Відкриття Америки та її скарби не залишили європейців байдужими. Потік переселенців у Новий Світ постійно зростав: з 1640 р. до 1790 р. населення колоній збільшилося з 25 тис. до 3,9 млн чоловік, тобто у 156 разів. Серед тих, хто наважився в пошуках кращої долі перетнути океан, було чимало французів, голландців і німців. Але переважали англійці, шотландці та ірландці, і тому згодом спільною мовою для нових мешканців Америки стала англійська.

Ці люди покидали батьківщину з різних причин. Одні прагнули розбагатіти, інші рятувалися від релігійних переслідувань, дехто втікав від правосуддя. Вони вирушали в далеку путь, розуміючи, що в чужих краях на них чекають виснажлива праця і небезпечні випробування. Подолати їх було під силу лише людям сміливим, енергійним та заповзятливим. Неабиякої мужності потребувало й життя на новому місці. Незвичні кліматичні умови, невідомі хвороби, постійні сутички з місцевим індіанським населенням вимагали від прибулих витривалості, міцного здоров'я і змушували їх діяти колективно. Усе це формувало в характері майбутніх американців такі риси, як незалежність, волелюбність, здатність покладатися на власні сили і готовність до кінця відстоювати свої інтерес».

Історики вважають, що Америка стала своєрідним котлом, у якому в єдине ціле переплавилися звичаї, мораль і світогляд різних народів, 3 цього сплаву народилася нова оригінальна культура. Вона базувалася на європейській, але увібрала в себе традиції багатьох національностей і тому набула своєрідного характеру. Усі ці процеси отримали назву «американське диво». Його результатом стало народження на теренах Північної Америки нового народу і нової держави.