|
|
 |
Екологічне виховання як педагогічна проблема
У рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції, формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об’єктів тощо), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у кутку живої природи тощо). При цьому діти слухають, читають, спостерігають, співставляють нову інформацію про природні об’єкти з раніше засвоєною і запам’ятовують. Користуючись цим методом, вчитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.
Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразовому відтворенні здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (іншими словами застосовувати репродуктивний метод). Наприклад, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше, або взяті з власного життєвого досвіду.
У рамках методу проблемного навчання, вчитель може ставити проблему перед учнем, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його протиріччях, розкривати хід своїх думок. Цей метод дає можливість учителю показати дітям зразки наукових знань про природу, наукового вирішення проблем взаємозв’язку між неживою і живою природою, а учням, в свою чергу, – стежити за ходом думки, логікою доведення і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу матеріалу буде засвоєння способу і логіки вирішення тої чи іншої проблеми або певного типу проблем, але ще без уміння застосовувати їх самостійно.
Скажімо, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого класу на уроці з теми "нежива і жива природа” суть таких народних прикмет : "ластівки літають низько перед дощем”, "риби вистрибують з води і ловлять комах – на дощ”. Учитель ставить перед учнями проблему:
„Чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вистрибують із води?” Проблемний виклад учителеві доцільно будувати на науковому матеріалі:
Перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і ті спускаються нижче до землі.
Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах.
Таким чином, вчитель переконує учнів у цілісності природи.
У рамках частково-пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійному виконанні окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі на уроці природознавства: "Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей (весняний сезон)” вчитель може обговорити з учнями прислів’я: "Квітень – з водою, травень – з травою”. Насамперед учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої думки: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів вчитель має узагальнювати і робити висновок про взаємозв’язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів тощо.
Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями знань про природу при вивченні курсу „Я і Україна” і „Природознавство”, оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Зокрема, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись з народними прикметами.
Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендується вчителю використовувати переважно в позакласній роботі.
Нижче наводяться види роботи вчителя з учнями відповідно до застосування того чи іншого методу на уроках "Я і Україна” та „Природознавство”.Методи, що застосовуються в процесі екологічного виховання молодших школярівВиди роботи
1. Пояснювально – ілюстративні•бесіда
•пояснення
•художня розповідь
•опис
•відповіді на запитання
2. Репродуктивні•завдання екологічного змісту
•спостереження за сезонними змінами у природі
•застосування опорних схем
•варіативні завдання
3. Проблемного викладу•пояснення
•спостереження
•бесіда
4. Частково-пошукові•загадки
•ребуси
•кросворди
•вікторини
•цікаві вправи
•фенологічні оповідання
•застосування опорних схем
5. Дослідницькі•спостереження за сезонними змінами у природі•перевірка народних прикмет про взаємозв’язки в природі шляхом спостереження
•проблемні завдання
Ці методи екологічного виховання засобами народних традицій виконують наступні завдання:
-допомагають учням оволодіти елементарними екологічними знаннями;
-дохідливо пояснюють взаємозв’язки компонентів системи "людина – суспільство – природа”;-дають можливість свідомого розуміння дітьми естетичної цінності природи;
-дають можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про народні традиції у власному спілкуванні з природою.
Розрізнення окремих методів екологічного виховання засобами народних традицій має важливе значення для розуміння і організації різноманітних видів діяльності учнів. Проте це не значить, що в реальному навчальному процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, щоб досягнути потрібних результатів, їх доцільно реалізовувати в поєднанні один з одним.
2.2. Ігри як засіб екологічного виховання.
Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А це поєднання з успіхом можна здійснювати в ігровій формі навчання. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити навіть найпасивніших учнів.
Для розвитку творчих здібностей школярів та становлення екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність. Вона формує досвід прийняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.
Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного його самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємоповаги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, з розвитком почуттів любові й турботливого ставлення до її об’єктів.
Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що дидактичні завдання приховані. Граючись, дитина не думає вчитись, навчання тут відбувається само по собі. Захоплюють дітей ігри з малюнками, загадками про рослини і тварин, ігри-вікторини (на зразок: „Що в лісі росте?”, „Хто в лісі живе?”, „Лісові орієнтири” тощо), аукціони знань на задану нескладну тему і т.д.
Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно-рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують оволодіння знаннями про об’єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині постати перед власним вибором взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.
Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.
Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище – дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні в дітей бажання творити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, а також у формуванні інших загальнолюдських рис характеру.
Крім того з учнями молодших класів проводяться уроки-екскурсії, походи, експедиції, що є не тільки заходами для відпочинку, а мають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей дітей.
Оволодіння екологічними знаннями – важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В.О.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки. Для дитини молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об’єктів природи.
Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби дітей молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури.Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів. Новизна змісту матеріалу, який вивчається, різноманітність форм опитування, перевірка знань і пояснення нового матеріалу, емоційний тонус учнів, емоційність самого вчителя, взаємна підтримка вчителя і учнів, змагання і заохочення – наявність усіх цих факторів забезпечується правильним використанням ігрового матеріалу на уроці.
2.3. Застосування екологічних дослідів для формування екологічної культури.Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи та явищ, засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення взаємозв'язків між предметами та явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природничого оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі, особливо фенологічних спостережень. Не менш ефективним є використання досліду, як методу навчання.
Навчальний дослід – це елементарний експеримент. Він є одним із найважливіших методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, що здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних узагальнень, висновків, встановлення або підтвердження вже засвоєних закономірностей. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об’єктів природи. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які безпосередньо у природі помітити неможливо.
Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в так би мовити „чистому вигляді”, а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів, вивчати його більш ретельно, ділити на окремі частини, виділяти цікаве тощо. Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.
Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на основі чуттєвого досвіду, який ще погано розвинений в дітей молодшого шкільного віку. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Зокрема :
•Ознаки і властивості, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, вкинути у воду, тобто виконати досліди.
•Причинно-наслідкові зв’язки між об’єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують. Наприклад, залежність об’єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т. ін.
У процесі навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли явище у природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги дітей на частині такого явища.
Застосування екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:
•активну участь школярів у навчально-виховному процесі;
•нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, що існують в природі;
•усвідомлення, що предмети і явища природи можуть змінюватись, в тому числі під впливом діяльності людини і в кінцевому результаті – проявляється залежність комфортності (чи дискомфортності) існування людини в конкретному природному середовищі;
•виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.
Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розв’язується конкретне дидактичне підзавдання. Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і слугує джерелом емпіричного фактичного матеріалу, або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.2.4. Авторські пропозиції щодо формування екологічної культури в процесі навчання молодших школярів
Проаналізувавши теоретичний матеріал можна зробити наступні висновки та запропонувати такі способи розв’язання проблем екологічного виховання в початковій школі.
На нашу думку для успішного здійснення процесу екологічного виховання вчителю необхідно якомога більше використовувати на уроках цікавий матеріал, організовувати позакласні виховні заходи, учнівські конференції, вікторини на екологічну тематику.
На уроках, зокрема природознавства, пропонувати екологічні п’ятихвилинки, фізкультхвилинки екологічного спрямування тощо.
Також вчителю необхідно здійснювати виховний процес засобами народних традицій, використовувати прислів’я, прикмети та обговорювати їх.
Нижче подані прислів’я, приказки та прикмети, що можуть бути запропоновані на уроці природознавства, під час опрацювання теми „Пори року. Зима” (1 клас).
Народні загадки, прислів’я та приказки, прикмети:
•Біле, а не цукор, м’яке, а не вата, без ніг, а йде ( Сніг ).•Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває? ( Взимку ).
•Багато снігу – багато хліба.
•Взимку земля відпочиває, аби влітку розцвісти.
•Світлі стовпи біля сонця – на мороз.
•Кішка в клубок – мороз на поріг.
•Сніг падає великими сніжками – на потепління.
Також пропонуємо декілька екологічних ігор для учнів початкових класів.
Екологічна гра "Дотик”
Місце проведення: клас.
Матеріали: 7 різноманітних предметів із природних і штучних
матеріалів.
Мотивація:
– Головний наш помічник у пізнанні навколишнього світу – очі, але напевне з вами вже було так, що на перший погляд гарна річ мала неприємний запах, або ж була неприємна на дотик. Таким чином, у пізнанні навколишнього світу велику роль відіграють усі органи чуттів.
Хочете дізнатися, як важко пізнавати світ без зору? Тоді спробуйте.
Хід гри
Учитель заздалегідь готує 7 дрібних предметів з різноманітного матеріалу, різної форми (овальний камінь, яблуко, гілочка ялини тощо).
Джерело: http://referaty.pp.ua/abstracts/ua/pedagogica/pedagogica_18542.php |
| Категорія: Педагогіка | Додав: Natar (06.02.2014)
|
| Переглядів: 1749
| Рейтинг: 4.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
