Пе́рша світова́ війна́, також відома як Велика війна (англ. The Great War, фр. La Grande guerre) і «Війна, щоб завершити всі війни» була світовою війною, глобальним воєнним конфліктом, який відбувався перш за все в Європі між 1914 і 1918 роками. Під час неї загинуло понад дев'ять мільйонів солдат і цивільних жителів. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію XX століття.

Сили Антанти на чолі з Францією, Росією, Великобританією і з 1917 року США перемогли держави Четверного Союзу (також відомі як Центральні Держави) на чолі з Австро-Угорщиною, Німеччиною, Болгарією й Османською Імперією. Італія приєдналася до Антанти 1915 року.

Боротьба, яка велась на Західному Фронті, проходила вздовж системи траншей і укріплень, обмежених областю, відомою під назвою нічийна земля. Ці ряди укріплень тягнулися від Північного моря до Швейцарії, через це система ведення статичної траншейної війни визначила хід війни для багатьох її учасників. На Східному Фронті розлогі східні рівнини і обмежена мережа залізниць запобігли безвихідному стану ведення траншейної війни. Але масштаб конфлікту був настільки великим, що і Близький Схід та Італійський Фронт також вели важку боротьбу. Військові дії також проходили і на морі і, вперше, у повітрі.

Війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-угорської, Німецької, Османської і Російської. Німеччина втратила свої колоніальні території, а такі країни як Чехословаччина, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польща та Югославія отримали незалежність. Ціна ведення війни також сформувала ґрунт для розпаду Британської Імперії.

Перша світова війна визначила кінець старого світового порядку, котрий склався після Наполеонівських війн. Результат конфлікту був важливим чинником для виникнення Другої світової війни.

Привід та причини

28 червня 1914 року, сербський студент Гаврило Принцип убив ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу, в Сараєві. Студент був членом організації «Млада Босна», метою якої було об'єднання усіх південних слов'ян та їхня незалежність від Австро-Угорщини. Вбивство в Сараєві привело в рух ряд стрімких подій, які переросли в повномасштабну війну. 23 липня Австро-Угорщина висловила звинувачення, що за вбивством стоять сербські діячі і висунула ультиматум до Сербії, щоб та покарала причетних до скоєного та допустила австрійську поліцію на свою територію. В той же день Сербія оголошує мобілізацію і оголосила, що погоджувалась лише на часткові умови ультиматиму. 26 липня Австро-Угорщина оголошує мобілізацію та підводить війська до кордону із Сербією. 28 липня Австро-Угорщина, у зв'язку з невиконанням умов ультиматиму, оголосила Сербії війну. Головні європейські країни були в стані війни протягом декількох тижнів через схему договорів колективної оборони і складного характеру міжнародних союзів. Хоча вбивство і було подією, котра спричинила початок війни, воно було останнім в довгій послідовності причин і подій, які налаштовували нації Європи на війну між собою.

Перегони озброєнь

Воєнно-морські перегони між Великобританією і Німеччиною були посилені в 1906 році запуском в стрій британського лінкора HMS Dreadnought; його конструкція була революційною, тож робила всі попередні лінійні кораблі застарілими. Великобританія також підтримувала велике воєнно-морське лідерство в інших областях, особливо над Німеччиною та Італією. Пол Кеннеді вказує, що обидві нації вірили у тезу Альфреда Тейєра Махана «Стратегія повеління морем» як життєво важливу для великого статусу нації; досвід, отриманий від морського рейдерства, показав хибність цієї тези.

Девід Стівінсон описав перегони озброєнь, як «цикл укріплення підвищеної воєнної готовності». Девід Херрманн вбачав конкуренцію у суднобудівництві як частину загального руху в напрямку війни. Ніл Фергюсон, все ж таки, стверджував, що змога британців підтримувати повне лідерство показує, що це не було основним фактором у конфлікті, що наближався.

Також слід відзначити, що вартість перегонів озброєнь однаково відчували і в Великобританії, і в Німеччині. Загальні витрати на озброєння шістьма Великими державами (Великобританія, Німеччина, Франція, Росія, Австро-Угорщина та Італія) збільшились на 50 % між 1908 і 1913 роками.

Плани, недовіра і мобілізація

Досить поширеною є теза, прийнята багатьма політичними вченими, що плани мобілізації Німеччини, Франції і Росії автоматично загостряли конфлікт. Фріц Фішер підкреслив невід'ємно агресивну природу Плану Шліффена, який передбачав стратегію ведення війни на два фронти. Боротьба на двох фронтах означала, що Німеччина повинна була би швидко розбити одного з супротивників перед тим, як братися за іншого. Він закликав до сильної правофлангової атаки, щоб захопити Бельгію і нанести шкоду французькій армії за рахунок обмеження її можливостей до мобілізації.

Після цієї атаки німецька армія негайно би відправилась залізницею на схід і швидко розгромила російські сили, які б повільно мобілізувалися.

Французький План XVII передбачав нанесення швидкого удару в індустріальний центр Німеччини — Рурську Долину. Це завдало б великого удару по подальшій можливості Німеччини продовжувати війну.

Російський План XIX передбачав мобілізацію її армій і проти Австро-Угорщини (План «А»), і проти Німеччини.

Всі три проекти створювали атмосферу, де швидкість була визначним фактором для перемоги. Ретельно продумані розклади вже були готові, і як тільки б мобілізація почалася, залишалося небагато можливостей для повернення назад. Дипломатичні затримки і погані комунікації поглиблювали ці проблеми.

В доповнення до цього, плани Франції, Німеччини і Росії були всі націлені на наступ, звичайно ж в реальному конфлікті вони б були покращенні додаванням захисної вогневої сили і створенням укріплень.

Мілітаризм та автократії

Президент Сполучених Штатів Вудро Вільсон та інші відповідальність за війну покладали на мілітаризм. Прихильники цього погляду стверджують, що аристократія й військова еліта мали занадто велику владу у Німеччині, Росії та Австро-Угорщині, а війна була наслідком їхнього бажання військової влади і зневаги до демократії. Ця тема дуже часто популяризувалася в антинімецькій пропаганді. Відповідно, прихильники цієї теорії закликали до складення повноважень таких правителів як Кайзер Вільгем II, пропагували кінець аристократії і мілітаризму. Це використовувалось для того, щоб виправдати вхід американців у війну, коли Царська Росія здалася в 1917 році. Однією з формальних причин вступу США у цю війну була Телеграма Циммермана — таємна телеграма міністра іноземних справ Німеччини Артура Циммермана до посла Німеччини у США від 19 січня 1917 р. з пропозицією утворити військовий союз з Мексикою проти США.

Вілсон сподівався, що Ліга Націй і роззброєння забезпечать довготривалий мир. Він також визнав, що певні різновиди мілітаризму, на його думку, існували в межах Британської і Французької Імперій.

Була деяка необґрунтованість цієї думки, оскільки Антанта складалася з Великобританії і Франції, обидві демократичні держави, які боролися проти Четверного союзу, до якого входили автократичні режими Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Росія, один з учасників Антанти, була імперією до 1917 року, але це протиставлялося підкоренню слов'янських народів Австро-Угорщиною. Таким чином, представлення війни як боротьби демократії проти диктатури мало певну обґрунтованість, але із затягуванням конфлікту воно дедалі більше втрачало значення.

Баланс сил

Однією з цілей зовнішньої політики Великих держав у довоєнні роки була підтримка балансу сил в Європі. Це розвинулось у складну схему таємних та загальновідомих союзів і договорів. Наприклад, після війни 1870–1871 рр., Великобританія, здавалось, схвалювала сильну Німеччину, оскільки це допомогло зрівноважити її традиційного ворога — Францію. Після того, як Німеччина почала свою військово-морську конкуренцію з Великобританією, ця позиція почала змінюватися. Франція, шукаючи союзника, щоб врівноважити загрозу, створену Німеччиною, знайшла його у вигляді Росії. Австро-Угорщина, стоячи перед загрозою з боку Росії, прагнула отримати підтримку Німеччини.

Коли розпочалася Велика війна, ці договори лише частково визначили, хто увійшов у війну на якому боці. Великобританія не мала ніяких договорів з Францією чи Росією, але вступила у війну на їхньому боці. Італія хоча мала договір і з Австро-Угорщиною, і з Німеччиною, все ж таки не входила у війну з її партнерами по союзу, а пізніше воювала проти них на боці Антанти. Можливо, найвагомішим з усіх спочатку був оборонний договір між Німеччиною та Австро-Угорщиною, який Німеччина в 1909 році розширила, заявляючи, що Німеччина підтримає Австро-Угорщину, навіть якщо та сама розпочне війну.

Економічний імперіалізм

Володимир Ленін стверджував, що за виникнення війни був відповідальний імперіалізм. Він продовжував економічні теорії Карла Маркса та англійського економіста Джона А. Хобсона, які передбачили, що необмежене змагання за розширення ринків збуту призведе до глобального конфлікту. Цей аргумент був популярний після війни і допомагав становленню комунізму. Ленін стверджував, що банківські інтереси різних капіталістично-імперіалістичних держав організували війну.

Торгівельні бар'єри

Корделл Халл, держсекретар при Франкліні Рузвельті зробив заяву через декілька років після Першої світової війни, що торгівельні бар'єри були першопричиною і Першої, і Другої світових воєн. Приблизно у 1943—44 роках, він спроектував Бретон-Вудські домовленості, для зменшення торгівельних бар'єрів та усунення того, що він вважав причиною конфліктів.

Етнічне і політичне протистояння, обидва — старе і нове

Балканську війну між Австро-Угорщиною і Сербією вважали неминучою, оскільки вплив Австро-Угорщини зменшувався і панслов'янський рух зростав. Підвищення етнічного націоналізму збіглося зі зростанням Сербії, де антиавстрійські настрої були, мабуть, найпалкішими. 1878 року Австро-Угорщина окупувала Боснію і Герцеговину, колишню оттоманську провінцію, яка мала велике сербське населення, і яку вона формально анексувала в 1908 році. Підвищення національної свідомості також збіглося з занепадом Оттоманської Імперії. Росія підтримувала панслов'янский рух, що в основному було мотивовано етнічними і релігійними прихильностями і конкуренцією з Австро-Угорщиною, що почалася ще у часи Кримської війни, але недавні події, такі як невдала російсько-австрійська угода і столітня мрія про незамерзаючий морський порт, також мотивували Санкт-Петербург.

Росія також хотіла скористатися моментом щоб знищити останнє, сильне гніздо українського національного руху в Галичині, що загрожувало її великодержавним, імперіалістичним планам і цілості російської імперії. Протиукраїнська російська преса проповідувала думку, що Росія до того часу не зліквідує у себе українського сепаратизму та мазепинської небезпеки, доки поза кордонами буде існувати вічне джерело української ідеї, що буде все оживляти національний спротив українців в Росії та загрожувати планам російського націоналізму.

Київський орган російських націоналістів «Кієвлянін» писав в листопаді 1911 р.:
«Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом... Мазепинське питання б'є Росію в саму основу їі великодержавности. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність русского народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полум'я якого може перекинутись по всій Малоросії ...»


Тобто однією з головних причин війни для Росії було бажання захопити Галичину і знищити тут осередок українського національного руху, та здійснити своє історичне завдання «Объединения под скиптром русского царя всех ветвей русского народа».

Географічне положення Німеччини як центральноєвропейської держави змусило її дійти висновку, що єдина життєздатна оборона повинна бути активним наступом, саме таким чином виглядало формулювання Плану Шліффена. У той же час, втрата Ельзасу і Лотарингії в ході Франко-Пруської війни, вплинула на французьку політику реваншизму. Франція об'єдналася з Росією, і війна на два фронти стала тепер єдиним варіантом для Німеччини.

Липнева криза та оголошення війни

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорщина використала це як привід щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Сербії з вимогами, настільки радикальними, що він був відкинутий. Серби, спираючись на підтримку Росії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. Спочатку Росія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австрійський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив царю, що часткова мобілізація неможлива з точки зору логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який ґрунтувався на швидкому розгромі Франції, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпня німці оголосили війну Росії і через два дні — Франції. Потім Німеччина порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять із шести європейських Великих держав перебували в найбільшому континентальному європейському конфлікті починаючи з часів Наполеонівських воєн.

Хронологія

1914 рік

 28 червня 1914 Балкани. Вбивство Гаврилом Принципом спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда та його дружини в Сараєво (Боснія)

23 липня 1914 Балкани Австро-Угорщина пред'явила ультиматум Сербії

28 липня 1914 Балкани Австро-Угорщина оголосила війну Сербії

29 липня 1914 Початок мобілізації у Росії під керівництвом Начштабу Ставки Верховного Голокомандувача Янушкевича М.М.

1 серпня 1914 Східний фронт Німеччина оголосила війну Росії;Початок Першої Світової війни

2 серпня 1914 Західний фронт Вторгнення німецьких військ до Люксембургу

3 серпня 1914 Західний фронт Німеччина оголосила війну Франції та Бельгії

3 серпня 1914 Південний фронт Туреччина заявляє про свій нейтралітет

4 серпня 1914 Західний фронт Вторгнення німецьких військ в Бельгію

4 серпня 1914 Західний фронт Великобританія (та її домініони — Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Індія) оголосила війну Німеччині

6 серпня 1914 Східний фронт Австро-Угорщина оголосила війну Росії. У складі австро-угорських військ діяли національні легіони — польський (командувачем 1-ої бригади був Юзеф Пілсудський), український (УСС) та албанський

6 серпня 1914 Балкани Сербія та Чорногорія оголосили війну Німеччині

7 серпня-14 серпня 1914 Спроба французького наступу в Ельзасі та Лотарингії

12 серпня 1914 Балкани Війська Австро-Угорщини вторглися в Сербію

16 серпня 1914 Західний фронт Бельгійська армія лишає Льєж та відходить до Антверпену

16—24 серпня 1914 Балкани Австро-угорські війська зазнали поразки від сербів у горах Цера

17 серпня—15 вересня 1914 Східний фронт Вторгнення військ (1-ї та 2-ї армії) російського Північно-Західного фронту у Схід. Прусію. Розгром російських військ у Східно-Пруській операції: втрати склали 245 тис. осіб, в тому числі 135 тис. полоненими. Командуючий 2-ою армією генерал від кавалерії О.В.Самсонов наклав на себе руки

18 серпня—21 вересня 1914 Східний фронт Російські війська Південно-Західного фронту завдали поразки австро-угорській армії у Галицькій битві. 21 вересня фортеця Перемишль взята в облогу. Російські війська окупували Галичину. Втрати австро-угорських військ склали 325 тис. осіб (в тому числі до 100 тис. полонених); російські війська втратили 230 тис. осіб

серпень 1914 Африка Англо-французькі війська зайняли німецьку колонію Того

5—12 вересня 1914 Західний фронт Німецькі війська зазнали поразки у Марнській битві та були змушені відійти за ріки Ена та Уаза

7 вересня 1914 Балкани Наступ австро-угорських військ в Сербії

16 вересня—15 жовтня 1914 Західний фронт «Біг до моря». Війська обох сторін вийшли на узбережжя на захід від Остенде

21—25 вересня 1914 Західний фронт Прикордонна битва французьких і британських військ проти наступаючих німецьких військ. Союзні війська зазнали поразки й були змушені відійти за р. Марну

23 вересня 1914 Тихий океан Японія оголосила війну проти Німеччини на боці Антанти

28 вересня—8 листопада 1914 Східний фронт Варшавсько-Івангородська оборонно-наступальна операція російських військ проти німецько-австрійських армій у Польщі. Супротивника відкинуто на вихідні рубежі

15 жовтня—20 листопада 1914 Західний фронт Битва у Фландрії на річках Ізер та Іпр. Сторони перейшли до позиційної оборони

29 жовтня 1914 Південний фронт Турецькі кораблі та німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстріляли Одесу, Севастополь, Феодосію, Новоросійськ

1 листопада 1914 Німецька ескадра адмірала М.Шпеє (5 крейсерів) завдала поразки англійській ескадрі адмірала К.Кредока в Коронельському бої

2 листопада 1914 Південний фронт Росія оголосила війну Туреччині

11—12 листопада 1914 Південний фронт Бої російських і турецьких військ на ерзурумському напрямку

5 листопада 1914 Південний фронт Великобританія оголосила війну Туреччині

6 листопада 1914 Південний фронт Франція оголосила війну Туреччині

7 листопада 1914 Китай Англо-японські війська після облоги (з вересня) захопили німецьку військово-морську базу Ціндао у Східному Китаї

10 листопада 1914 Месопотамія У гирлі річок Тигр та Євфрат висадився британський експедиційний корпус, відкривши Месопотамський фронт

11 листопада 1914 Східний фронт Відбита спроба німецьких військ оточити російські армії в районі Лодзя

12 листопада 1914 Південний фронт Туреччина оголосила «священу війну (джихад)» проти держав Антанти

листопад 1914 Східний фронт У Ченстохівсько-Краківській операції російські війська завдали поразки австро-угорським військам та вийшли до Краківа

22 листопада 1914 Месопотамія Англійці зайняли залишену турками Басру

3 грудня 1914 Балкани Контрнаступ сербських військ. Сторони зайняли оборону на прикордонних ділянках

8 грудня 1914 Німецька ескадра адмірала М.Шпеє знищена біля Фолклендських островів англійською ескадрою адмірала Ф.Стерді

9 грудня 1914 Месопотамія Англійці захопили Ель-Курну та закріпилися в південній частині Месопотамії

22 грудня 1914 Південний фронт Розгром російськими військами наступаючої турецької армії у Сарикамиській операції

1914 Тихий океан У 1914 році Каролінські, Маріанські та Маршалові острови на Тихому океані були захоплені Японією, німецька частина Нової Гвінеї та Соломонові острови — австралійцями, острови Самоа — новозеландцями

1915 рік

24 січня 1915 Західний фронт Бої англійської та німецьких ескадр у Доггер-банкі в Північному морі

7—26 лютого 1915 Східний фронт Спроба німецьких військ оточити 10-у російську армію у Августівській операції у Східній Прусії (Зимова битва в Мазурії). Російські війська відійшли до лінії Ковно-Осовець

18 лютого 1915 Західний фронт Німеччина оголосила про початок «необмеженої підводної війни»

19 лютого 1915—9 січня 1916 Балкани Дарданелльська операція союзних військ з метою захопити Дарданели, Босфор і Стамбул

20 лютого—30 березня 1915 Східний фронт У ході Прасниської операції (Польща) німецькі війська відкинуті до кордонів Схід. Прусії

22 березня 1915 Східний фронт У ході Карпатської операції капітулював оточений російськими військами 120-тисячний гарнізон Перемишля (австро-угорські війська)

22 квітня 1915 Західний фронт Німецькі війська вперше застосували під Іпром хімічну зброю — хлор. Було отруєно 15 тис. осіб

25 квітня 1915 Балкани Галіпольська операція — десант союзних військ в Туреччині

2—5 травня 1915 Східний фронт Горлицький прорив німецько-австрійських військ (генерал А. Макензен) на Південно-Західному фронті. Російські війська лишили Галичину. 3 червня німецько-австрійські війська зайняли Перемишль, 22 червня — Львів. Російські війська втратили 500 тис. полоненими

7 травня 1915 Німецький підводний човен затопив пасажирський лайнер «Лузітанія»

Травень 1915 Східний фронт Наступ німецьких військ у Прибалтиці. 7 травня російські війська лишили Лібаву. Німецькі війська вийшли до Шавлі та Ковно (взяли 9 серпня)

23 травня 1915 Західний фронт Італія приєдналася до Антанти й оголосила війну Австро-Угорщині

24 травня 1915 Західний фронт Спроби наступу італійських військ на Тренто і на річці Ізонцо. У червні воєнні дії прийняли позиційний характер

26 червня—21 липня 1915 Південний фронт Алашкерська операція російських військ проти турецької армії. Зайняти райони озер Ван та Урмія

Липень 1915 Африка Німецька Південно-Західна Африка (Намібія) окупована військами Південно-Африканського Союзу (домініон Великобританії)

13—17 липня 1915 Східний фронт У ході Прасниської оборонної операції проти німецько-австрійських військ зірвано план оточення російських військ у Польщі, проте російські війська залишили Польщу

6—10 серпня 1915 Балкани Десант союзних військ у бухті Сувла в Туреччині

8-21 серпня 1915 Східний фронт Моонзундська операція російської ескадри по вісічі прориву німецьких кораблів

19 серпня 1915 Німецький під.човен потопив пасажирський пароплав «Арабік»

22 серпня—4.9.1915 Східний фронт Віленська оборонна операція російських військ у Прибалтиці

6 вересня 1915 Балкани Болгарсько-німецький договір про дружбу і союз. Болгарія зобов'язалася вступити у війну на боці Німеччини. Болгарсько-турецький договір про кордон

8 вересня—2 жовтня 1915 Східний фронт Свенцянський прорив 10-ої німецької армії (генерал Г. фон Ейхгорн). 10-а російська армія Західного фронту вимушена лишити Вільно (Вільнюс)

вересень 1915 Месопотамія Британські війська розбиті турками під Багдадом и обложені у Кут-ель-Амарі. Наприкінці року британський корпус було перетворено в експедиційну армію

25 вересня—6 жовтня 1915 Західний фронт Спроби наступальних операцій союзників у Шампані та Артуа

жовтень 1915 Південний фронт Російські війська на Близькосхідному театрі військових дій об'єднані у Кавказький фронт

5 жовтня 1915 Балкани. У Салоніках висадився експедиційний корпус союзників для надання допомоги Сербії.

7 жовтня 1915 Балкани Наступ австро-німецьких та болгарських військ на Сербію. Сербська армія після двомісячних боїв відступила до Албанії. Окупація Сербії Центральними державами

14 жовтня 1915 Балкани Вступ Болгарії у війну на боці Німеччини

30 жовтня 1915 Південний фронт Російський експедиційний корпус висадився в іранському порту Пехлеві. В листопаді взято місто Казвін, 16 грудня — Хамадан
1916 рік

10.12.1915-9.1.1916 Балкани. Десант англо-французьких військ евакуйовані від Стамбулу у Салоніки для посилення Салонікського фронту.

1.1916 Африка Англо-французькі війська зайняли німецьку колонію Камерун.

10.1 −2.3.1916 Південний фронт Ерзурумська операція російської Кавказької армії. Було прорвано турецький фронт й захоплена фортеця Ерзурум (16 лютого). Турецькі війська втратили близько 66 тис. осіб, у тому числі 13 тис. полоненими; росіяни — 17 тис. вбитими та пораненими

5.2-18.4.1916 Південний фронт Трапезундська операція російських військ. Зайнято турецьке місто Трапезунд

2.1916 Південний фронт Наступ російського кавалерійського корпусу на мосульскому та багдадському напрямках. Взято Керманшах

21.2 — 21.12.1916 Західний фронт Початок німецького наступу проти Верденського виступу. Верденська оборонно-наступальна операція союзних військ. За 70 діб кривавих боїв німецькі війська просунулися лише на 6-7 км

3.1916 Західний фронт Спроба наступу італійських військ на річці Ізонцо

18-30.3.1916 Східний фронт Нароцька операція російських військ

28.4.1916 Південний фронт Капітуляція англійських військ в Кут-ель-Амарне

15.5.1916 Західний фронт Наступ австро-угорських військ проти італійських військ у районі Трентіно

31.5-1.6.1916 Західний фронт Ютландська морська битва головних сил британського та німецького флотів. Німецький флот вкрився на своїх базах

4.6 — 9.1916 Східний фронт Наступ Південно-Західного фронту під командуванням О. А. Брусілова (Брусіловський прорив). Австро-німецькі війська втратили більше 1 млн осіб вбитими та пораненими, більше 400 тис. осіб полоненими. Російські війська втратили біля 500 тис. осіб

1.7 — 11.1916 Західний фронт Наступ союзників на річці Сомма. 15 вересня англійці вперше застосували танки. До кінця наступу просування союзників склало 5-15 км

27 серпня 1916 Східний фронт Румунія оголосила війну Австро-Угорщині, 28 серпня — Німеччині, 30 серпня — Туреччині, 1 вересня — Болгарії

28 серпня 1916 Західний фронт Італія оголосила війну Німеччині

2 вересня 1916 Західний фронт Перехід німецьких військ під Верденом до оборони

2 вересня 1916 Східний фронт Спроба наступу румунсько-російських військ у Трансільванії

26 вересня 1916 Східний фронт Контрнаступ австро-німецьких військ у Трансільванії. Румунську армію було знищено. 6 грудня німецькі війська ввійшли до Бухаресту

24 жовтня—21.12.1916 Західний фронт Наступ французьких військ під Верденом. Війська вийшли на рубіж, який вони займали 25 лютого

5.11.1916 Східний фронт Створення на території, окупованій німецькими та австро-угорськими військами, Королівства Польського на чолі із Державною радою

21.11.1916 Австро-Угорщина Помер цісар Франц Йосип I. Новим цісарем став Карл I, племінник Франца Йосипа I

12.1916 Східний фронт Утворення Румунського фронту російської армії
1917 рік

5—11.1.1917 Східний фронт Мітавська операція російських військ

1.2.1917 Західний фронт Німеччина вдруге оголосила Великобританії «необмежену підводну війну». Протягом лютого-квітня 1917 року німецькі підводні човни знищили більше 1000 торгових кораблів

8-12.3 (23-27.2.1917 ст.стиля) Росія Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії. Повалення монархії. Сформований Тимчасовий уряд

11.3.1917 Південний фронт Британські війська зайняли Багдад

17.3.1917 Західний фронт Німецьке командування відвело свої війська по річці Ена на 30 км назад на «смугу Зігфріда»

17.3.1917 Україна У Києві створена Центральна Рада

6.4.1917 Західний фронт США вступили у війну на боці Антанти

9.4-5.5.1917 Західний фронт Невдалий Квітневий наступ союзників («бійня Нівеля»). Втрати склали до 200 тис. осіб

7.6-30.8.1917 Західний фронт Операція союзників у Мессіна

23.6.1917 Україна Центральна Рада проголосила 1-м універсалом автономію України

1.7. (18.6 ст. стиля) 1917 Східний фронт Липневий наступ російської армії. В результаті контрудару австро-німецьких військ залишена Галичина. Загальні втрати російської армії перевищили 150 тис. осіб

22—27.7.1917 Східний фронт Вдалий наступ румунсько-російських військ на Румунському фронті

22—23.7.1917 Східний фронт Невдалий наступ російських військ у Прибалтиці на Вільно і Ковно

7.1917 Східний фронт Проголошена незалежна Білоруська Народна республіка

31.7—6.11.1917 Західний фронт Операція союзників біля Іпра

15 серпня 1917 Польща Проголошення в Парижі під егідою Антанти Польського національного комітету. Р. Дмовський був визнаний головою тимчасового уряду Польщі за кордоном

20—27 серпня 1917 Західний фронт Операція союзників у Вердена

1—6 вересня 1917 Східний фронт В ході Ризької оборонної операції російські війська здали Ригу

23 вересня 1917 Литва У Вільно (Вільнюс) при підтримці німецького уряду створено литовську Національну раду (Таріба), що проголосила незалежність Литви від Росії. 16 лютого 1918 р. прийнято «Акт незалежності Литви»

12—19 жовтня 1917 Східний фронт Моонзундська оборонна операція російського флоту

23—26 жовтня 1917 Західний фронт Операція союзників у Мальмезоні

24 жовтня 1917 Західний фронт Наступ австро-угорських військ в районі Капоретто. Поразка італійських військ

7.11 (25. жовтня ст. стилю) 1917 Росія У результаті Жовтневого перевороту Тимчасовий уряд повалено. Влада перейшла до партії більшовиків на чолі з В.І.Ульяновим (Леніном). Формування Радянського уряду

13.11.1917 Україна Війська Центральної Ради зайняли Київ

20.11.1917 Україна Центральна Рада у Києві проголосила незалежність Української Народної Республіки

20.11—6.12.1917 Західний фронт Операція союзників у Камбрі. Перше масоване застосування танків

9.12.1917 Східний фронт Румунія уклала Фокшанське перемир'я з Німеччиною і Австро-Угорщиною

15.12.1917 Східний фронт Радянський уряд уклав перемир'я з Центральними державами

19.12.1917 Фінляндія Фінський сейм прийняв рішення за проголошення Фінляндії незалежною республікою. 31 грудня декретом Ради народних комісарів визнана незалежність Фінляндської республіки

12.1917 Східний фронт За схваленням Антанти румунські війська зайняли територію Бесарабської провінції колишньої Російської імперії

кін.1917 Південний фронт Британські війська зайняли Газу, Яффу, Єрусалим

кін.1917 Африка Англо-французькі війська зайняли Німецьку Східну Африку (Бурунді, Руанда, к.ч. Танзанії)

1918 рік

12.1.1918 Південний фронт Перемир'я між російським та турецьким військовим командуванням. Розпад російського фронту у Закавказзі

23—31.1.1918 Рад. Росія На 3-му Всеросійському з'їзді Рад створена Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка (РРФСР)

8.2.1918 Росія Україна Червона Армія захопила Київ

9.2.1918 Німеччина Україна Сепаратний договір Німеччини та Центральної Ради

2.1918 Східний фронт Наступ німецько-австрійських військ

12.2.1918 Південний фронт Наступ турецьких військ. Звільнено Ерзурум, Карс, Батум

17.2 — 2.5.1918 Росія Перебазування кораблів Балтійського флоту («льодовий похід») з Ревеля та Гельсингфорса (Гельсінкі) до Кронштадту

2.1918 Росія Прибалтика Німеччина 24 лютого Естонський земський собор оголосив незалежну Естонську демократичну республіку. Німецький окупаційний уряд проголосив створення Балтійського герцогства, що мало включати Естляндську, Ліфляндську та Курляндську губернії колишньої Російської імперії

1 березня 1918 Україна Німеччина Війська Центральної Ради разом з австро-німецькими військами взяли Київ. Австро-німецькі війська окупують територію України

3 березня 1918 Східний фронт Сепаратний Брестський мир Радянської Росії з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною. Росія відмовлялася від суверенітету над Польщею, Литвою, частиною Білорусі та Латвії. Росія зобов'язалася вивести війська з України, Фінляндії, Латвії та Естонії і провести повну демобілізацію армії і флоту. Росія відмовлялася від Карса, Ардагана і Батума у Закавказзі

6 березня 1918 Росія Англійський десант зайняв Мурманськ

15 березня 1918 Антанта заявила про невизнання Брестського миру

21 березня 1918 Західний фронт Березневий наступ німецьких військ у Пікардії. Оборона союзників була прорвана углуб на 60 км. Прорив був ліквідований введенням союзних резервів. Втрати німецьких військ становили близько 230 тис. осіб

5 квітня 1918 Рад. Росія Японський десант висадився у Владивостоці

9—14 квітня 1918 Західний фронт Спроба наступу німецьких військ у Фландрії

квітень 1918 Південний фронт Закавказький сейм проголосив створення незалежної від Росії Закавказької Демократичної Федеративної Республіки (ЗДФР)

квітень 1918 Східний фронт Німецькі війська зайняли Крим

29 квітня 1918 Україна У Києві т.зв. З'їзд хліборобів за підтримкою німецького командування проголосив генерал-лейтенанта П. Скоропадського гетьманом Української Держави

7.5.1918 Східний фронт Бухареський мирний договір Румунії з Центральними державами. Румунія втрачала значні прикордонні ділянки, але одержувала Бесарабію. Ні радянський уряд, ні держави Антанти договір не визнали

8.5.1918 Східний фронт Німецькі війська зайняли Ростов. Створення «Всєвєлікого войска Донского» на чолі з отаманом Красновим

14.5.1918 Східний фронт Грузія перейшла під німецький протекторат. Висадка німецьких військ у Поті

27—28.5.1918 Вихід з ЗДФР Вірменії та Азербайджану

27.5—4.6.1918 Західний фронт Наступ німецьких військ півн. Реймса (битва на Шмен-де-Дам). Німецькі війська вийшли до річки Марна (70 км до Парижа)

15—26.6.1918 Західний фронт Італійські війська відбили наступ австро-угорських військ під Тренто

18.6.1918 Росія Затоплення частини кораблів Чорноморського флоту у Новоросійську за наказом Радянського уряду

6.1918 Південний фронт Туреччина укладає мир з Вірменією та Грузією

6 липня 1918 Антанта проголосила Владивосток міжнародною зоною. Висаджені японські та американські десанти

15 липня—4 серпня 1918 Західний фронт Наступ німецьких військ на річці Марні (т.зв. друга Марна). Контрударом союзних військ німецькі війська відкинуті до рік Ена та Вель.

8—13 серпня 1918 Західний фронт Англо-французькі армії в Амьєнській операції завдали поразки німецьким військам, котрі були змушені відійти на рубіж, з якого почався їх Березневий наступ

27 серпня 1918 Німеччина Росія За умовою в Берлині радянський уряд зрікся від влади над Естонією та Ліфляндією

12—15 вересня 1918 Західний фронт 1-а американська армія (командувач генерал Дж. Першінг) отримала перемогу над німецькими військами у Сен-Мійєля

15—29 вересня 1918 Балкани Наступ союзних військ. Німецькі та болгарські війська були розбиті

19 вересня 1918 Південний фронт Наступ британських та арабських військ в Сирії. Турецька армія розбита. З 28 вересня до 27 жовтня союзники зайняли Акку, Дамаск, Триполі й Халеб

26 вересня 1918 Західний фронт Початок загального наступу союзних військ на 420-км фронті від Вердену до моря. Оборону німецьких військ було прорвано

29 вересня 1918 Балкани. У Салоніках Болгарія підписала перемир'я з Антантою.

7 жовтня 1918 Південний фронт Французький морський десант у Бейруті

12 жовтня 1918 Польща Німецький уряд створив Регентську раду для управління польськими землями. Основу збройних сил склав польський легіон на чолі з Ю. Пілсудським

жовтень 1918 Угорщина Буржуазно-демократична революція в Угорщині. Проголошення незалежності, 16 листопада — республіка

жовтень 1918 Південний фронт Наступ британських військ на Месопотамському фронті. Зайняті Кіркук та Мосул

24 жовтня 1918 Західний фронт Наступ італійської армії на річці П'яве

28 жовтня—2 листопада 1918 Західний фронт Розпад австро-угорського фронту

30 жовтня 1918 Південний фронт На борту англійського лінійного корабля «Агамемнон» у бухті Мудре (острів Лемнос) між Антантою і Туреччиною було підписано Мудроське перемир'я. Туреччина вивела війська з Закавказзя

жовтень 1918 Схід. Галичина У Львові створена Українська національна рада

1 листопада 1918 Листопадовий чин. Січові стрільці зайняли Львів, більші міста Галичини - Станіславів, Тарнопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші

3 листопада 1918 Західний фронт У Вілла-Джусті (у Падуї) Австро-Угорщина підписала перемир'я з Антантою

3 листопада 1918 Німеччина Початок революції в Німеччині

3 листопада 1918 Польща Регентська рада оголосила незалежність Польщі

9 листопада 1918 Схід. Галичина Проголошення Західно-української Народної республіки (ЗУНР); до кінця листопада більшість її території була окупована польськими військами

10 листопада 1918 Східний фронт Румунія вдруге оголошує війну Центральним державам; румунські війська окупували Трансільванію

11 листопада 1918 Західний фронт Компьєнське перемир'я країн Антанти з Німеччиною. Капітуляція німецьких військ: припинення військових дій, здача Німеччиною сухопутного і морського озброєння, вивід військ з окупованих територій

12 листопада 1918 Австрія Проголошення республіки

13 листопада 1918 Росія Радянський уряд анулює Брестський мирний договір

14 листопада 1918 Україна Утворено Директорію під головуванням В. Винниченко. Головним отаманом України призначено Симона Петлюру

листопад 1918 Латвія Проголошення тимчасовим урядом у Ризі незалежності Латвії

28 листопада 1918 Німеччина Цісар Вільгельм II зрікся престолу

Післявоєнні події

1 грудня 1918 Балкани Проголошення Королівства сербів, хорватів та словенців (з 1929 р. — Югославія)

грудень 1918 Польща Німеччина Польські війська зайняли Познань

12 грудня 1918 Україна Угода між Директорією та командуванням німецьких військ в Україні

14 грудня 1918 Україна Війська Петлюри взяли Київ. Гетьман Скоропадський підписав акт про відмову від влади

24 грудня 1918 Росія Україна Уряд Радянської Росії відмовився від визнання незалежності Української держави

1 січня 1919 Росія Утворення Білоруської радянської соціалістичної республіки (БРСР)

1—3 січня 1919 Росія Франко-грецькі війська зайняли Херсон та Миколаїв. Наступ відбитий радянськими військами

18 січня 1919—21 січня 1920 Антанта Паризька мирна конференція. Радянська Росія не була запрошена

січень 1919 Україна Заявлено про приєднання ЗУНР до України і визнання уряду Директорії

5.2.1919 Україна Червона армія захопила Київ

2 — 8.1919 Литва Білорусь Литовсько-Білоруська радянська соціалистична республіка (Літбєл)

21 березня 1919 Угорщина Проголошення Угорської радянської республіки

4 квітня 1919 Польща Литва Польські війська Пілсудського захопили Вільно (Вільнюс), Мозир, Ліду, Барановичі

квітень 1919 Східний фронт Франція виводить війська з Росії. Англійські війська виведені з Закаспія

16 квітня—травень 1919 Румунія Угорщина Наступ румунських військ

19 травня 1919 Естонія Національний збір узаконив створення незалежної Естонської Республіки

28 червня 1919 Антанта Версальський мирний договір з Німеччиною. Німеччина повертала Франції Ельзас-Лотарінгію (в кордонах 1870 р.); Бельгії — округа Мальмеді та Ейпен, а також так звану нейтральну і пруську частини Морені; Польщі — Познань, частину Помор'я та інші території Західної Прусії; м. Данціг (Гданськ) та його передмістя було оголошено «вільним містом»; м. Мемель (Клайпеда) передано у ведення держав-переможниць (в лютому 1923 р. приєднаний до Литви). В результаті плебісциту частина Шлезвіга перейшла у 1920 р. до Данії, частина Верхньої Силезії у 1921 р. — до Польщі, південна частина Східної Прусії залишилася у Німеччини; до Чехословаччини відійшла невелика ділянка силезької території. Саар переходив на 15 років під управління Ліги Націй, а після закінчення 15 років доля Саара мала вирішуватися шляхом плебісциту. Вугільні шахти Саара були передані у власність Франції. Вся німецька частина лівобережжя Рейну та смуга правого берега завширшки 50 км підлягали демілітаризації. Німеччина визнавала протекторат Франції над Марокко та Великобританії над Єгиптом. В Африці Танганьїка стала підмандатною територією Великобританії, район Руанда-Урунді — підмандатною територією Бельгії, «Трикутник Кіонга» (Півд.-Сх. Африка) був переданий Португалії (названі території раніше складали Німецьку Східну Африку) Великобританія і Франція розділили Того й Камерун; Півд. АС отримав мандат на Південно-західну Африку. На Тихому океані як підмандатні території до Японії відійшли острови, що належали Німеччині, на північ від екватора, до Австралійського Союзу — Німецька Нова Гвінея, до Нової Зеландії — острови Самоа.

1 серпня 1919 Угорщина Уряд Угорської радянської республіки пішов у відставку

10 вересня 1919 Антанта Сен-Жерменський мирний договір з Австрією. Договір констатував распад Австро-Угорської імперії і створення на її теренах Австрійської республики, Угорщини, Чехословаччини, Сербо-Хорвато-Словенської держави (з жовтня 1929 — Югославія).

27 листопада 1919 Антанта Ньоїський мирний договір з Болгарією. Болгарія лишалася частини територій

6 грудня 1919 Східний фронт Британський міністр закордонних справ Джордж Керзон оповістив план розмежування, згідно з яким східний кордон Польщі мав пройти лінією приблизного етнічного розселення поляків — на заході; литовців, білорусів та українців — на сході («смуга Керзона»)

2 лютого 1920 Росія Естонія Мирний договір в Тарту між РРФСР та Естонською республикою

25 квітня 1920 Польща Росія Польсько-радянська війна. Наступ польсько-українських військ. 6 травня взяли Київ

14 травня 1920 Росія Польща Контрнаступ радянських військ. 12 липня захоплено Київ

4 червня 1920 Антанта Тріанонський мирний договір з Угорщиною. За договором до Румунії були приєднані Трансільванія і східна частина Банату; до Королівства сербів, хорватів і словенців — Хорватія, Бачка та західна частина Банату; до Чехословаччини — Словаччина й Закарпатська Україна

12 липня 1920 Росія Литва Мирний договір

10 серпня 1920 Антанта Севрський мирний договір з Туреччиною. Згідно з угодою, Палестина та Ірак передавалися Великобританії, Сірія та Ліван — Франції як підмандатні території. Туреччина відмовлялася від усяких домагань на Аравійський півострів і країни Північної Африки, визнавала англійський протекторат над Єгиптом, англійську анексію Кіпру, передавала Італії Додеканеські острови. Східна Фракія та Едірне (Адріанополь), Галліпольський півострів передавалися Греції; зона проток підлягала повному роззброєнню і поступала під контроль створеної Антантою міжнародній Комісії проток. Від Туреччини відділявся Курдістан, кордони якого мали бути визначені англо-франко-італійською комісією

11 серпня 1920 Росія Латвія Мирний договір в Ризі між РРФСР й Латвійською державою

13-25 серпня 1920 Росія Польща Розгром радянських військ під Варшавою («диво на Вислі»)

9-12 жовтня 1920 Польща Литва Польські війська зайняли Вільнюс. Проголошення держави «Серединна Литва». За плебісцитом 8 січня 1922 р. Віленська область передана Польщі

12 жовтня 1920 Росія Польща Ризький мирний договір