Чисельність, розміщення, густота населення, його вікова і статева структура Сприятливі для життя і діяльності людей природні умови обумовили інтенсивний розвиток і заселення території України, яке почалося дуже давно. Археологічні розкопки свідчать, що 600 тисяч років тому в Закарпатті жили люди. існують докази досить високого рівня розвитку трипільскої культури. Найбільший її розквіт припав на IV і III тисячоліття до н.е. Центрами розселення трипільців спочатку були басейни Дністра, Прута, Південного Бугу, а потім Дніпра. Трипільці були осідлими землеробами. У лівобережній частині України (особливо степовій) в III тисячолітті до н.е. з'явилися племена кочовиків. Близько 1500 р. до н.е. в Причорномор'я з Прикаспійської низовини вторглися киммерійці. Вони були представниками кочової культури. їх змінили скіфи, які прийшли на територію України з Центральної Азії. УII ст. до н.е. на території Причорномор'я з'явилися сармати. Слов'янські племена з'явилися на території України в І тисячолітті до н.е. Це були праслов'яни. прабатьківщиною яких було Прикарпаття, межиріччя Дніпра і Вісли, Дніпра і Західного Бугу. З цих районів вони розселилися на південь (південні слов'яни), захід (західні слов'яни), схід (східні слов'яни). У IX - XII ст. розвивалася Київська Русь - єдина слов'янська держава. З цього часу на території України інтенсивно проходило заселення українських земель. Аж до кінця XIX ст. продовжувалося актив¬не освоєння південного Лісостепу і Степу. До 1913 року населення України (в сучасних кордонах) становило 35,2 млн чоловік. Значних втрат населення зазнало під час Першої і Другої світових воєн, громадянської війни, колективізації сільського господарства. Жахливою сторінкою історії українського народу став штучний голодомор 1932 -1933 років. Втрати від голоду досягли 10 млн чоловік. Під час Другої світової війни Україна втратила за неточними даними 10 млн чоловік. Ці процеси призвели до того, що довоєнний рівень чисельності населення був досягнутий тільки в 1959 р. Роки Чисельність населення (млн осіб) 1913 35,2 1922 26,2 1939 40,5 1959 41,9 1970 47,1 1979 49,8 1989 51,7 1994 52,1 1998 50,5 2001 49,0 За останні десятиріччя повільне зростання населення України змінилося зменшенням чисельності населення. Головна причина цього - низький природний приріст. Україна належить до найбільш густонаселених країн Європи. Середня густота населення - близьмо 84 чоловік на 1 км2. Але розміщено населення нерівномірно. Головними чинниками такого розміщення є історичний, природний і економічний. Найгустіше заселені: Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Закарпатська, Львівська, Харківська, Тернопільська, Івано-Франківська област - Істях густота населення коливається від 100 чол./км2 до 200 чол./км2. Найбільш висока густота аЕ.-ення в Донецькій області - 201,2. Ці області розташовані в зоні давнього освоєння території. Набагато гче щільність в Поліссі і степових районах України. Причин такого розселення в цих районах багато, в Е зжливе значення мають невисокий рівень концентрації промисловості, дефіцит водних ресурсів ісенні області) і значна лісистість і болотистість Полісся. Густота нас лення України (чоловік/км2) на 1.01.1994 Область Густота Україна 86,3 Вінницька 71,9 Волинська 53,5 Дніпропетровська 123,0 Донецька 201,2 Житомирська 50,4 Закарпатська 100,5 Запорізька 77,6 Івано-Франківська 105,4 Київська 158,5 Кіровоградська 50,7 Крим 98,2 Луганська 107,4 Львівська 127,4 Миколаївська 55,3 Одеська 78,9 Полтавська 61,3 Рівненська 59,4 Сумська 59,9 Тернопільська 85,5 Харківська 100,6 Херсонська 45,0 Хмельницька 74,1 Черкаська 73,2 Чернівецька 116,9 Чернігівська 43,4 Суттєві відмінності є в розподілі сільського населення. Найбільш висока його густота історично слалася в Лісостеповій зоні, області давньої землеробської культури, трохи нижче густота в Поліссі, йнижча - в Степовій зоні. Найбільш високі показники густоти сільського населення мають західні оласті - Львівська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Вінницька, мельницька. В індустріальних районах Донбасу, Придніпров'я, де дуже висока частка міського зселення, показники середньої густотиі сільського населення нижче. У XX ст. сталися значні зміни розселенні населення України. Вони зумовлені розвитком промисловості, інтенсивними міграціями «село-' сто», що призвело до значного зростання міського населення і різкого скорочення сільського. Природний рух населення Основний чинник зміни чисельності населення - природний приріст. ш Природний приріст - зміна чисельності населення внаслідок народжуваності і смертності. Визначається природний приріст за формулою: Пп = Н - С, де Н - народжуваність, а С - смертність. Визначають природний приріст з розрахунку на 1000 жителів. Така одиниця вимірювання називається роміле (%о). Україна відноситься до числа держав, для яких характерне перевищення смертності над ароджуваністю. У1996 році загальний показник народжуваності становив 9,1 чол. на 1000, а смертність 5,2 чол. на 1000. Отже, природний приріст негативний. При такому показнику природного приросту вселення України зменшується. Значне зниження показників народжуваності і зростання смертності икликане погіршенням умов життя людей. Певну роль відіграє і несприятлива екологічна ситуація, що особливо ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Фактично всі райони країни відчули вплив радіоактивного зараження. Це підтверджують показники смертності, що різко зросли. Найбільш високі показники смертності серед літніх людей. Досить висока в Україні дитяча смертність. За цим показником виділяються Київська, Чернігівська, Житомирська області - райони, прилеглі до зони лиха ЧАЕС. Важливим показником демографічної ситуації є середня тривалість життя. В Україні вона дуже низька - 67 років. Жінки в середньому живуть 73 роки, чоловіки - 62. За цим показником Україна посідає одне з останніх місць в Європі. За показником природного приросту Україна належить до групи країн, де йде природний спад населення. До цієї групи країн належать також Німеччина, Данія, Бельгія, Австрія, Латвія, Росія. В іншій групі знаходяться країни, що мають нульовий природний приріст. До таких належать Великобританія, Італія, Польща та інші країни. Дуже значна група країн, розташованих в Південній Америці, Азії, Африці, має дуже великий коефіцієнт природного приросту. У Кенії природний приріст дорівнює 41 %о, в Індії -32%о. За останні роки значно знизився коефіцієнт природного приросту в Китаї. У 90-х роках він становив 10 - 12%0. Низькі показники народжуваності і зростання смертності характерні для всієї України. Але найнижчі показники мають північні і східні області (Полтавська, Донецька, Сумська, Харківська, Чернігів¬ська). Низький природний приріст склався в центральних областях. Тільки західні області мають дуже маленький, але позитивний приріст. Це Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька області. Механічний рух населення ЩМеханічний рух населення (міграція) - це переміщення населення як в межах В однієї країни, так із однієї країни в іншу. Міграція в межах однієї країни називається внутрішньою, міграція з однієї країни в іншу - зовнішньою. Внутрішня міграція викликана економічними, побутовими, політичними, релігійними мотивами. Зовнішні міграції в Україні зумовлені соціально-економічними, політичними і релігійними причинами. Зовнішні міграції в Україні почалися в XIII ст. Першими мігрантами з України були біженці від татарського нашестя. У XVI - XVIII ст. частина українського населення була примусово виселена з українських земель. Найбільш інтенсивні міграційні процеси почалися у другій половині XIX ст. Основні потоки населення прямували в Західну півкулю (США, Канада, Бразилія, Аргентина). Ця міграція була зумовлена еконо¬мічними причинами. У 20-ті роки XX ст. почалася політична і релігійна міграція. У ЗО -40-ві роки в Україні була проведена насильницька міграція кримських татар, поляків, німців. Вони були вивезені в східні райони СРСР. Після Другої світової війни відбулося переселення ряду народів (поляків, німців, чехів) на свої етнічні землі. У другій половині XX ст. з України зросла міграція євреїв до Ізраїлю, США, Канади. Частина молодого населення України в 50 - 80-х роках виїхала з України на великі будівництва до східних районів СРСР. За останні роки міграційні процеси в Україні сповільнилися. Мігранти поділяються на емігрантів і імігрантів. Емігранти - люди, що виїжджають з країни. Імігранти - люди, що в'їжджають до країни. У внутрішній міграції виділяють маятникову міграцію. Маятникова міграція - регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання. Вона характерна для приміських районів великих міст. В останні роки для України стала типовою сезонна міграція. Це, наприклад, переміщення сільського населення західних областей в центральні і південні області. Показником, що визначає рівень міграції в країні, є сальдо міграції. Сальдо міграції визначається як різниця між еміграцією і іміграцією. Якщо число тих, що покинули країну більше, ніж число тих, що в'їхали, то сальдо позитивне. В іншому разі воно негативне.
Статевовіковий склад населення Статевий і віковий склад населення відображає статевовікова структура населення. У населенні України переважають жінки. їх 53%, чоловіків 47%. Але це співвідношення неоднакове в різних вікових групах. У дитячому віці хлопчиків більше, ніж дівчинок. На кожні 10 дівчинок народжується 11 хлопчиків. Але в 25 - 29-річній віковій групі жінок стає більше, а в старших вікових групах жінок значно більше, ніж чоловіків. Причинами такого співвідношення є; менша пристосованість чоловічого організму до навколишнього середовища; більш висока смертність у чоловіків; паління і зловживання алкоголем, які переважно характерні для чоловіків; важкіші і небезпечніші умови праці чоловіків; і, як наслідок, менша тривалість життя чоловіків. Крім цих причин на статеву структуру населення вплинула Друга світова війна. У старших вікових групах (старше за 70 років) кількість жінок значно переважає, а в деяких групах їх більше в 2 - 3 рази. Це пояснюється тим, що серед загиблих на війні переважали чоловіки. Статевовікова піраміда показує, що кількість дітей і підлітків зменшується. Дітей до 5 років приблизно стільки ж, скільки 50-літніх людей, а дітей до 10 років стільки, скільки 30-літніх. Така тенденція буде зберігатися і в подальші роки, оскільки дуже низькі показники народжуваності. Збільшення частки людей старшого віку свідчить про процес «старіння» нації. Цей процес веде до збільшення людей пенсійного віку. Причини погіршення демографічної ситуації Аналіз демографічної ситуації в Україні показує, що за останні роки вона загострилася і, без пере¬більшення, стає катастрофічною. Неухильно меншає народжуваність, одночасно росте смертність. Сьогодні смертність в Україні майже вдвічі вище, ніж в країнах Західної Європи. Причин такої ситуації декілька: • наслідки «голодомору» 1933 року; • сучасні соціально-економічні труднощі; • складна екологічна ситуація; • радіоактивне зараження частини території України; • становище жінок в суспільстві (жінки становлять 52% всіх працюючих, близько 25% жінок працюють у шкідливих умовах. Жінка зайнята в домашньому господарстві. За результатами дослідження, на виховання дітей у матері залишається 23 - 25 хвилин на день. Значна частина жінок до 40 років зайнята на виробництві у другу зміну). Для розв'язання цієї проблеми необхідно розробити дійову державну програму виходу з демографічної кризи.
