Поразка Наполеона. Поразка французів у Росії і вступ армії М.
Кутузова на територію Пруссії стали сигналом до утворення шостої
антифранцузької коаліції. Крім Англії і Росії, до неї увійшли Пруссія,
Іспанія, Португалія, Швеція і останньою - Австрія, уряд якої понад усе
боявся нового розгрому. Провівши черговий набір до армії, Наполеон чинив
відчайдушній опір союзникам на території Німеччини. У жовтні 1813 р.
під Лейпцигом відбулася чотириденна «битва народів». У ній проти
французької армії (190 тис. чол.) билися війська Росії, Пруссії, Австрії
і Швеції (300 тис. чол.). Наполеон був розгромлений і, втративши половину армії та майже всю артилерію, відступив.
У січні 1814 р. союзні війська перетнули кордон Франції.
Сподівання Наполеона на суперечки між союзниками і розпад коаліції не
справдились. У березні 1814 р. у містечку Шомон головні учасники
коаліції - Росія, Англія, Австрія і Пруссія уклали договір про ведення
війни до повної перемоги. Спроби імператора зібрати нову армію успіху не
мали. Після того як союзники, не зустрівши опору, зайняли Париж, під
тиском власного оточення Наполеон у Фонтенбло зрікся престолу. Йому
залишили імператорський титул, тисячу гвардійців і в довічну власність
о. Ельба біля узбережжя Італії, який і став місцем його заслання. На
вимогу союзників Сенат проголосив королем Франції брата страченого
Людовіка XVI, графа Прованського, що вступив на престол під іменем
Людовіка XVIII. На реставрації династії Бурбонів особливо наполягали
англійці. З Францією було укладено Паризький мир, за яким вона
поверталася до кордонів 1792 р. З усіх територіальних приєднань імперії
залишили лише Ніццу і Савойю.
Джерело: http://school.xvatit.com |