Фізико-географічне районування - це виділення і опис великих територій, для яких характерні спільні риси природи. При фізико-географічному районуванні виділяють одиниці районування: країна, зона, підзона, провінція, область. Фізико-географічна країна відповідає одному класу ландшафтів. Бувають рівнинні і гірські країни. Більша частина України знаходиться у межах Східно-Європейської рівнинної країни. Українські Карпати -частина Альпійсько-карпатської гірської фізико-географічної країни, а Кримські гори - частина Кримсько-Кавказької гірської фізико-географічної країни. Фізико-географічна (природна) зона відповідає певному типу ландшафтів. У межах Східно¬європейської рівнини в Україні виділяють три природні зони - мішані ліси, лісостеп, степ. Фізико-географічна провінція - частина зони, яка відрізняється степенем континентальності клімату і неоднорідності поверхні. Фізико-географічна область - частина провінції, яка відрізняється особливостями геологічної будови і рельєфу. Фізико-географічний район - найменша одиниця районування, у межах якої переважає один вид ландшафту. Фізико-географічне районування проводиться для наукової і практичної діяльності. Наукове значення полягає в систематичному вивченні і описі природи окремих територій. Практичне значення визначається високою мірою освоєння території країни. Зона мішаних лісів Зона мішаних лісів розташована на півночі країни, займає 20% території України. Зона простяглася із заходу на схід на 750 км. Цю смугу мішаних лісів за особливостями клімату і приуроченості до ділянки неотектонічних піднять відносять до фізико-географічної провінції Українського Полісся. Тому цю зону називають Поліссям. Північна межа співпадає з державним кордоном, а південна проходить по лінії Луцьк - Рівне -Житомир - Київ - Ніжин - Глухів. Рельєф зони низовинний з незначним нахилом. На формування рельєфу значно вплинуло четвертин¬не зледеніння. Клімат зони помірно континентальний. Літо тепле і вологе, зима помірно холодна. Середні температури січня знижуються із заходу на схід від -5° до -8°С, середні температури липня підвищуються від +17° до +20°С. Річні суми опадів досягають 600 - 700 мм. Для зони характерна густа річкова мережа. Більша частина річок відноситься до басейну Дніпра. Підземні води мають високий рівень їх залягання, є джерелом живлення річок і озер. Для зони характерне поширення низовинних боліт. Лісистість зони становить від 10 до 60%. Переважають хвойно-широколистяні ландшафти. Ґрунти дерново-підзолисті, зустрічаються болотяні і лугові. У межах Українського полісся виділяють ряд фізико-географічних областей. Це Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся. Особливим природним комплексом є Словечансько-Овруцький кряж - вихід на поверхню кристалічного фундаменту платформи. У Поліссі створений Поліський заповідник і Шацький природний національний парк. Значна частина цієї зони постраждала від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. В останні десятиріччя лісистість зони знижується, це пов'язано із ростом господарської діяльності людини. Зона лісостепів Лісостепова зона розташована на південь від зони мішаних лісів. Вона тягнеться із заходу на схід на 1100 км від Передкарпаття до Середньоруської височини. Займає 34% площі України. Північна її межа -південна межа зони мішаних лісів, а південна проходить по лінії Первомайськ - Кіровоград - Балаклея, вздовж р.Оскол до кордону з Російською Федерацією. Рельєф зони різноманітний. У її межах розташовані Волинська, Подільська, Придніпровська і Середньоруська височини і Придніпровська низовина. Поверхня сильно розчленована. Клімат зони помірно континентальний. Літо тепле, зима прохолодна. Середня температура січня змінюється із заходу на схід від -5° до ~8°С, а середня температура липня від +18° до +21 °С. Безморозний період триває 180 -190 днів на заході і 160 днів на сході. Річна кількість опадів зменшується із заходу на схід і південний схід від 750 - 550 мм до 450 мм. На заході зони густа річкова мережа, яка стає рідше в східному напрямі. По зоні протікають Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Дінець з притоками. Особливістю лісостепової зони є чергування лісових ділянок і степових районів. Ґрунти сірі лісові (під лісами), опідзолені чорноземи і типові чорноземи (під степовою рослинністю). Зустрічаються лугові і болотяні ґрунти. Лісостепової рослинності дуже мало. Лісовий ландшафт - дубові і дубово-грабові ліси - займають правобережні області зони, а дубово-кленові - на Лівобережжі. Лісистість становить 12-15%. Степова рослинність фактично знищена. Розораність території становить від 75 до 85%. Територія давно освоєна, сильно розвинені ерозійні процеси і засолення ґрунтів. Ґрунти у таких умовах втрачають шар гумусу. Для збереження продуктивності ґрунтів необхідне проведення спеціальних агротехнічних, протиерозій¬них, меліоративних заходів. Лісостепова зона поділяється на чотири провінції: Західно-Українську, Дністровсько-дніпровську, Ліво-бережно-Дніпровську, Середньоруську. На території зони створені Канівський лісовий заповідник і степовий заповідник Михайлівська цілина.
степів Степова зона знаходиться південніше Лісостепу і витягнута вздовж Азовсько-Чорноморського узбережжя на 1075 км, а з півночі на південь до Кримських гір - на 500 км. Степ займає 40% території України. Степовий ландшафт сформувався на південних схилах Подільської і Придніпровської височини, на Донецькій і Приазовській височинах, Північно-Кримській рівнині, що зумовило різноманіття природних умов цієї зони. Клімат помірно континентальний, на заході він м'якше, а на сході більш континентальний і посушливий. Степова зона, у порівнянні з іншими, отримує найбільшу кількість тепла, що позначається на загальних кліматичних показниках. Середня температура січня змінюється від -2° до -9°С, липня - відповідно від +21 ° до +23°С. Безморозний період на заході більш тривалий (220 днів), ніж на сході (160 днів). Кількість опадів з півночі на південь зменшується від 300 до 450 мм. Сніговий покрив взимку непостійний, часті відлиги. Рівнинна територія Степової зони відкрита холодним арктичним повітряним масам і жарким тропічним, що є причиною ранніх весняних і осінніх заморозків. Річок мало, оскільки дуже мало опадів і сильне випаровування. Природна рослинність повністю змінена господарською діяльністю людини. Тільки у заповідниках (Асканія-Нова, Український степовий, Луганський) збережені різнотравно-ковилово-типчакові ландшафти. За рівнем зволоження і за поширенням природних ландшафтів у Степу виділяють Північну степову, Середню степову і Південну степову підзони. Для Північної підзони характерне поєднання степового і лісостепового ландшафтів. Середня степова підзона характеризується різноманіттям природних умов. Південна степова підзона характеризується більш посушливим кліматом, різноманітністю ландшафтів. Степова зона найбільш освоєна у сільськогосподарському відношенні. Рілля займає більш, ніж 75% території. Для Степової зони типові несприятливі фізико-географічні чинники: надмірна засушливість, зливовий характер опадів, ерозійні процеси, пилові бурі. Постійне зрошування при інтен¬сивному випаровуванні призводить до засолення ґрунтів. Українські Карпати Українські Карпати - частина великої гірської системи Карпат. Це середньовисотні гори альпійської складчатості. Складені переважно вапняками, глинистими сланцями, пісковиками. Ці гірські породи легко руйнуються, тому гірські хребти мають пологі схили і зручні перевали. В Українських Карпатах немає льодовиків, але на окремих ділянках сніг лежить до середини літа. Середня температура січня у Прикарпатті і Закарпатті становить -3°...-4,5°С, в горах -6С...-12°С. Зима м'яка, сніжна, з тривалими відлигами. Літо прохолодне, з частими дощами. Середня температура липня у Прикарпатті +19°С, у Закарпатті +20°С, у горах +7°.. .+10°С. Для Українських Карпат характерне надмірне зволоження. Річні суми опадів у передгір'ях становлять 500 - 800 мм, в горах -1500 - 2000 мм. Основна кількість опадів припадає на літній період. У зимовий період випадання снігу супроводжується сходом лавин. Інтенсивне танення снігу і рясні дощі сприяють бурхливому розливу рік. Іноді підйом рівня води в них може набувати характеру стихійного лиха. В Українських Карпатах беруть початок близько 500 рік, у тому числі Прут, Тиса, Дністер. Лісистість Карпат більше за 50%. Ці ліси входять у Середньо¬європейськую зону широколистяних лісів. У них зосереджено близько 2000 видів рослин. Для Українських Карпат характерна висотна поясність, тут простежується п'ять основних поясів рослинності. На висоті 400 - 700 м розташований передгірський пояс з дубово-грабовими і дубовими лісами. Низькогірський пояс піднімається до висоти 700 - 1200 м. Тут росте бук, зустрічаються мішані буково-соснові, ялиново-соснові ліси. Ґрунти білоземно-підзолисті, сірі лісові. Середньогірський пояс займає висоти від 1200 до 1500 м, де переважають ялинові ліси на бурих лісових ґрунтах. Субальпійський пояс розташований на висотах від 1500 до 1800 м, характерна чагарникова рослинність на гірсько-лугових ґрунтах. Альпійський пояс розташований вище 1800 м, складається з трав'янистих і чагарникових угруповань.
Кримські гори - це низькі гори, що складаються з трьох майже паралельних пасм, витягнутих вздовж узбережжя Чорного моря: Головного, Внутрішнього, Зовнішнього. Гори складені тріасовими і юрськими пісковиками, сланцями, вапняками. Тектонічні рухи розбили гори на окремі масиви. Клімат Кримських гір помірно континентальний, а на Південному березі Криму він має середземноморські риси. Середня температура січня у горах на висоті 1000 м становить -4°... -5°С, липнева +15°С, а на Південному березі Криму відповідно +4° і +24°С. Опади бувають переважно в холодну пору року. Більш за все отримує Головне пасмо-до 1100 мм на рік. Річкова мережа слабка. Річки живляться переважно опадами. Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Кримську передгірську, Головну гірсько-луго-лісову гряду і Середземноморську Південного берега Криму. Для ландшафту Головного пасма характерна висотна поясність. Для північних схилів характерні широколистяні дубові ліси, які поступово переходять у буково-грабові і буково-соснові ліси на бурих лісових ґрунтах. Вище 1000 м ліси змінюються криволіссям. Верхній пояс утворюють гірські луги на гірсько-лугових чорноземах. Тут поширені карстові форми рельєфу. Південні схили кам'янистих обривів Головного пасма вкриті чагарниковою рослинністю. Південний берег Криму займає досить вузьку смугу узбережжя. Пухкі породи берегової лінії, необхідні для будівництва курортно-туристичних об'єктів, підмиваються хвилями моря, тому їх треба постійно зміцнювати. Південний берег Криму- найтепліший район в Україні. Розташування у субтропічному поясі сприяє розвитку субтропічної рослинності. У Криму вона представлена низькогірськими лісами, заростями чагарників і трав.
