрації СДОР, у тому числі і експрес-методів, від промислового призначення до побутових.

Мережа спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) призначається для проведення спостереження і лабораторного контролю за станом зараженості навколишнього природного, розвідки населених пунктів і територій, що підверглися зараженню, відбору проб і проведення лабораторних досліджень зараженості обєктів хімічними речовинами та бактеріальними засобами.

Організатором діяльності цієї системи є МНС України, а основними виконавцями Держкомгідромет, МОЗ, Мінагропром та інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що входять до сфери їхнього управління.

Спеціальні підрозділи зазначених центральних органів державної виконавчої влади щодобово інформують МНС України про наявний стан навколишнього природного середовища та в установлений термін подають відомості про прогноз на найближчий час. Про загрозливі явища МНС України повідомляється негайно.

У разі виникнення надзвичайної ситуації мережа спостереження і контролю зміцнюється за рахунок залучення відповідних підрозділів зі складу сил цивільної оборони.

До складу мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) входять: гідрометеостанції, санітарно-епідемічні станції, ветеринарні лабораторії, агрохімічні лабораторії, станції захисту рослин. Крім цього, до мережі МСЛК залучаються галузеві та окремі лабораторії субєктів господарської діяльності (хімічно небезпечних підприємств, обєктів мясомолочної та харчової промисловості, комунального господарства та інші).

Всі установи мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) в залежності від їх призначення і характеру покладених на них задач оснащуються приборами розвідки, засобами звязку, перевезення, технічними засобами фоторозвідки, лабораторним обладнанням, реактивами, засобами індивідуального захисту та іншим майном.

Спостереження і лабораторний контроль установами мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) здійснюється постійно. У відповідності з цим на МСЛК покладені наступні завдання:

-при нормальній діяльності у повсякденних умовах: систематичне спостереження і лабораторний контроль зараження обєктів навколишнього природного середовища; виявлення рівнів забрудненості (зараження) обєктів довкілля і її небезпечність для населення, сільськогосподарських рослин і тварин; виявлення і контроль джерел небезпечного підвищення зараження (забруднення); виявлення ознак появи загрози стихійного лиха; проведення експертизи продуктів харчування, сировини, фуражу і води з видачею висновків щодо можливості їх використання;

-при загрозі виникнення надзвичайної ситуації: посилене спостереження і лабораторний контроль за зараженням (забрудненням) обєктів довкілля; контроль за санітарно-епідемічною обстановкою в районах розгортання сил цивільної оборони і розселення евакуйованого населення;

-при виникненні надзвичайної ситуації: виявлення хімічного зараження в районах надзвичайних ситуацій, розташування сил ЦО та евакуйованого населення; оцінка небезпеки для населення і обєктів довкілля з метою використання режимів захисту населення і тварин; проведення експертизи продуктів харчування, сировини, фуражу і води з видачею висновків щодо можливості їх використання; забезпечення необхідними даними органів управління ЦО. 

ВИСНОВКИ 

У магістерській роботі зроблено спробу вирішення науково-технічної задачі створення універсальної роторної землерийної машини, що працює в умовах віяльно-поступальної подачі робочого обладнання на забій.

Встановлено, що одним з ефективних шляхів розширення технічних і технологічних можливостей екскаваторів поздовжнього копання є створення універсальних землерийних машин за умови компонування їх робочого обладнання як дволанкової системи з індивідуальним приводом бічного переміщення кожної ланки та гарантованого стабільного переміщення без бічних зміщень базового тягача при копанні ґрунту в режимі віяльно-поступальної подачі робочого обладнання на забій.

1.Уточнено розрахункову схему визначення силового навантаження УЗМ із дволанковою системою бічної подачі робочого обладнання на забій у режимі копання ґрунту з максимальною продуктивністю та визначено чинники, зміна яких обумовлює величину навантажень на робочому обладнанні УЗМ у режимі копання ґрунту. До них належать: ширина В і глибина h споруджуваної виїмки, швидкість поздовжнього переміщення машини по забою Vп, бічної подачі на забій кожної з двох ланок робочого обладнання Vб1 і Vб2, міцність ґрунту по ударнику ДержНДІ С, тривалість довороту проміжної рами робочого обладнання tз наприкінці кожного напівциклу робочого процесу

2.Одержано формули для визначення опорів, що діють на робоче обладнання УЗМ у режимі копання ґрунту та на базовий тягач.

.Уточнено методику визначення та забезпечення курсової стійкості УЗМ при копанні ґрунту. Встановлено, що максимальний вплив на величину коефіцієнта запасу курсової стійкості УЗМ справляють величина швидкості бічного переміщення ланок робочого обладнання в забої, тривалість довороту проміжної рами робочого обладнання та міцність ґрунту по ударнику ДержНДІ.

.В режимі максимальної продуктивності з виносної здатності робочого органа при відпрацюванні виїмки шириною 4,5 м, глибиною 1,5 м у суглинистих ґрунтах ІІІ категорії максимальні значення навантажень робочого обладнання складають: крутний момент на вісі ротора Мкр - 74 кН·м, складові головного вектора сил: сила тяги Т - 21 кН, вертикальна сила Рв - 44 кН, бічна сила Рб - 85 кН, складові головного вектора моменту сил, приведених до центру тензопідвіски: момент сил розвороту М3 - 225 кН·м, момент сил у вертикальній площині, що проходить через поздовжню вісь машини М2 - 72 кН·м, момент сил у площині корми машини 150 кН. Вирівнювання та зниження абсолютних значень навантажень на робочому обладнанні УЗМ можливо шляхом забезпечення довороту проміжної рами наприкінці кожного напівциклу робочого процесу. Необхідна тривалість довороту проміжної рами функціонально залежить від реальної швидкості переміщення машини. Доворот проміжної рами, тривалість якого складає 1,1 с у режимі максимальної продуктивності, дозволяє зменшити максимальні значення навантажень робочого обладнання на 19...79 %. Встановлено величину поправочних коефіцієнтів для розрахунку складових головного вектора сил опору копання ґрунту роторним робочим органом УЗМ.

.Для мінімізації інерційних навантажень УЗМ запропоновано встановлювати у гідроприводи бічного переміщення ланок робочого обладнання пневмогідроакумулятори поруч зі встановленням у гідролініях приводів двох дроселюючих гідророзподільників зі зворотним 

.