Колискою мистецтва доби Відродження не випадково стала Італія, де антична культура нагадувала про себе на кожному кроці. Італійці жили серед античних руїн, ходили по тій самій землі і дихали тим самим повітрям, що іі давні римляни. У країнах Північної Європи — Німеччині, Нідерландах та інших — не існувало такої безлічі античних пам'яток, і до початку XVI ст. лише одиниці мали уявлення, як вони виглядають. По суті, там майже нічого було відроджувати.

Коли ми говоримо про Північне Відродження, то маємо на увазі мистецтво країн Північної Європи, яке склалося під впливом Італії. У ньому довше зберігалися середньовічні традиції: тут людина — не центр Всесвіту, як в Італії, а лише його частка, таке саме творіння Бога, як і навколишнє середовище. Тому предметом уваги північноєвропейських художників стали небеса і сонячне світло, вода і каміння, рослини і тварини, сама людина, її житло і результати її праці.

Найяскравішим представником мистецтва Німеччини був Альбрехт Дюрер (1471-1528). Він народився в сім'ї ювеліра й навчався батьківського ремесла, поки потяг до живопису не змусив юнака порушити сімейну традицію. Дюрер став визнаним майстром друкованої гравюри - відбитка з малюнка, нанесеного на дерев'яну або мідну дошку та розмноженого за допомогою друкарського преса. Дешеві гравюри, так звані «метелики» , які мандрівні торговці розносили по всій країні, зробили художника широковідомим. Не меншу славу принесли йому картини, присвячені релігійним сюжетам, а також портрети сучасників. Різнобічно обдарована людина, Дюрер складав вірші та написав декілька книжок про секрети живописної майстерності. Подібно до італійських художників, він був переконаний у високому призначенні свого мистецтва, усвідомлював себе «князем живописців», як його називали на батьківщині. Доказом того є його автопортрети - зображення людини, упевненої у своєму таланті.

XVI ст. Еразм Роттердамський про творчість Альбрехта Дюрера
Чого тільки не може він виразити в одному кольорі? Тінь, світло, блиск, виступи й заглибини, завдяки чому кожна річ постає перед нами не лише однією своєю гранню. Гостро схоплює він правильні пропорції та їх взаємну відповідність. Чого тільки не зображує він, навіть те, що неможливо зобразити, - вогонь, промені, грім, зірниці, блискавку, завісу туману, всі відчуття, почуття, нарешті всю душу людини, яка виявляється в рухах його тіла, ледве не сам голос. Усе це він з такою майстерністю передає найточнішими штрихами, притому лише чорними, що ти образив би твір, якби захотів внести в нього фарби.

Визнаним майстром портрета був Гаяс Гольбейн Молодший (1497-1543), діяльність якого протікала в основному за межами Німеччини -у Швейцарії та Англії. Деякий час він був придворним живописцем англійського короля Генріха VIII, жив у Лондоні й створив цілу галерею портретних шедеврів - самого монарха, придворної знаті, іноземних послів, купців. Окрему групу становлять портрети гуманістів, з якими Гольбейн дружив, - Еразма, Томаса Мора та інших. Художнику вдалося точно передати своєрідність характеру своїх персонажів, зазвичай осіб непересічних.

XVI ст. європейці зустрічали з тривогою: в Середні віки утвердилася думка про те, що світ був створений Богом за сім днів і проіснує лише сім тисяч років. Сьоме тисячоліття від створення світу закінчувалось. У ті дні в усіх християнських країнах одні очікували жахливого кінця світу, а інші - перемоги Царства Божого на землі. Дух цього тривожного, суперечливого часу відобразив один з найнезвичайніших художників - нідерландець Ієронім Босх (1460-1516). Його картини наповнені фантастичними постатями, небаченими рослинами, дивними тваринами і нагадують ребус, який необхідно розгадати, аби проникнути в прихований сенс твору. Нерідко вибір сюжету для картини йому підказувало старовинне народне прислів'я.

Одне з них: „Світ — це віз сіна, кожний тягне з нього скільки може” стало основою для картини «Віз сіна».

За задумом Босха, сіно означає недовговічні спокуси життя: владу, багатство, розваги. У гонитву за своїм оберемком втягнені представники різних станів. У натовпі серед простолюдинів миготять королівські корони, папська -тіара, вбрання знаті, шоломи воїнів, одяг ченців. Колеса безжально давлять необережних невдах. На возі влаштувалася весела компанія улюбленців долі. Вони досягли межі своїх бажань і навіть не помічають, що віз запряжений мерзенними істотами, які тягнуть І ііого, і увесь натовп у пекло. З небес за суєтою світу спостерігає Христос.

Усі твори Босха сповнені тривоги за людство, яке загрузло в гріхах.

Водночас у нідерландському мистецтві розвивалася й зовсім інша живописна манера - натуралістична. її представники зберігали вірність натурі, тобто точно передавали портретну схожість, деталі побуту та одягу.

Популярністю користувалися картини зі сценками з життя простолюду, а також пейзажі. Ці нові теми знайшли відображення в творчості Пітера Брейгеля Старшого (1525-1569), прозваного Мужицьким за доскональне знання народних обрядів, звичаїв, прислів'їв. Вони становили сюжетну основу його картин, героями яких були звичайні нідерландці в зміні свят і буднів.
 

Одна з картин Брейгеля має назву «Нідерландські прислів'я». Це своєрідна енциклопедія нідерландського фольклору. На полотні представлені сюжети 11.9 народних прислів'їв, байок, приказок. Персонажі Брейгеля намагаються сісти між двох стільців, б'ються головою об стіну, накривають млинцями дах, кидають гроші на вітер і роблять інші нісенітниці. Всі вони безглуздо і даремно витрачають сили і кошти. Дурість зображена художником як повсякденна звичка. Здається, цілий світ перевернувся догори ногами.

Для Брейгеля людина є невід'ємною частиною природи. Його мис ливці, орачі, женці нерозривно пов'язані з пейзажем - привітною землек Нідерландів, народ яких краще за інших обживав навколишнє середовище не завдаючи йому шкоди. Художник не ідеалізує своїх селян. Навпаки -вони незграбні, а часом потворні, не знають піднесених почуттів, але ду же шанують звичайні речі: чисте затишне житло, тепле вогнище, скром ну, але смачну їжу. Брейгель був наділений особливим даром - показува ти звичайні речі як справжнє чудо.

Твори європейських майстрів доби Високого Відродження є скарбни цею світового мистецтва.