Поняття «авторитет» буквально означає загальновизнане значення людини, його вплив на людей, підтримку його ідей, діяльності громадською думкою, прояв пошани, довіри до нього, віра в нього: у його розум, волю, моральність, здатність створити благо, віддати всі сили загальній справі.

Суть, специфічні особливості, функції власне педагогічного авторитету обумовлені тим, що десятки, сотні дитячих очей, як рентгеном, наскрізь просвічують, виявляють етичний стан особи педагога.

У справжнього вихователя немає іншого морального вибору окрім чистоти, щирості, відвертості, прямоти. Інакше вчитель неминуче втрачає свій вплив на дітей, право бути їх вихователем. Суть педагогічного авторитету в постійному розвитку педагогом в собі цивільній, творчій, людській особі, справжній духовності, інтелігентності. Дитина авансує вихователеві свою пошану, довіру, розташування, виходячи з природного припущення про високу якість його особи, цю довіру необхідно виправдати.

Аванс довіри відшкодовується, перш за все, високою моральністю. У сучасних умовах, бачивши навколо себе аморальність в різних шарах суспільства, у власній сім'ї, школі, вбираючи міщанську мораль, що витає в повітрі, одні діти навчилися третирувати, зневажати прості норми загальнолюдської моральності, інші опанували мистецтвом суспільного лицемірства, обману.

Утворився гострий дефіцит моральності в дитячому, молодіжному середовищі. У цій екстремальній ситуації етичне самовдосконалення, висока вимогливість педагога до самого собі - головний шлях зміцнення самоповаги. Рано чи пізно етична принциповість, визначеність, наполегливість педагога запанують в свідомості дітей, дадуть йому безумовну педагогічну перевагу, право пред'явлення етичних вимог до своїх вихованців.

Іншою важливою умовою особи педагога є духовність вихователя, його глибока цивільна переконаність, здатність відкрито обговорювати з дітьми найгостріші проблеми суспільного життя, переконувати їх, мужньо визнавати помилки, промахи.




У сучасних умовах в цілях завоювання педагогічного авторитету у дітей вихователеві необхідно зробити вибір, зайняти суспільну позицію: відносно історії нашого суспільства; політичних процесів, що відбуваються в нім; процесів міжнаціональних взаємодій; прав людини;, інших. На переконання дітей можна вплинути тільки переконаністю, принциповістю. І хай деякі діти будуть не згодні з класним керівником.

Але шанований дітьми вихователь, сміливо, чесно, без тиску, залякування, відкрито вступаючий з вихованцями в діалог, дискусію, суперечку, завжди примусить їх задуматися над обговорюваною проблемою, матиме можливість зробити ідейний вплив.

Авторитет моральності, духовно-ціннісної культури педагога необхідно доповнюється авторитетом інтелектуальної розвиненості, незалежності думок, утвореної. Сьогодні невимірний зріс потік різноманітної інформації в різних областях життя.

Значна її частина приходить в гостру суперечність із стереотипами, що склалися, штампами в свідомості, мисленні. Це ставить вихователя, духовного наставника дітей, юнацтва в дуже складне положення.

Щоб глибоко зрозуміти духовний світ молодого покоління, бути володарем дум, потрібно долати в самому собі суперечності між канонізованими поглядами, що склалися, на культуру, способами її освоєння дитиною, реальною, такою, що деколи не укладається ні в які рамки, соціокультурною ситуацією.

Кращим засобом налагодження виховної взаємодії, зміцнення авторитету педагога, буде в цьому випадку його терпимість, відсутність категоричності в оцінках, тиск на психіку. Залученість дитини в діалог примусить роздумувати, сумніватися, звернутися до джерел інформації, творів літератури, мистецтва, духовно розвиватися у напрямі самостійного, критичного відношення до культури.

У міру дозрівання дітей, їх духовного багатства в поглядах, переконаннях вихователя, вихованця утворюватиметься все більше загальних оцінок, думок. Розбіжності, що залишилися, також зіграють свою виховну позитивну зміцнюючу авторитет педагога 
роль. Адже суть виховання не в тому, щоб неодмінно добитися однодумності, вбити в свідомість дітей офіційні догми, стереотипні уявлення. Вона в тому, щоб дитина проявила самостійність думки, прагнення докопатися до істини, виробити в собі незалежність думок, самостійність власної особи.

Діалог вихователя з дітьми з питань культури, в якому панує тільки одна сила - сила думки, знання, аргументації, робить авторитет вихователя природним, міцним.

Ефективна організація педагогічного процесу вихователем неможлива без авторитету людської привабливості, без доброзичливості, взаємної, педагога, дітей, симпатії. Етично-естетичне взаємопритягування - є найсприятливіша, ефективніша атмосфера педагогічної взаємодії. Ефект людської привабливості виникає у вчителеві не тільки завдяки його ерудиції, інтелектуальній розвиненості. Він утворюється як наслідок таланту людського інтересу, любові вчителя до іншої людини. Це талант пошани особи дитини, співчуття до його проблем, переживань, вимогливій допомозі йому в розвитку духовності, інтелігентності, гідності, самоповаги. Дійсна педагогічна любов глибока передплотська відповідальність за життя, майбутнє дітей, тверда рішучість вести їх до добра, цивільному, особистому щастю через подолання самих себе, зовнішніх перешкод.

Педагог, що тільки любить, дійсний вихователь віддає всі сили тому, щоб організувати творче трудове життя дітей, навчити їх цілеспрямованості, дисциплінованості, вимогливості до себе. Він учить їх дружбі, доброті, розумінню краси мужньої праці душі, тіла. Він переживає радість, етично-естетичне задоволення від спілкування з дітьми, переживає миті щастя, бачивши трудові успіхи своїх вихованців.

Таким чином, висока моральність, духовна цілісність, переконаність, ерудиція, інтелектуальна розвиненість, людська привабливість є найважливішими умовами формування педагогічного авторитету вихователя, класного керівника

У професійній діяльності педагога виділяють чотири групи функцій:

повчальна, така, що виховує, розвиває, мотивує;

конструктивна, дослідження;

організаторська, комунікативна;

самовдосконалення.




Реалізація професійних функцій приводить до утворення трьох основних підструктур особи інженера-педагога: професійної спрямованості, професійної компетентності, професійно-важливих якостей особи.

Професійна спрямованість - це інтегральна якість особи, що визначає відношення до професії, потреба в професійній діяльності, готовність до неї.

До якостей, що характеризують спрямованість особі, слід віднести: професійну позицію, професійно-ціннісні орієнтації, мотиви, покликання до інженерно-педагогічної діяльності. А також суспільну активність, домінантність, соціальний оптимізм, ін.

Професійна компетентність - це рівень обізнаності, авторитетності інженера-педагога, що дозволяє йому продуктивно вирішувати учбово-виховні задачі, що виникають в процесі підготовки кваліфікованого фахівця, формування особи іншої людини.

У структуру професійної компетентності входять: суспільно-політична обізнаність, психолого-педагогічна ерудиція, інженерно-технічна підготовка, педагогічна техніка, уміння, навики по робочій професії широкого профілю, інше.

Психологічною основою компетенції є готовність до постійного підвищення кваліфікації, мобільність професійних функцій.

Професійно-важливі якості - це система стійких особистих якостей, що створюють можливість успішного виконання професійної діяльності.

Реалізація виховуючої функції вимагає від педагога комплексу значущих якостей, до яких відносяться такі властивості, як ідейна переконаність, борг, громадянськість, колективізм, відповідальність, соціальний оптимізм.

Формування соціально-значущих якостей відбувається унаслідок ухвалення особою цілей, цінностей, норм поведінки інженерно-педагогічної інтелігенції.

Ефективність виховної дії багато в чому визначатиметься вольовими властивостями педагога, його наполегливістю, ініціативністю, цілеспрямованістю, рішучістю, самостійністю.

Разом з цими властивостями йому важливо володіти витримкою, дисциплінованістю, гнучкістю поведінки, здатністю передбачати реакцію учнів при зміні педагогічній ситуації, готовність до перебудови способів дії, здібністю до співпраці з учнями.

Педагогічна діяльність пред'являє високі вимоги до емоційної сфери особи.

Необхідні умови педагогічної взаємодії з учнями:

- емоційна чуйність

- здатність поставити себе на місце учня

- емпатія

- доброта

- душевна щедрість разом з тими, що такими стабілізують емоційний стан властивостями як врівноваженість

- упевненість в собі

- самовладання

- саморегуляція емоційних проявів.

Управління учбово-виховним процесом вимагає від педагога інтересу до суспільної роботи, схильності до організаторської діяльності, здатності відображати психологічний настрій учбової групи, наявність установки на досягнення успіху, високої якості учбово-виховної роботи, особливої чутливості до міжособових відносин, уміння проектувати, створювати педагогічні ситуації, адекватно, швидко реагувати на їх зміни, вимогливості, практичній спрямованості розуму, критичності, відповідальності.

Важливим компонентом великої групи професійно-значущих якостей педагога є комунікативність - якість необхідна для посиленого виконання будь-якої педагогічної діяльності.

Це товариськість, емоційна експресія, розвинена мова (правильна вимова, логічність, стрункість викладу думок, и т.п.), педагогічний такт, здатність «прочитати» душевний стан особи, що вчиться по виразу, міміці, жестам, позі, ході.

Реалізація повчальної функції вимагає від педагога схильності ділитися своїми знаннями, уміннями, досвідом, здатності передавати їх іншим, логічно, діалогічно мислити, міркувати, доводити.

Педагог повинен уміти аналізувати, відбирати науково-технічну інформацію, структурувати її в учбовий матеріал, діагностувати можливі пізнавальні утруднення учнів, проектувати, створювати проблемні ситуації, конструювати стратегічні, тактичні цілі навчання.

Ефективність розвитку що вчаться багато в чому залежить від творчої спрямованості особі педагога: схильності до технічної творчості, раціоналізації, педагогічній уяві, умінню діагностувати, прогнозувати стадії становлення особи. Ці властивості характеризують креативність особи.

Важливим чинником успішного здійснення професійних функцій педагога є його психологічні процеси.


В ході освоєння педагогічної діяльності відбувається професіоналізація ці властивостей:


- розвивається здібність до розподілу, перемикання уваги, збільшується його об'єм

- поліпшується концентрація;

- сприйняття стає більш виборчим, цілеспрямованим

Розвивається образна, словесно-логічна пам'ять, мислення стає мобільнішим, оперативним, формується рефлексія на учбовий-педагогічну діяльність; розвивається педагогічна уява (передбачення).

Професіоналізація психічних властивостей приводить до утворення інтегральної якості - професійно-педагогічного інтелекту.[5]

Професійно-педагогічний інтелект включає оперативне, якісне віддзеркалення вірогідності подій педагогічної діяльності, направленої на професійну підготовку особи. Його особливістю є інтеграція технічного, педагогічного компонентів мислення, евристичність, прогностична спрямованість.

Особливою підструктурою особи є біопсихічна, визначувана властивостями нервової системи, статевими, віковими особливостями, темпераментом. У психології затвердилося положення, що ці властивості складають природну передумову формування професійно-важливих якостей, обумовлюють успішність освоєння, виконання професійної діяльності.

Психофізіологічні властивості особи впливають на ступінь нервово-психологічної напруги при виконанні діяльності, її динаміку, рівень активності, визначають необхідність вироблення індивідуального стилю діяльності.

До властивостей, що мають професійну значущість для інженера-педагога, відносяться активність, емоційна стабільність, висока швидкість вироблення умовно-рефлекторних зв'язків, швидкість реакції (при демонстрації робочих прийомів, операцій).

Всі три підструктури особи інженера-педагога тісно зв'язано, їх розвиток відбувається в режимі взаємодії.

Все вище викладене може бути узагальнене в психограмі педагога:

- професійно-педагогічна спрямованість: ідейна переконаність, суспільна активність, схильність до домінування, соціальний оптимізм, колективізм, професійна позиція, покликання до інженерно-педагогічної діяльності;

- професійно-педагогічна компетентність: суспільно-політична обізнаність, психолого-педагогічна ерудиція, інженерно-технічний кругозір, педагогічна техніка, комп'ютерна підготовленість, уміння, навики по робочій професії, загальна культура;

- професійно-важливі якості особи: організованість, соціальна відповідальність, комунікативність, прогностичні здібності, здібність до вольової дії, емоційна чуйність, доброта, тактовність, рефлексія на свою поведінку, професійно-педагогічне мислення, технічне мислення, довільна увага, педагогічна спостережливість, самокритичність, вимогливість, самостійність, креативність в області педагогічної, виробничо-технологічної діяльності;

- психодинамічні властивості: збудливість, врівноваженість, емоційна стійкість, високий темп психічної реакції, успішність формування навиків, екстравертованість, пластичність.