Перші відомості про природу материка зустрічаються у античних географів - Геродота і Птолемея, яким краще за все було відоме Середземномор'я. В X ст. норманами отримані відомості про північні райони Атлантики. З XII ст. почались активні плавання європейців з метою відкриття нових земель. Один з перших описів Індії європейцем створив російський купець А. Нікітін, що здійснив суходільну подорож до Індії. З XVI ст. почалося освоєння Сибіру російськими землепроходцями, і в XVII ст. росіяни вийшли до берегів Тихого океану. У XVII ст. внаслідок роботи Великої Північної і Камчатської експедицій були досліджені північні і північно-східні райони материка. На початок XX ст. материк був досліджений майже цілком. У XX ст. особлива увага приділялася вивченню і дослідженням північних островів і важкодоступних районів материка. Великий внесок до вивчення природи Євразії зробили М. Пржевальський, П. Семенов-Тян-Шанський, П. Козлов, О. Гумбольдт, Ф. Врангель, В. Беринг, К. Арсеньєв, В. Обручев, С. Дежньов і багато інших географів, дослідників та мандрівників.
