Реформізм був продуманою соціально-економічною стратегією західних демократів для виходу держави з економічної кризи. В основі реформізму лежала економічна теорія Кейнса.Оптимальним на думку Кейнса є непряме втручання держави в економіку. Реформізм був трьох видів:

1. Ліберальний – недоторканість приватної власності.

2. Соціальний – часткова націоналізація.

3. Національний – активна роль держави в економічному житті, допомога власному виробнику за рахунок протекціоналізму.

У державах в котрих проходили реформи потребу і величину ціх реформ від уряду вимагали самі обставини економічної кризи, а не робітничі рухи. Уряди Великої Британії та США кожен по своєму дивилися на величину реформ, хоча обидва уряди розуміли необхідність проведення реформ.

Так в США економічна криза після років проспериті відчувалася особливо гостро і тому уряд країни, на чолі з Рузвельтом, розробили досить радикальну програму дій. Реформи проходили у два етапи — економічні та соціальні. Це свідчить про те, що спочатку пройшли процеси лікування економіки, а вже потім соціальні допомоги суспільству. За ці реформи Рузвельта довго лаяла опозиція, а великі монополісти взагалі були за відміну всіх нових реформ але вже в період Другої світової війни всі заклики від монополістів про відміну реформ Рузвельта стихли.

У Великій Британії криза була меншого маштабу, а тому реформи проведені англійським урядом були менш радикальні. Нові реформи були менш радикальними, тому що:

1. Великі прибутки від колоній пом'якшували кризу.

2. Слабкість проходження кризи.

3. Проведення соціальних реформ ще в період чартизму

В обох державах під час кризи було важке становище робітників, що спричинило до наростання напруженості стосінків між робітниками і роботодавцями. Але реформи не були виключно позитивними. Реформізм дійсно зміг вирішити проблеми пов'язані з освітою, медичним обслуговуванням, соціальним страхуванням, зайнятістю, правами національних меншин, дозволив приймати участь громадян у політичних процесах. Але безробітництво і бідність залишалися, в менших розмірах ніж у ХІХ ст.

Також реформізм призвів до нових проблем. Так сильно розріся бюрократичний апарат, що в свою чергу призвело до бюрократизації політикі. Збільшення соціальних програм призвело до своєрідної «революцію соціальних потреб» - громадяни почали дивитися на державу як на орган, що повинен їм забеспечувати всі права, а також соціальні у все зростаючих розмірах.

Із наведених прикладів ми бачимо, що реформізм був продуманою стратегією по виводу держави з кризи, а також її подальшому розвитку. Про те що це були не тимчасові зміни свідчить те, що ідеї Кейнса втілені в політиці реформізму продовжували використовуватися до 60-х років.

Тому можна сказати, що реформізм це традиційна для буржуазно-демократичного суспільства теорія і практика державного регулювання  соціально-економічних відносин, а не тимчасові поступки спричинені зростанням робітничрто руху.