Безперервні війни вимагали величезних витрат, тому наступники Ісмаїла постійно підвищували податки. Населення відповідало численними повстаннями. Зовнішні поразки й ускладнення внутрішньої ситуації супроводжувалися серйозним занепадом економіки. Країна дедалі більше потрапляла у скрутне становище.

Відновлення могутності Сефевидської держави відбулося за шаха Аббаеа І Великого (1587—1629). Готуючись до вирішальної війни з Туреччиною, Аббас створив величезну постійну армію з 120 тис. чоловік. її ударною силою була 10-тисячна кіннота, яка складалася з гулямів — воїнів, подібних до османських яничар. Гуляшами ставали хлопчики, насильно відібрані у батьків-християн (переважно грузинів та вірмен) і виховані в дусі фанатичного ісламу. Аббас ввів у своєму війську вогнепальну зброю і артилерію. Це забезпечило йому перемогу над Туреччиною і дозволило повернути майже всі втрачені території, у тому числі Грузію, Вірменію, частину Азербайджану, Курдистану та інші.

За Аббаса Іран вів жваву торгівлю з багатьма країнами — Португалією, Голландією, Англією, Росією, Китаєм та іншими. Широкий попит мали перські килими, шовкові, вовняні та бавовняні тканини, металеві вироби. У містах процвітало організоване в цехи ремесло. Аббас переніс столицю до Ісфагана (сучасний Тегеран), заселив місто купцями та ремісниками з інших районів країни, прикрасив його чудовими спорудами. Для зручності торгівлі Аббас прокладав дороги і споруджував мости. Проводилися також великі іригаційні роботи: будувалися нові й ремонтувалися старі канали та зрошувальні системи. Селяни в основному вирощували зернові, розводили фруктові сади. Сама Персія здавалася квітучим садом у посушливому оточенні.

На Сході вірили в божественне походження слова та літери і ставилися до них з великою шаною. Тому особливу увагу тут приділяли каліграфії. Ру-кописи прикрашали невеликими картинами-мініатюрами, виконаними з  надзвичайною досконалістю. Мініатюри перських художників - яскраві, . багатокольорові, схожі на барвистий килим. У них панує прекрасна вічна весна. Такі рукописи перетворювалися на справжні шедеври мистецтва.

Знать прагнула залучити до себе на службу якомога більше художників і каліграфів. Палаци і мечеті Ірану вражали своєю розкішшю, багатим рослинним або геометричним орнаментом, ліпниною, керамічною мозаїкою.

«Завойовник світу» Надйр-шах. Піднесення Ірану тривало недовго. За наступників Аббаса ослаблення шахської влади призвело до загострення міжусобних чвар серед знаті. У таких умовах господарство країни занепадало. І одразу ж підняли голову войовничі сусіди: із заходу посилили тиск турки-османи, на сході виникла загроза з боку кочових племен афганців, на півночі з'явився новий суперник - Росія. У протистоянні з цими грізними противниками Іран втратив значну частину своїх володінь. Здавалось, 8 країна знаходилася на краю загибелі.

Ті долю круто змінив талановитий полководець Надир-хан. Він відвоював майже всі втрачені території і став правителем Ірану під іменем Надир-шаха (1736—1747). Його не випадково прозвали Завойовником світу. Саме ж Надир-шах розширив володіння Ірану, приєднавши до них окремі області (ТІ Індії, Середньої Азії та Закавказзя. Незліченні багатства, загарбані у воєнних походах, Надир пускав на утримання війська і на особисті потреби. Кричуща розкіш двору сусідила з жахливою бідністю простолюду. Проте грошей для виплат величезній армії - головній опорі шахської влади -!  все одно не вистачало. Надир збільшив податки, що викликало повсюдне невдоволення і численні заколоти. Під час одного з них шаха вбили. Держава Надира розпалася на окремі володіння.

XVIIIст І3 мемуарів французького посла
У 1741 р., прославлений і навантажений багатствами, награбованими в Індії, Надир-шах прибув до Дербента. Його військо, яке значно зросло під час численних походів, нараховувало 150 тис. чоловік і складалось із загонів індійців, татар, узбеків та афганців... персів було небагато.
Він вирішив напасти на лезгинів - народ, що живе у горах, і тому його важко підкорити... Горці звичні до пограбувань, майже всі вони майстерно володіють вогнепальною зброєю І вміло ведуть дрібні бої. На вершинах недоступних стрімчаків вони розташували своїх дружин, дітей та коштовності й почали влаштовувати засідки... знімати конвої, а однієї ночі насмілились атакувати табір самого шаха. Застигнутий зненацька, государ змушений був відступити. Все його військо безладно тікало, і переможці взяли значну здобич.