План Вступ 1.Передумови війни 2.Хід війни 3.Наслідки Висновки
ВСТУП Терміном "близькосхідний конфлікт” позначається серія міжнародних конфліктів, що протікають з 1940-х років в цьому регіоні. Важливість цього конфлікту завжди обумовлювалась стратегічним значенням регіону - на Близький Схід припадає близько 29 % світового видобутку нафти; його комунікаційними та геостратегічними перевагами. На Близькому Сході співіснують три світові релігії — іудаїзм, християнство та іслам, тут також із процесом деколонізації розповсюдились різноманітні ідеологічні течії. Основний конфліктний потенціал регіону пов'язаний з арабо-ізраїльськими протиріччями. Пізніше нашарування ідеологічних, релігійних етнічних та культурних мотивів перетворило конфлікт на комплексний і надзвичайно ускладнив його врегулювання. 1. Передумови війни Червнева революція 1952 року в Єгипті скинула монархію. Була сформована Рада революційного управління, яка складалась з офіцерів, що хдійснили переворот.Скоро президентом Єгипту став один із них – Гамаль Абдель Насер. Була проголошена республіка. Насер хотів консолідувати націю, "експортувати” революцію в інші арабські країни. В 1956 році в ході Суетської кризи після націоналізації Єгиптом Суетського каналу, армії Ізраїлю, Англії і Франції в результаті таємних переговорів напали на Єгипет. Ізраїлю вдалося захопити весь Синайський півострів та сектор Газа, але під тиском США і СРСР, країнам, що напали на Єгипет, довелись залишити його територію. На кордоні Ізраїлю та Єгипту на Синайському півострові були розміщені війська ООН, покликані спостерігати за перемир'ям і попереджати проникнення палестинських бойовиків в Ізраїль. Після 1956 року кількість інцидентів на єгипетсько-ізраїльському кордоні різко скоротилась.
З кінця 50-хроків Єгипет відділяється від західних країн і зближується з СРСР, який був зацікавлений отримати нового союзника на Близькому Сході. З цією метою СРСР надав Єгипту економічну допомогу, надаючи вигідні позики, надав допомогу з будівництва Асуанської плотини, поставив Каїру зброю, зерно та інші необхідні товари. На початку 1967 року в Ізраїлі існувало уявлення, що Єгипет навряд чи повне повномасштабну війну. Воно полягало на тому факті, що вісім елітних бригад Єгипту були задіяні в громадянській війні в Ємені, де вони боролись на боці республіканців проти роялістів. Весною 1967 року ізраїльсько-єгипетські відносини були відносно спокійними.
В той же час відносини Ізраїлю з Сирією в указаний період були загострені із-за трьох основних факторів – конфлікту із-за водних ресурсів, конфлікту із-за контролю над демілітаризованими зонами вздовж лінії припинення вогню 1948року та підтримки сирійським урядом воєнізованих угрупувань палесьтинських арабів, що здійснювали диверсії проти Ізраїлю. Згідно угоді 1948 року демілітаризовіані зони не повинні знаходитись ні під чиїм суверенітетом, Ізраїль намагався встановити над ними контроль, провокуючи сирійців в ході зіткнень, розширюючи свій контроль на ці зони. Варто однак відмітити, що ще 30 березня 1956 року міністр закордонних справ Моше Шарет заявив послу СРСР, що "Угода про перемир'я не забороняє проведення іригаційних чи будь-яких інших робіт громадянського характеру в демілітаризованій зоні. Більше того, в угоді зазначається, що громадянське життя в указаній зоні має проходити звичайно”
В 1964-1966 рр. Проходить зіткнення між Сирією та Ізраїлем через водні ресурси. В липні 1964 року Сирія вирішує відвести води р. Йордану, що впадає в ізраїльське озеро Кинерет, на свою територію. В 1964-1965рр. Проходять 4 великі прикордонні зіткнення з участі танків та авіації. В червні 1966 року ізраїльська авіація знищує важку авіацію, зайняту в роботах по відводу вод, припинивши їх остаточно, і збиває сирійський МиГ, що намагався втрутитися. В 1965 році була створена Організація звільнення Палестини, що декларувала свої цілі виправленням несправедливостей, , причинених, на її думку, палестинським арабам, і розформування "сіоністського утворення”. Провідне місце в ній займала воєнізована організація Ель-Фатх, котра 2 січня 1965 року здійснила свою першу військову операцію проти Ізраїлю.. Всього з січня 1965 по липень 1967року Ель-Фатх та інші групи здійснили 122 напади на Ізраїль, в більшості своїй невдалих. Хоча більша частина нападів зі сторони Ель-Фатх проходило з ліванської та йорданської територій, озброєння та підтримку група отримувала в основному з боку Сирії. Сирійці віддавали перевагу, щоб напади палестинців відбувалися з боку інших арабських держав, остерігаючись ізраїльських заходів у відповідь. При цьому король Йорданії прикладав зусилля, щоб відвернути напад угрупування на Ізраїль з території Йорданії.
В жовтні та листопаді 1966 року терористична організація "Ель-Фатх” посилила свою диверсійну діяльність проти Ізраїлю: в ніч з 7 на 8 жовтня в передмісті Єрусалиму Верхня Ромема в результаті трьох вибухів були пошкоджені два будинки і поранені чотири людини; 8 жовтня поблизу населеного пункту Шаар ха-Голан в районі Йорданської долини відбули ся вибухи с/г будівель. Патруль, що прибув на місце вибуху підірвався на міні, 4 працівника прикордонної поліції загинули. Відповідальність за диверсію взяла на себе організація Ель-Фатх; в ніч на 11 листопада, в районі кордону між Ізраїлем та територією, окупованою Йордпнією, вибухнув знаряд, підкладений бойовиками АТХ. Загинули 3 людини поранено 6 солдатів В листопаді 1966 року Єгипет та Сирія укладають мир.
З квітня по травень 1967рік відбувається збільшення кількості бойових зіткнень на сирійсько-ізраїльському кордоні. У своєму виступі в Кнесеті 22 травня 1967 року, прем'єр-міністр Ізраїля Леві Ешколь поклав на Сирію відповідальність за 113 інцидентів в період з травня 1965 по травень 1967 року. Крім того, він обвинуватив Сирію за обстріли. Крім того він відмітив, що частина таких операцій була пов'язана з порушенням статусу кво в розподілі водних ресурсів і підтримці нею операцій палестинців проти Ізраїлю. 4 травня міністр інформації Сирії оголосив:”ця битва буде продовжена більш серйозними сутичками, поки Палестина не буде звільнена, а сіоністська присутність не закінчиться”
Безпосередня передісторія конфлікту зайняла лише кілька тижнів, починаючи від мобілізації єгипетських військ і швидкого пожвавлення антиізраїльських настроїв в багатьох арабських країнах, що призвело до поспішного формування арабської військової коаліції, до реакції, до реакції з боку Ізраїлю. Вранці 5 червня 1967 року почалась операція ВВС Ізраїлю під назвою "Фокус”, що знищила за кілька годин ВВС арабської коаліції, після чого Ізраїль на протязі 6 днів отримав перемогу над арабськими арміями. 2.ХІД ВІЙНИ: 5 червня 5 червня. Початок війни. Зі згоди прем'єр-міністра Ешколя міністра оборони Ізраїля генералом Моша Даяном та начальника генерального штабу генерал-лейтенантом І. Рабіном було прийнято рішення нанести повітряний і наземний удари.Рано вранці ізраїльські ВВС, знаходячись над східною частиною Середземного моря, повернули на південь і нанесли удари по всіх аеродромах Єгипту, фактично знищивши єгипетські ВВС. Пізніше були розгромлені ВВС Йорданії та Сирії, нанесений збиток іракським ВВС в районі Мосула. Підготовкадо нападу проводилась цілком таємно. В день початку війни, рано вранці агенти ізраїльських спецслужб пробрались на дах посольства США в Тель-Авіві і привели в несправність встановлену там антену слідкування, щоб не дати США можливості встановити виліт ізраїльських літаків. Самі ізраїльські пілоти дізнались про майбутню операцію лише за 5 годин до авіаудару.
Перший удар по Єгипту був нанесений в 7:45 ранку. Нападу майже одночасно були піддані 11 єгипетських авіабаз. В операції брали участь 183 ізраїльські літаки, що складало 95 відсотків ізраїльської бойової авіації. На 9 годину ранку було знищено ізраїльською авіацією бул знищено 197 єгипетськихлітаків, з них 189 на землі і 8 в ході повітряних боїв. Після того як ізраїльські літаки повернулись на свої бази для дозаправки і переозброєння, по єгипетських базах був нанесений другий повторний удар. В ході цього удару було знищено ще 107 єгипетськи літаків і атаковано 14 авіабаз Незважаючи на те, що єгипетські бази ВВС очікували раптоаого ізраїльського удару, він все одно виявився неочікуваним для них. Удар був нанесений не на світанку, коли зазвичай проводяться такі операції, а вранці в більш пізній час, коли пильність на єгипетських базах була дещо послаблена, патрульні літаки були зняті з чергування.
Перша хвиля ударів була нанесена по злітним смугам, що робило практично неможливим зліт літаків,а також посадку. Ізраїльські літаки атакували авіабази на єгипетській території, проникнувши в Єгипет із заходу та півночі з боку Середземного моря, в той же час як єгипетські радари в основному проглядали територію до повнічного сходу та сходу, припускаючи, що атака може відбутися лише з боку ізраїльського кордону. В день ізраїльського нападу, єгипетські ПВО отримали наказ не стріляти по пролітаючих військових літаках, оскільки існувала побоювання,що може бути збитий літак з єгипетським військовим командуваням. Цей наказ створив додаткову розгубленість серед єгиптян в момент ізраїльського нападу Розгром ВВС противника в перший день війни дозволив ізраїльській армії отримати майже повне панування в повітрі. Практично не зустрічаючи супротиву бомбардування арабських колн та позицій арабськими ВВС, в тому числі з використанням напалму, були найважливішим фактором деморалізації та колапсу єгипетської, сирійської та йорданської армій. 6 червня
6 червня. Другий день. Газа здалася Решефу в 12:00. Шарон, що захопив Абу-Агейлу, відправляє частину своїх військ очистити Рафах та Ель-Ариш, з іншими військами він здійснює похід до ущелини Митла. Йоффе після швидкоплинного бою на схід від Бир Лахфана успішно атакував основні єгипетські сили в центрі Синаю, що в Джебль – Либни. Єгипетський головнокомандуючий віддає наказ про відступ військ із Синаю,що збільшило деморалізацію, почату первентивними повітряними атаками.Ізраїльський наступ на Старе місто було зупинене сильним та впертим супротивом. Тим не менше, оточення міста було завершене – частини танкової бригади захопили Рамаллу на півночі, інша бригада зайняла Латрун на південному заході. Вперше після 1947 року дорога Тель-Авив – Єрусалим була відкритою для ізраїльського руху. 7 червня 7 червня. Третій день. Основні сили Таля підійшли до Бир -Гифгафу, його північні спец. Сили рухались на Румані. Передова бригада Йоффе, дійшовши до східного краю ущелини Митла, залишившись без палива та боєприпасів, зупинилась і була оточена відступаючими єгипетськими частинами. Друга частина бригади рушила на виручку до оточених. Шарон вийшов до Нахлю, інші підрозділи очистили Північно-Східний Синай, а повітряний і водно-сухопутний десанти захопили Шарм-ель-Шейх. Ізраїльтяни, продовжуючи натиск на Наблус, після кровопролитного бою заволоділи ним. Сильно порідівші йорданські сили переправились через р. Йордан де зупинились до припинення вогню. 8 червня 8 червня. Четвертий день. Єгипетські бронетанкові частини намагалися прикрити відступ, але були відкинуті Талем, який продовжував тиск на Суетський канал між Кантрою та Ісмаїією. Дивізії Йоффе, воз'єднавшись, прорвалися через ущелину Митла і підійшла до каналу з протилежного від Порт-Суеца боку. Після прискореного маршу через пустелю дивізія Шарона взяла Нахль і послідувала за Йоффе в ущелину Митла. Незважаючи на єгипетські ізольовані частини, Синай був повністю в руках ізраїльтян. Голанські висоти утримували 6 сирійських бригад на сході Кунейтри. Ввечері 5 червня ударами ізраїльських ВВС було знищено приблизно дві третини всіх сирійських ВВС. На протязі чотрьох днів відбувались артилерійні дуелі, сторони не приймали спроб заволодіти ініціативою. 9 червня.
9 червня. П'ятий день. Припинення вогню. Рада безпеки ООН вимагає припинення вогню. Ізраїль припинив вогонь негайно, Єгипет — наступного дня. Операція на Йорданському фронті Ізраїль планував уникати військових операцій проти Йорданії та Сирії поки не закінчаться військові дії на Синайському півострові. В той же час Ізраїль прагнув встановити контроль над Єрусалимом. Ізраїль запропонував королеві Хуссейну зберігати нейтралітет в обмін на обіцянку про ненапад, але інші арабські країни вимагали від короля вступити у війну. Очевидно, він сподівався, що його далекобійні гармати (155-мм M40 (САУ)), направлені на Тель-Авів, задовольнять союзників, не спровокувавши Ізраїль. Проте ці гармати представляли загрозу для основної ізраїльської північної авіабази в Рамат-Давіде. Тому після початку обстрілу, Ізраїль вирішив почати операцію проти Йорданії. Битва за Єрусалим 10 червня
10 червня. Шостий день. Ізраїльтяни прорвалися через сирійську оборону на півночі Голанських висот, потім посилили лобову атаку через плато, щоб підійти до Кунейтре з півночі, заходу та південного заходу. Надвечір Кунейтра була оточена , і бронетанковий підрозділ увійшов у місто.Ізраїльтяни прорвалися через сирійську оборону на півночі Голанських висот, потім здійснили лобову атаку через плато, щоб підійти до Тиверіадського озера з півночі, заходу та південного заходу. Одночасно група військ, передислокована з Йорданського фронту, підійшла з півдня. До вечора Тиверіадське озеро було оточено.
3. Наслідки
10 червня — Болгарія, Угорщина, Польща, СРСР, Чехословаків та Югославія розривають дипломатичні стосунки з Ізраїлем. 22 листопада — Рада Безпеки ООН одноголосно ухвалила резолюцію 242, яка вимагала «встановлення справедливого та міцного миру на Близькому Сході, який повинен включати два принципи: 1. Виведення ізраїльських сил з територій, окупованих під час конфлікту. 2. Пошана та визнання суверенітету, територіальній цілісності та політичній незалежності кожної держави в даному районі та їх права жити в безпечних та визнаних кордонах». В різних країнах арабського світу відбулися масові маніфестації на підтримку Сирії, Йорданії та Єгипту. Втрати воюючих сторін 800 вбито2,563 поранено15 захоплено в полон46 літаків втрачено 21,000 вбито45,000 поранено6,000 захоплено в полон 400 літаків втрачено
Висновки Шестиденна війна не є чимось випадковим. До її початку призвели ціла низка подій, в тому числі військових конфліктів. Особливістю цієї війни можна назвати те, що мала молода держава змогла за досить короткий період нанести нищівної поразки союзу декількох держав з більшою армією. Ця війна стала первентивною відповіддю Ізраїлю на зростання військової активності Єгипту біля кордону між ними та вимогу до миротворчих сил ООН залишити Синайський півострів. В ході війни Ізраїль завдав розгромливої поразки коаліції арабських держав, захопивши стратегічно важливі території: Сектор Газа, Синайський півострів, Голанські висоти та західний берег річки Йордан.
