Федеральний канцлер ФРН (1949-1963 рр.), міністр закордонних справ (1951-1955 рр.). Правління Аденауера склало цілу епоху повоєнного відновлення Західної Німеччини, створення ФРН, її вступу в Західноєвропейський союз і НАТО. У 1955 році встановив дипломатичні стосунки з Радянським Союзом. Конрад Аденауер народився 5 січня 1876 року в Кельні у родині секретаря міського суду. Він був третім сином у родині. Пізніше народилися ще дві сестри. Добропорядні батьки Конрада сповідали католицьку віру. Дітям передалася їхня набожність, віра і моральні цінності. 5 березня 1894 року Конрад закінчив навчання в гімназії Святих апостолів у Кельні, потім навчався на юридичних факультетах університетів Фрайбурга, Мюнхена і Бонна (1894-1897 рр.). Після складання державних іспитів він працював у прокуратурі міста Кельна судовим асесором, а потім у конторі адвоката Каузена (1903-1905 рр.).
Конрад мріяв стати нотаріусом, але вдалий шлюб змінив його плани. 20 січня 1904 року Аденауер одружився з Еммою Веєр, яка походила зі знатної кельнської родини. Шлюб був укладений більше за коханням, ніж за розрахунком. У чоловіка і дружини народилися два сини і дочка. Однак сімейне щастя тривало недовго - хвороба прикувала до ліжка дружину. Лікарі виявилися неспроможні. У 1916 році Емма вмерла. Їй було лише тридцять шість років.
Політична кар'єра
Політична кар'єра Аденауера складалася вдало. У 1906 році він став десятим помічником бургомістра Кельна і відав муніципальними податками і зборами. Потім його призначають першим помічником бургомістра (1910 р.), бургомістром Кельна (1917 р.). Кайзер Вільгельм II присвоїв йому звання обербургомістра. Муніципальні радники не помилилися у своєму виборі: Кельн перетворився у великий центр рейнської індустрії, що динамічно розвивалася. Але саме тоді Аденауер писав: "Я страшенно сумую за своєю Еммою, мені її бракує. У молоді роки я жагуче мріяв про велику кар'єру. Зараз я поважна людина, але, Боже, який я самотній...". Але самітність протривала недовго: Аденауер у 1919 році одружився з дочкою знайомого лікаря, Августиною Цинссер, яка на 20 років була молодшою від нього. Народилися ще два сини і дві дочки. Вони росли і виховувалися разом з дітьми від першого шлюбу. Глава родини багато часу приділяв дітям. У родині панували взаємоповага і доброзичливість.
Перші роки перебування Аденауера на посаді кельнського бургомістра збіглися з поразкою Німеччини в Першій світовій війні і укладенням принизливого Версальського миру. Він не раз висловлював здивування: заради чого благополучна і розвинута Німеччина вплуталася в настільки масштабну і небезпечну сутичку. Аденауер працював по вісімнадцять годин на добу, організовував життя в нових умовах. Він мріяв перетворити Кельн у великий і красивий центр Рейнської області. І багато що йому вдалося.
Обербургомістр став відомою в країні фігурою. Його обрали президентом Державної ради - дорадчого органу з представників провінції в Берліні. У 1926 році Аденауеру запропонували посаду канцлера. Він відмовився, тому що не поділяв поглядів націонал-соціалізму. З приходом до влади Гітлера 13 листопада 1933 року Аденауер був зміщений з посади бургомістра Кельна. Побоюючись арешту, він переїжджав з міста в місто, поки нарешті не осів з родиною в Рендорфі - містечку, розташованому на березі Рейну, неподалік Кельна. Аденауер не приєднався до жодної антинацистської групи. Він відмовився брати участь у змові проти Гітлера, тому що не вірив у успіх.
У липні 1944 року, після невдалого замаху на Гітлера, Аденауера заарештували. Однак допит показав його непричетність до змови. 26 листопада 1944 року його було звільнено. Перед самим кінцем війни його знову заарештували й вислали до концтабору неподалік Кельна. Старшому синові, що служив у вермахті, вдалося домогтися звільнення батька. Дійсна політична кар'єра Аденауера почалася після військової поразки Третього рейху. У березні 1945 року американський комендант Кельна запропонував Аденауеру виконувати обов'язки бургомістра. Він погодився.
У 1948 році на окупованій американцями, британцями і французами території Німеччини були утворені 11 західнонімецьких земель. У Бонні почала роботу Парламентська рада, президентом якої обрали Аденауера, як голову й одного із засновників Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Християнський світогляд, орієнтація на західні духовні цінності привертали увагу німців з різних соціальних шарів. Аденауер виступав за ринкову економіку. Ознайомившись з лекціями баварського професора-економіста Л. Ерхарда, він разом з представниками ХДС узяв на озброєння теорію соціального ринкового господарства. З вересня 1949 року по жовтень 1963 - федеральний канцлер Західної Німечини. В 1951-1955 министр зовнішніх справ. Аденауер був вельми популярний і отримав прізвисько в народі «Der Alte» ("Господар" аба "Старець"). В програмних цілях Аденауера важливе місце займала мета відродження Німечини, для чого необхідно було маневоувати між двома найбільшими державами - США і СРСР. Саме завдяки цій карті змогла утворитися ФРН із обьєднання окупаційних зон Франції, Великої Британії та США. Також значні кроки було зроблено у врегулювані відносин з колишнім воргом - Францією. Це пояснюється тим що новий президент Франції Шарль де Голь був у досить схожій с Аденауером ситуації: він був молодим політиком котрий прагнув вийти із залежності від США і відродити славу своєї держави. Саме за допомоги Франції у 1955 році Німечина вступила у НАТО. У вересні 1955 році СРСР визнали ФРН, установили дипломатичні відносини і домовилися про звільнення 38 тис. військово полонених.
