На кінець 2008 р. в Список ЮНЕСКО були внесені 120 об’єктів Латинської Америки, які знаходяться в 30 країнах цього регіону. Найбільше їх в Мексиці (28), в Бразилії (16) і в Перу (10).

Із загального числа об’єктів переважна більшість (82) відноситься до категорії об’єктів культурної спадщини. Хронологічно вони охоплюють період часу від другого тисячоліття до нашої ери до нинішніх днів. Але в основній своїй масі вони представляють періоди середніх віків та нового часу. Відповідно їх можна поділити на об’єкти доколумбової і послеколумбовой епох.
До об’єктів доколумбової епохи відноситься в основному спадщина трьох уже згадуваних латиноамериканських цивілізацій. У Мезо-америці це такі всесвітньо відомі пам’ятки індіанців майя, як руїни міст Паленке, Чичен-Іца, Ушмаль у Мексиці, на п-ове Юкатан, Копан в Гондурасі, а також пам’ятники часу ацтеків в Центральній Мексиці (Теотіуакан). Для них характерні такі монументальні споруди, як ступінчасті піраміди-теокаллі, палаци правителів, стели, майданчики для гри в м’яч. У більшості своїй вони були відкриті в XIX в. і тепер приваблюють численних туристів. У Андской області до доколумбової епохи відносяться багато об’єкти в Перу (у тому числі знамениті загадкові геогліфи пустелі Наска, фрагменти стародавньої столиці інків міста Куско), в Колумбії (археологічні парки Сан-Агустін і Тьеррадентро), в Болівії (археологічний район Тіуанако у оз. Тітікака). З певною часткою умовності до Андской області можна віднести ще один всесвітньо відомий об’єкт спадщини — кам’яні статуї о. Пасхи в Тихому океані, описані Туром Хейердалом і багатьма іншими мандрівниками і дослідниками.

Широке відображення в об’єктах культурної спадщини Латинської Америки знайшла і послеколумбова епоха, пов’язана в основному з іспанською і португальською колонізацією Середньої і Південної Америки після початку Великих географічних відкриттів (рис. 243). До об’єктів цієї епохи відносяться головним чином міста з характерною для іспанського зодчества того часу прямокутної плануванням, центральною площею («пласа майор»), численними католицькими соборами і монастирями, палацами знаті. У Вест-Індії це, наприклад, м. Санто-Домінго в Домініканській Республіці, пов’язаний з ім’ям Колумба, стара частина Гавани з її фортифікаціями на Кубі, в Центральній Америці — історичні центри міст Мехіко, Пуебла і деяких інших в Мексиці, а також міст і фортець в Гватемалі, Нікарагуа, Панамі. З іспанського спадщини цієї епохи в Південній Америці найбільш відомі пам’ятники Картахени у Венесуелі, Кіто в Еквадорі, Куско в Перу, місто гірничих розробок Потосі в Болівії. Спадщина колоніальної імперії Португалії широко представлено в Бразилії (міста Салвадор, Олінда, репетую-Прету та ін.)

До об’єктів новітнього часу в регіоні відноситься вже згадувана нова столиця Бразилії — м. Бразиліа, спроектований і побудований бразильськими архітекторами Луїсом Костою і Оскаром Німейєр і що має в плані символічну форму літака з «фюзеляжем» і «крилами». Це один з найбільш грандіозних і органічних за задумом та виконанням містобудівних проектів XX в.
Об’єктів всесвітньої природної спадщини в Латинській Америці 35. Це головним чином національні парки і резервати. Серед них є й такі знамениті, як Ігуасу в Бразилії та Аргентині, Лос-Гласьярес в Аргентині, Ману в Перу, Галапагоські о-ва в Еквадорі. А до змішаних культурно-природних об’єктів тут віднесені руїни майяского міста Тікаль в Гватемалі, гірських фортець інків Мачу-Пікчу і Ріо-Абіссео в Перу.