Каліфорнійська золота лихоманка

Каліфорнійська золота лихоманка (1848–1855) почалася в січні 1848 року, коли було виявлено золото на березі Американської ріки на пилорамі Саттера. Як тільки новина про відкриття розповсюдилася, близько 300 тис. шукачів прибули до Каліфорнії з інших штатів США і з-за кордону.

Перші золотошукачі, які відправлялись до Каліфорнії на вітрильних суднах і в товарних вагонах зі всього континенту, часто стикалися зі значними труднощами в дорозі. Золота лихоманка також привернула десятки тисяч добровольців з країн Латинської Америки, Європи, Австралії і Азії. Було виявлено золото на суму в декілька мільярдів нинішніх доларів, що привело до збільшення статку деяких. Проте інші повернулися додому з порожніми руками.

Ефект золотої лихоманки для Каліфорнії був значним: Сан-Франциско швидко виріс з маленького містечка до значного міста, по всій Каліфорнії були побудовані нові міста, дороги, церкви, школи. Були створені система законів і уряд Каліфорнії, які привели до прийняття її як штату в 1850 році. Активно розвивалися нові транспортні засоби: пароплави почали регулярні рейси і були побудовані залізниці. Сільське господарство також швидко зростало по всьому штату. Проте, золота лихоманка мала і негативні ефекти: американські індіанці часто знищувалися та виганялися зі своїх традиційних земель, а золотопромисловість нанесла значну шкоду екології штату.

Каліфорнійській золотій лихоманці присвячений роман французького письменника Блеза Сандрара «Золото».

Клондайкська золота лихоманка

Клонда́йкська золота лихома́нка також: Ю́конська золота́ лихома́нка або Аля́скська золота́ лихома́нка (англ. Klondike Gold Rush) — наплив золотошукачів на Клондайк в Юконі унаслідок відкриття золотоносних пісків у 1896 над річкою Клондайк недалеко містечка Доусон-Сіті.

Подорож на Клондайк[ред. • ред. код]

У липні 1897 вістка про відкриття золота в Клондайку поширилася в США та по світу: саме тоді була економічна депресія й надзвичайно високий рівень безробіття в США — і людська хвиля ринула в Юкон у пошуках золота. Перші золотошукачі, готові одразу подорожувати пароплавом до Клондайка, з'явилися ще в портових містах Сан-Франциско (15 липня 1897) і Сієтл (17 липня 1897).

Золотошукачі спершу вдавалися до подорожі кораблем до портових міст Скагвай (англ. Skagway) або Дайї (англ. Dyea), обох розташованих над каналом Линн (англ. Lynn Canal) на західному побережжі Аляски, потім — пішки 53 км по Чилкутській стежці (англ. Chilkoot Trail), долали хребет Берегових гір (англ. Coast Mountains) та прямували або Чилкутським перевалом (англ. Chilkoot Pass), або перевалом Вайта (англ. White Pass) до озера Беннет (англ. Lake Bennett) або озера Ліндман, (англ. Lake Lindman), які знаходилися вже в провінції Британська Колумбія. На вершечках перевалів — цебто на кордоні США-Канада — Північно-Західна поліція (нині: Королівська канадська кінна поліція) обмежувала вхід і в'їзд злочинцям, вилучала зброю та повертала усіх, в кого були недостатні запаси харчів.

На згаданих озерах золотошукачі будували човни або пороми для того, щоб подолати 800 км річкою Юкон до Доусон-Сіті недалеко від територій, де находилися золотоносні піски. У році 1898 населення Доусон-Сіті зросло до 40 000 душ, що мало не спричинило голод у тих місцевостях.

Поважне число золотошукачів — професіонали: у цьому числі находяться учителі, лікарі, і навіть один мер. Вільям Говард Тафт, майбутній Президент США був у свій час золотошукачем, як і американський авантюрист-гірник Фредерік Р. Бурнгам (англ. Frederick Russell Burnham). А Сем Стіл (англ. Sam Steel), легендарний констебль Північно-Західної Поліції, здобув у часи Клондайкської золотої лихоманки репутацію надзвичайного захисника правопорядку.
Відкриття золота[ред. • ред. код]

У серпні 1896 троє людей під керівництвом 'Шуком Джим Майсон' (англ. Skookum Jim Mason) представника корінного племені 'Тагіш Тгваан' (англ. Tagish Khwáan) попливли на північ вниз за течією ріці Юкон із районі 'Каркрос' (англ. Carcross) шукати родичів — сестру 'Кейт Кармак' (англ. Kate Carmack) і її чоловіка на ім'я 'Джордж Кармак' (англ. George Carmack). В Групу трьох людей входили 'Скуком Джим' (англ. Skookum Jim), його двоюрідний брат, 'Дайсон Чарлі' (англ. Dawson Charlie) вигадане ім'я 'Тагиш Чарлі' (англ. Tagish Charlie), і його ж племінник 'Патсі Гендерсон' (англ. Patsy Henderson). Група застала подружжя за ловлею лосося над витоком ріці Юкон, а також зустріли 'Роберт Гендерсон' (англ. Robert Henderson) за походженням з Нова Шотландія. Він виконав гірничі пошукові роботи за золотом на річці 'Индіан' і розказав 'Джорджу Кармаку' про місце своєї розвідки і що він не бажає контактів з корінним населенням. 16 серпня 1896 група Майсона відкрила золоті родовища в алювійу на річці 'Рабит' (нині річка 'Бонанза').

Не відомо достеменно хто саме був першовідкривачем родовища золота: хтось каже, що 'Кейт Кармак', а дехто — що це 'Скуком Джим'. Офіційна заявка на родовища золота було подано від імені 'Джордж Кармак' — можливо тому, що гірники не були схильні визнавати, що таке право належало представнику корінної раси в ті часи.
Культура[ред. • ред. код]

Джек Лондон (англ. Jack London) американський письменник написав Біле Ікло (англ. White Fang), Заклик предків (англ. The Call of the Wild), Багаття (англ. To build a Fire) про пристосування до життя в північних умовах.

Роберт Сервіс (англ. Robert W. Service) поет, лірик, 'бард Клонкайка' присвятив багато поем подіям під час золотої лихоманки, зокрема, написав відомі вірші 'Стрілянина Дан Мигру' (англ. The Shooting of Dan McGrew) і 'Кремація Сема Макґі' (англ. The Cremation of Sam McGee).

Жуль Верн написав Золото Вулкан (англ. Le Volcan d'Or) (р. 1899) про нестатки під час Клондайкської золотої лихоманки.

Чарлі Чаплін в німе кіно — Золота лихоманка пригодницька комедія 1925 року, поставлена Чарлі Чапліном, який також виступив автором сценарію, продюсером, композитором та зіграв одну з головних ролей. В цій стрічці герой Чапліна, Бродяга, відправляється на пошуки золота Аляски, де як завжди на нього чекають нескінченні пригоди та безліч комічних ситуацій.