Доба наукового перевороту співпала з розпалом «полювання на відьом», коли небачені хвилі жорстоких переслідувань захлеснули Європу.
Віра в «темні сили» існувала здавна. Часті епідемії, тривалі війни, виснажливі голодні роки вимотували людей. Це породжувало страхи й бажання покарати винуватців. Ворога знаходили в подобі відьми. За повір'ям, чаклунськими знаннями, або відьомством, були наділені ті, хто вступив у союз із дияволом. Отримавши від нього надзвичайну могутність, такі люди начебто могли надприродним шляхом впливати на навколишній світ, інших людей, тварин. Відьмами називали також тих, хто знав цілющі властивості лікарських рослин і вмів лікувати травами.

У чаклунстві звинувачували переважно жінок. Адже в християнському світі, де головували чоловіки, жінки вважались істотами нижчими і слабкими. Цього, за тогочасними уявленнями, вистачало, аби вони стали здобиччю диявола. Для притягнення до суду не потрібно було доказів, вистачало просто скарги сусідів. Хвороба або смерть, неврожай, пропажа молока у корови, навіть краса — усе це і безліч іншого могло викликати наклеп. Коли ж нещасна жертва потрапляла до рук суддів, ті легко збивали
з пантелику перелякану до смерті жінку І витягували з неї зізнання в неймовірних злочинах. Згодом до числа звинувачених почали потрапляти й чоловіки. З XVI ст. головним засобом «обробки» підсудних на процесах стали тортури, доти заборонені.
« Полювання на відьом » було прибутковою справою. Донощик отримував частину майна своєї жертви, а судді й кати — високу платню. Із середини XVI до середини XVII ст. в Європі відбулось понад 50 тисяч відьомських процесів. З однаковим заповзяттям їх проводили і католики, і протестанти. Лише поодинокі люди наважувалися протистояти загальному безумству. Коли згасли вогнища, на яких спалювали звинувачених у відьомстві, похмура тінь лягла на колись квітучі краї. Цілі сім'ї були знищені або залишали ріднідомівки, їхнє господарство занепало. «Полювання на відьом» - це масове вбивство невинних, одна з найдраматичніших сторінок людської історії.