План

1. Причини та умови екологічної злочиності

Причини та умови екологічної злочинності

Екологічне право як галузь права являє собою сукупність правових норм, які регулюють екологічні відносини щодо приналежності, використання, відтворення природних ресурсів у їх нерозривному зв'язку з природним середовищем, охорони навколишнього природного середовища з метою реалізації інтересів відповідних суб'єктів та забезпечення сталого екологічного розвитку в країні та окремих її регіонах.

Поняття екологічного права - інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об'єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації захисту екологічних прав. Під впливом науково-технічного прогресу в останні півстоліття утворилося нове антропогенно-природне середовище, яке й отримало назву навколишнього середовища.

В навколишньому середовищі виділяють природні об'єкти; природні ресурси та природні комплекси.

Серед природних ресурсів виділяють земельні, мінеральні, водні, лісові, фауністичні, екологічні, економічні, енергетичні та кліматичні ресурси.

До природних комплексів відносяться: заповідники, заказники, національні природні парки, пам'ятки природи, курортні, зелені, приміські зони, типові, рідкісні ландшафти, лісопарки, заповідні урочища, дендрологічні парки, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Концепція права навколишнього середовища є офіційною концепцією ООН, її органів і установ, зокрема Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Вона сприйнята європейським співтовариством і багатьма країнами світу (США, Канада, Велика Британія, Японія та ін.).

Певний рух у цьому напрямі є і в Україні. Чинна Конституція ввела в екологічний вжиток термін "довкілля" (ст. 50). Звідси походить "право охорони довкілля". Екологічне право виступає регулятором екологічних відносин, а формою екологічного права є сукупність нормативних актів, які регулюють весь спектр екологічних відносин. Цю сукупність нормативних актів прийнято вважати екологічним законодавством. Слід відрізняти екологічне право як галузь права від екологічного законодавства. Екологічне право як галузь права регулює переважно однорідні екологічні відносини, які виникають у різних напрямках екології. Екологічне законодавство регулює різнорідні суспільні відносини, зокрема, екологічні відносини та зв'язані з ними деякі управлінські відносини, фінансові відносини в частині плати (зборів) за користування природними ресурсами, їх забруднення та деякі інші.

Щодо визначення поняття екологічного права як галузі права, то тут поки що не досягнуто єдиної думки.

Кримінологічна характеристика екологічної злочинності

Відповідальність за порушення екологічного зако­нодавства є складовою комплексного інституту юри­дичної відповідальності, внаслідок чого їй властиві як загальні риси юридичної відповідальності, так і особ­ливі, зумовлені специфікою сфери застосування.

Слід зазначити, що в юридичній літературі багато уваги приділяється аналізу поняття юридичної відпо­відальності. Вона визначається, зокрема, як обов'язок винної особи зазнавати заходів, які до неї застосо­вані1, як один із різновидів санкцій, що застосовують­ся на підставі закону до особи, котра допустила пору­шення норм права, або ж не сама санкція в статиці, а процес її реалізації, застосування санкцій до осіб, що порушили норму права. У багатьох випадках при ви­значенні юридичної відповідальності акцент робиться на застосуванні до винних осіб заходів державного примусу за вчинене правопорушення.

Юридична відповідальність за порушення еколо­гічного законодавства виконує ряд важливих функцій:

- є засобом забезпечення виконання еколого-правових вимог;

- виступає гарантією захисту екологічних прав суб'єктів екологічних правовідносин;

- виконує важливу виховну функцію, спонукає до додержання приписів екологічного законодавства;

- несе каральне навантаження, що настає за скоєні кримінальні чи адміністративні правопорушення;

- забезпечує компенсацію шкоди, що заподіюється

порушеннями законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища.

Профілактика злочинів над природою

Органами державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища спеціальної компетенції є центральні органи виконавчої влади й урядові органи державного управління із підпорядко­ваними їм територіальними підрозділами, для яких за­безпечення реалізації екологічної політики на загальнодержавному та місцевому рівнях є єдиним, голов­ним призначенням. Такими органами є: Міністерство охорони навколишнього природного середовища Ук­раїни; Державний комітет природних ресурсів Ук­раїни; Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству; Державний комітет лісового господар­ства України, а також урядові органи державного управління із спеціальними повноваженнями: Держав­на екологічна інспекція (Держекоінспекція); Державна служба заповідної справи; Державна гідрометеорологічна служба (Держгідромет); Державний департамент рибного господарства (Укрдержрибгосп).

Спеціальні повноваження в даній галузі мають і Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката­строфи; Державний комітет ядерного регулювання України.

Серед цих органів слід виділити Міністерство охо­рони навколишнього природного середовища України, яке було утворено внаслідок реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до Указу Президента України від 15.09.2003 р. "Про захо­ди щодо підвищення ефективності державного управ­ління у сфері охорони навколишнього природного се­редовища та використання природних ресурсів".

Відповідно до Положення про Міністерство охоро­ни навколишнього природного середовища, що за­тверджено Указом Президента України від 10 лютого 2004 року, Мінприроди України є спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади з пи­тань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної ді­яльності.

Основними завданнями Мінприроди України є:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середови­ща, раціонального використання природних ресурсів (земля, надра, поверхневі та підземні води, атмосфер­не повітря, ліси й інша рослинність, тваринний світ, морське середовище та природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України), еколо­гічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності, створення екологічних передумов для сталого розвитку України;

- здійснення комплексного управління та регулю­вання у сфері охорони навколишнього природного се­редовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної та в ме­жах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності;

- здійснення державного контролю за додержан­ням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів (крім надр), екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами.

Мінприроди України, відповідно до покладених на нього завдань, у порядку, встановленому законодавст­вом, може застосовувати різноманітні засоби щодо за­безпечення організації природоохоронної діяльності, реалізації екологічного законодавства. Так, на Мін­природи України покладено підготовку пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середови­ща, раціонального використання та відтворення при­родних ресурсів (крім надр), забезпечення екологічної та, у межах своєї компетенції, радіаційної безпеки. Мінприроди України має також брати участь у розроб­ленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України й Державного бюджету України, організовувати розроблення та реалізацію за­гальнодержавних програм з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення еко­логічної та, у межах своєї компетенції, радіаційної без­пеки, а також гідрометеорологічної діяльності, сприяти розробленню регіональних програм з цих питань і ко­ординації їх виконання. До повноважень Мінприроди України відноситься й реалізація єдиної науково-технічної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення еко­логічної безпеки.