Уявляймо ситуацію. Ви лежите в приємному гамаку на березі океану. Вітерець колише ваші кучері, чи облизує лисину, що там хто собі уявив. Шум прибою порушує блаженну тишу. Острів напівбезлюдний. Там тільки ви, ваш уявний кіт та декілька чоловік персоналу, що обслуговують ваше бунгало. Лунає телефонний дзвінок по екстреному телефоні, ви проливаєте коктейль на теніску світло-небесного кольору і поспіхом приймаєте виклик. З розмови ви довідуєтесь, що до вас на роботу, в офіс завезли нову канцелярію. Звичайна справа, але робітник повідомив, що календарики мають одну особливість: пори року кругом переплутані. Різдво припадає на сьоме липня, а днів у році тепер 400. Захекана секретарка поспіхом додає, що тепер так буде завжди, бо так наказали вище, вам негайно було наказано повернутись на роботу, а тоді кидає слухавку. Ви не надаєте цьому належної уваги і розраховуєте вичитати юродивого працівника за невдалий жарт, по поверненню на роботу.

Через два тижні ваш відпочинок закінчився і ви з новими силами повертаєтесь у офіс до праці. Що ж ви бачите, коли приїжджаєте у місто? Ви точно пам`ятаєте, що взяли відпустку на початку червня і тривати вона мала рівно три тижні. Натомість начальство відчитує вас за шість місяців прогулів і виписує вам сувору догану.

У кого б на вулиці ви не запитали про сьогоднішнє число, замість очікуваного 28 червня ви чуєте 28 грудня. Хоча тридцятиградусна спека і відсутність опадів відверто спонукають говорити протилежне. Усі довкола дивляться на вас як на дурника, а дехто навіть насмілюється крутити пальцем біля виска.

Ви кидаєтесь до свого планшета, поспіхом зламуєте чийсь вайфай і шукаєте останні новини. Виявляється, що під час вашої відпустки 38 країн ухвалили новий календар, бо «на це спонукали нові вигідні умови торгівлі, без прив’язки до часових рамок». Спочатку всі сприймали це як жарт і безглуздя. Ніхто не хотів вірити. У гумористичних передачах нескінченну кількість разів обігравали цю тему, блогери писали численні публікації, а по новинах крутили одні і ті ж опитування людей, про їх відношення до нового порядку літочислення. Коли по телебаченню почали виступати президенти і високопосадовці – люди серйозно про це почали задумуватись. З дня, коли зміни офіційно вступили в силу минуло півтори тижні, а всі уже сприймають це як належне.

Ви кричите на весь офіс: «Безглуздя! Що за осел це запропонував?! Нонсенс! Відмовляюсь вірити!» Через деякий час ваш запал стихає, ви помічаєте з яким докором за вами спостерігають працівники офісу та секретарка, що потягнулась до кнопки виклику охорони. Ви розгублено сідаєте на крісло. Вам не залишається нічого як взяти з шухляди новий календ арики та вклеїти його у свій органайзер.

Приблизно таким чином працює механізм нав’язування інформації, що називається Вікно Овертона. Нижче спробую пояснити «на пальцях» для чого і як його застосовують.

Американський соціолог Джозеф Овертон описав технологію, з допомогою якої у суспільстві можна нав`язати абсолютно неприйнятні речі як загальноприйняті і, навіть, закріпити їх законодавчо. Зверніть увагу, він описав конкретно ТЕХНОЛОГІЮ, не концепцію, а працюючу технологію, при послідовно і точному виконанні пунктів якої неухильно досягають бажаного результату. А використання цієї технології в якості зброї, скоріше за все буде приносити набагато більше користі, ніж, скажімо, воднева бомба.

Овертон описав механізм, з допомогою якого у сучасному суспільстві можна у правах зрівняти такі речі, як «поїдання свого сусіда за весільним столом» і «приготування гарячих страв у мікрохвильові», як легко у суспільство «вживити» здавалося б неприйнятні речі і як цим зараз активно користуються, активно захищаючи права гомосексуалістів та інших їм подібних, котрих ще при Володі Цепеші протикали кілками через причинне місце. До речі тут я не можу не провести паралелі з факаною Кончітою, котра зовсім недавно виграла Євробачення.

Кожна обговорювана проблема має своє вікно напрямків і це вікно можна рухати у певному діапазоні, надаючи проблемі той чи інший вектор обговорювання.

Це не промивання мізків, це більш акуратний, точний, навіть, делікатний спосіб. Все базується на послідовності дій, на непомітності їх для потенційних жертв, або учасників експерименту, якщо все відбувається контрольовано.

Далі я покроково розберу як в суспільстві спочатку активно поширюють і обговорюють певну неприйнятну та аморальну інформацію, якщо можна так характеризувати, а потім закріплюють це діло законодавчо. Для прикладу візьмемо шлюби з тваринами. Досить аморально? Я теж так думаю.

 Крок 1.

«Як це огидно!»

Тема зоофілії, а тим більше шлюбів з тваринами, поки, огидна у суспільстві. Про це не бажано говорити у ЗМІ, пресі, та згадувати цю тему в бесіді з кимось. Хіба що на рівні примітивного жарту. Відчувається застояна думка, що це ніколи не стане реальність. Але у нас є свобода слова. Чому б тоді не організувати зібрання якихось захисників тварин, де б вони обговорили якусь тему, типу: «Любов до тварин. У що це може перерости?»

Вікно Овертона почало свій рух. Тему потрібно зробити обговорюваною. Одразу з після зібрання цієї спілки десь виникає організація «радикальних захисників тварин» котрі розглядають тварин як повноцінних членів суспільства і надають їм повні права. Вони позиціонують себе як агресивних та жорстоких, готових вступати у конфронтації з будь-ким, хто не згоден з ними. Нехай вона існує лише в інтернеті, і нехай там буде лише три учасники, але її обов`язково помітять ЗМІ і розтаскають на цитати та твердження. Кілька блогерів написали кілька досліджень і опублікували у виданнях-стотисячниках. До справи приєднується певна кількість іменитих вчених. Вченим взагалі належить обговорювати будь-які неприйнятні речі. Заглядають у надра проблеми, розглядають її з точки зору людської психології. Все, у нас є факт підключення до теми вищих кіл суспільства, бо вчені завжди будуть авторитетними людьми, навіть якщо займаються проблемою шлюбу з тваринами.

Результат першого зміщення вікна: Тема перестала бути забороненою. Це все перестали сприймати як жарт. Певна група людей постійно тримає це «на слуху».

Крок 2.

«Чом би й ні?»

Вікно зрушило. Наступною метою буду перевести проблему з розряду неможливих у когорту допустимих і, навіть, ймовірних. На цьому етапі ще тримаються за вчених і цитують численні публікації та роботи. Не можна ж відвертатись від знань? Будь-хто, хто відмовиться це обговорювати – буде названий ханжею та лицеміром.

Увага! Наступний крок буде дуже важливий! Назву проблеми змінюють на більш елегантну, це як злочинець змінює ім`я у паспорті, так проблемі підмінюють справжню назву, на щось більш… відволікаюче. Це змінює сприйняття самої теми і направляє її обговорення у інше русло. Нехай зоофілія та шлюби з тваринами тепер звуться… енімалкіпінг. Одразу ж з`являються експерти, що активно дискутують на тему доцільності використання саме цього слова. Опісля виникне ще якась назва, ще більш спрощена і відведена від основного сенсу.

Паралельно з перейменовування буде вестись пошук опорного прецеденту – міфологічного, історичного, актуального, чи, навіть, вигаданого, але головне – легітимного! Він буде знайдений для того, щоб довести, що зоофілія та шлюби можуть бути в принципі узаконені.

• «Пам`ятаєте історію про фермера, від якого пішла дружина? Він тоді хотів повіситись, але корова перервала мотузку, посунувши на неї лезо коси. Так він і прожив решту життя з коровою!»

• «Однозначно, тварина набагато більш корисний співбесідник, якщо потрібно лише комусь виговоритись.»

• «А скільки існує переказів та легенд про людей, що жили з тваринами у вигнаннях. І стародавні боги більше бажали оточувати себе численними чотирилапими.»

Придумувати будуть найнеймовірнішу ахінею, аби тільки частково вивести зоофілії з-під всезагального осуду.

Крок 3.

«Так і має бути»

Наступною метою буде перевести тему у розряд раціональних.

• «Надмірна тяга до тварин генетично закладена у більшості людей, просто не у всіх однаково     проявлена»

• «А може ми не так зрозуміли заповіді Божі?»

• «Вільна людина сама вирішує, чим їй займатись!»

• «Не приховуйте від людей правди, нехай кожен знайде своє справжнє єство!»

У підсвідомості людей створюється уявне «поле бою», на котрому борються дві радикальні сили. Радикальні прихильники енімалкіпінгу та радикальні противники цього діла. Людей, що відносяться до цього нейтрально все-таки змушують вибрати сторону, вішаючи ярлики «моралістів» та «ханжів».

При цьому, ЗМІ та вчені активно досліджують історію, та доводять, що на протязі людського існування енімалкіпінг займав помітне місце. «Це нормально» - лунає звідусіль. Тепер тему необхідно перевести з розряду «раціональних» у область «популярних». Вікно Овертона продовжує рух.

 Крок 4.

«Це прикольно, ви чого?»

Для популяризації енімалкіпінгу використовуватимуть поп-культуру та відомих медіа персон. Цю тему обговорюють на токшоу, енімалкіпінг присутній у фільмах, текстах пісень та відеорядах до них.

Застосовується дієвий прийом під назвою «Озирніться довкола»

 • «А ви чули, що відомий німецький конструктор був тойвой.. енімалкіпер! Його навіть переслідували!»

• «А скільки їх таких сиділо по психлікарнях! Їх не розуміли! Їх приховували!»

• «А як вам нова пісня Леді Гаги «I love my horse?»

На цьому етапі тему виводять у ТОП. Вона автономно самовідтворюється, засвічуючись у численних медіа ресурсах, та ЗМІ. Її обговорюють на телепередачах, у громадських місцях, у політиці. Кругом рясніють відповідні заголовки газет та журналів.

Згодом, коли обговорення всіх достануть, коли всім обридне щодня вислуховувати одне і те ж – появиться «спеціаліст» з кричущою заявою – «Товариші, насправді все не так. Як ми вважали раніше, потрібно мислити не так, як вважалось раніше, а так як розкажу вам я. Нам необхідно зробити це, це і це!» і тим часом надає новий тенденційний напрям, направляючи вікно по новому шляху.

Щоб виправдати прихильників енімалкіпінгу, наводять різного роду приклади і відгороджують їх, припустімо, від злочинців.

  • «Їх так виховали, з цим уже нічого не вдієш, ми ж живемо у вільному суспільстві!»

 • «У енімалкіперів набагато більше розвинене поняття моралі і інтелекту, вони живуть на принципово новому розумовому рівні!»

 • «Енімалкіпери добродушні, ласкаві і благочестиві люди!»

  Крок 5.

 «Ми тут влада!!»

Коли тема досить «підігріта» її переводять із розряду популярних на поле «активної політики». З тіні виходять лобістські політичні угрупування, публікуються начебто правдиві соцопитування, показники яких говорять про активну підтримку ідеї легалізації енімалкіпінгу та закріплення цього діла законодавчо! Політики починають виголошувати пробні промови на тему скотоложества і узаконення такого роду відносин. Починається підготовка повноцінної законодавчої бази.

Коли черга підходить до останнього переміщення вікна (від «популярного» до «актуальної політики») суспільство уже зламане. Все ще існують противники закріплення у законі того, що раніше вважалось неприйнятним, але їх настільки мало, що вони уже нічого не можуть вдіяти, більшість людей «під ковпаком», суспільство не здатне чимось протидіяти, їм залишається прийняти те, що їм підносять. Закони затверджені, норми моралі та етики поламані, рано чи пізно ця тема дійде до дітей, у школи та навіть дитсадки, а отже, наступне покоління матиме ще менше насів на повноцінне життя та існування. Поставлена ціль – виконана, ви –молодець!

«Як зламати технології?»

Запропоноване Овертоном «вікно» вигідніше за все використовувати у суспільстві, що немає чітко визначених ідеалів, та меж, коли ще можна, а коли уже ніззя. Таким людям нав’язувати і поширювати серед них свою думку легше за все.

Ви хочете поговорити про те, що ваша краща подруга – нечестива? Ви хочете написати про це пісню, зняти фільм, надрукувати мемуари широким тиражем? Довести, що проституція не так вже і погано? Виправдати усіх фіндюрок, навіть перед Богом? Проституція – це нормально і, навіть, необхідно? Технологія, описана вище, призначена саме для цього!

Немає насправді ніякої свободи слова! Немає демократій чи поняття «особистість». Є нав’язана кимось думка, є взяте звідкись поняття, є висмоктаний з пальця факт. Це відбувається на підсвідомому рівні і ментально передається між усіма, бо така природа людського стада. 

Ця технологія ще раз доводить неефективність великих груп людей і наскільки легко суспільство піддається нав’язаним кимось поняттям. Живіть свої життям! 

Автор: Олександр Михальчук