Його ім`я стало всесвітньо відомим під час Нюрнберського процесу, де він був головним обвинувачувачем від Радянського Союзу. Йому довелося допитувати поета Бориса Пастернака і обнувачувати американського шпіона Френсиса Пауерса. Це чоловік — легенда прослужив двадцять сім років Генеральним прокурором СРСР, і наш земляк Роман Андрійович Руденко.

Молоді роки

Роман Андрійович Руденко народився 17(30) липня 1907 року в Носовкі Черніговської губернії в багатодітній бідняцькій родині. Щоб прокормити велику родину батько працював по найму, а мати батрачила. Немає нічого дивного, що Роман Руденко підтримував ідеали комуністичної партії. Влистопаді 1929 року районий комітет направив його на посаду старшого слідуючого району в місті Ніжин. Старшому слідчому на той час виповнилося 22 роки. З того часу Роман Руденко працював в прокураторі і пройшов всі ступені прокурорської ієрархії.

Освіту він отримав у Московській юридичній школі і на Вищих юридичних курсах при Всесоюзній правовій академії (1941р.), після чого був направлений на роботу в Прокуратуру СРСР. В 1942 році був переведений на посаду зама, а з 1944 року — прокурора України. Двадцять сьомого липня 1944 року Руденко становиться державним радником 2-класу, що тоді прирівнювалося до військового звання генерал-лейтенант. Роману Андрійовичу було тоді 37 років.

На Нюрнберзькому процесі в справі головних військових злочинців нацистської Німеччини (1945-1946 роки) Р. Руденко був призначений головним державним обвинувачем від СРСР. Як ніхто інший, він багато зробив для викриття злодіянь фашистів на окупованих територіях Радянського Союзу. Саме завдяки Руденку багатьом військовим злочинцям не вдалося уникнути справедливої кари. Під час судового процесу американські журналісти для більшого ажіотажу пустили чутки, що Роман Руденко застрелив одного з підсудних у залі засідання. Ці чутки вирвалися поза межі Нюрберга і вже скоро про варварське вбивство підсудного представником від СРСР було надруковано у газетах держав союзників. Але справжньою сенсацією стала комбінація проведенна Романом Руденко по свідченням фельдмаршала Паулюса. На судовому засіданні захист відхилив письмові свідчення фельдмаршала Паулюса і настоював на його присутності у залі суду. Вони вважали: якщо Паулюса не буде, дуже істотні показання, зроблені від його імені, дискредитуються, а радянське обвинувачення буде осоромлено.

Якщо ж Паулюс ще живий, то буде потрібно чимало часу, щоб доставити його в суд. І потім - одна справа давати письмові показання в Москві, а інша - тут, у Нюрнберзі, на очах своїх колишніх начальників і друзів. Роман Руденко не заперечував, а на питання суді скільки часу необхідно для доставки в суд свідка, відповів, що це займе 5 хвилин. За клопотанням Руденка Паулюса під фальшивими документами привезли до Берліну і під час суду він знаходився в апартаментах радянської делегації. І викликаний судом Паулюс дав свідчення котрі зіграли велику роль у винесені вироку.

Продовжилася кар`єра Романа Руденка і після смерті Сталіна. У 1953 році Роман Руденко був призначений Генеральним прокурором СРСР. Саме він був одним з ініціаторів реабілітації жертв сталінських репресій і покарання винних.

...Руденко - учасник і організатор низки міжнародних конгресів і конференцій по боротьбі з нацизмом і мілітаризмом. Його, знали в усьому світі саме як одного з найактивніших учасників Нюрнберзького процесу. У біографії Романа Андрійовича вражає і ще один факт: його професійне "довголіття", адже Генеральним прокурором Радянського Союзу Руденко беззмінно був майже... 30 років. Увесь цей час він був і депутатом Верховної Ради СРСР, у 1972 році став Героєм Соціалістичної Праці. Це свідчить тільки про одне: величезний авторитет Романа Андрійовича, зняти з посади якого після усунення Хрущова не ризикнув навіть Брежнєв, який зазвичай призначав на ключові посади в державі "своїх людей".

Руденко помер на 74-му році життя, залишаючись до останніх Генеральним прокурором СРСР.