|
|
 |
Сучасне становище Болгарії
Ухвалення Великими народними зборами 12 липня 1991 р. нової конституції стало важливим етапом у переході країни до демократичного державного устрою. Нова конституція Республіки Болгарія (такою стала офіційна назва держави) регламентує основні принципи і засоби побудови демократичної політичної системи. Згідно з конституцією Болгарія є республікою з парламентським управлінням. Законодавчу діяльність здійснюють Народні збори (парламент), що складаються з 240 народних представників. Кабінет міністрів І президент здійснюють виконавчу владу. Останній володіє обмеженими повноваженнями та обирається громадянами строком на п'ять років. За конституцією, судова влада є незалежною.
А от економічні перетворення в Болгарії відбувалися важко. Ще 1991 р. було ухвалено закон про землю, але земельна реформа в країні просувалася повільно. Багато- проблем спричинила поквапна, непродумана ліквідація адміністративним способом (аж до введення військ) рільницьких кооперативів (вельми прибуткових, із європейськими ринками збуту продукції") ще до створення нових структур власників. Це призвело до розпродажу більшої частини худоби, зокрема племінного стада, техніки, будівель та іншого майна.
Об'єктивні показники свідчили про поглиблення кризи в економіці. Кількість безробітних І 993 р. сягнула 600 тис, а реальна заробітна платня того ж року впала на 75% проти 1990 р.
У 1994—1996 рр. ситуація в економіці ще більш погіршилася. До кінця 1996 р. інфляція досягла рівня понад 150%, з початку року національна валюта — лев — девальвувалася на 70%, було вичерпано золотий запас країни, потік іноземних інвестицій припинився. Приватизація тупцювала на місці, в економіці, що контролювалася державою, як і раніше, домінували громіздкі й нерентабельні підприємства, типові для соціалістичної епохи. Відчувалася гостра нестача не тільки м'яса, а й навіть хліба.
На президентських виборах 3 листопада 1996 р. (другий тур) переміг лідер антикомуністичного блоку — Об'єднання демократичних сил (ОДС) — 44-річний адвокат із Пповдива Петр Стоянов.
Він намагається стати "президентом усіх болгар". В останні роки економічні показники в Болгарії дещо покращилися. Це пов'язано з продуманою політикою приватизації, залученням іноземних інвесторів. Нині болгари з жахом згадують порожні прилавки магазинів за часів правління соціалістів і назад повертатися не хочуть.
Наприкінці 90-х рр. з еміграції після півстолітнього проживання в Іспанії повернувся Симеон II, син останнього царя Болгарії Бориса. Розгорнувши активну політичну діяльність, він створив Антикорупційну партію, навесні 2001 р. виграв із нею вибори до парламенту і за підтримки Турецької партії, що захищає інтереси турецької меншини в Болгарії, став прем'єр-міністром і сформував уряд, продекларувавши скорочення на 10% державного апарату,, рішучу боротьбу проти корупції та швидкі й успішні реформи в економіці. У країні зростає кількість прихильників реставрації монархії.
Якщо до 1989 р. Болгарія у зовнішній політиці слухняно рухалась у фарватері Москви, то після революції головним у діяльності країни на міжнародній арені стала інтеграція до Європи І загальноєвропейських структур.
Одним із важливих кроків на шляху прилучення Болгарії до Європи стало прийняття її до Ради Європи.
Болгарію завжди пов'язували тісні відносини з Україною. Суверенні держави 1992 р. підписали в Софії Угоду про дружні взаємовідносини та співробітництво. Особливо активно контакти між державами розвиваються у сфері туризму, транспорту і зв'язку.
Джерело: http://school.xvatit.com |
| Категорія: Новітня історія | Додав: Natar (19.09.2013)
|
| Переглядів: 2386
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
|
