У другій половині XX століття людство зіткнулося з проблемами справді глобальних масштабів. Мова йде про процеси та явища, які охоплюють сферу взаємодії природи та суспільства, людину та її довкілля, а також стосунки між соціальними спільнотами - народами й державами. Загальні особливості всіх цих проблем полягають у тому, що вони набрали планетарного характеру і стосуються народів усіх континентів, загрожують людству серйозним регресом у розвитку продуктивних сил, потребують невідкладних рішень та дій, спрямованих на попередження й подолання небезпечних для життєдіяльності і безпеки громадян явищ та процесів, вимагають колективних заходів і зусиль із боку всіх держав, всієї світової спільноти. Упродовж багатовікової історії людство користувалося дарами природи, не задумуючись над наслідками своєї діяльності. Із розвитком матеріального виробництва і збільшення народонаселення різко зросли потреби людей у природних ресурсах. Проте можливості природи не безмежні. Наслідки людської діяльності позначилися на всіх компонентах довкілля: на атмосфері й кліматі, водних ресурсах, на фунтах, надрах, флорі та фауні. Особливу небезпеку викликає високий рівень забрудненості атмосфери в результаті викидів промисловими об'єктами й транспортом отруйних речовин. В деяких місцях планети у повітрі виявлено до 200 і більше шкідливих для людини речовин, а їхній сумарний вміст перевищує допустимий рівень в десятки і більше разів. Інша загроза - виснаження озонового шару в атмосфері, що супроводжується глобальними кліматичними змінами. З'явився і такий небезпечний феномен як парниковий ефект. У загрозливому стані опинилися водні ресурси не лише річок і озер, а й морів і океанів. З часу другої світової війни споживання води в масштабах планети зросло в 4 рази. У результаті господарської діяльності зникають ріки, озера, цілі моря. Близько 40 відсотків населення планети потерпає від нестачі води. Величезне значення для збереження біосфери, всього живого на Землі мають ґрунти, оскільки 98-99% продуктів харчування людина отримує в результаті їх використання. Водночас результат людської діяльності найзгубніше позначився на стані ґрунтів. Людство вже втратило близько 2 млрд. га колись родючих земель, перетворивши їх у пустелі, або непридатні для рільництва території. Аналогічна доля спіткала і лісові масиви, які за минуле століття скоротилися на одну третину. Гостро постали проблеми енергозабезпечення та харчування (нині недоїдають у світі 840 млн. осіб); викликають тривогу демографічні процеси. Демографічні зрушення нині перетворилися у самостійну проблему світового значення. Якщо упродовж першої половини XX століття загальна кількість жителів Землі збільшила¬ся на 1 млрд. осіб - з 1,5 млрд. до 2,5 млрд., або на 2/3, то в на¬ступне десятиріччя вона зросла на 3,5 млрд., або в 2,4 рази, сягнувши 1999 року 6 млрд. осіб. У 2005 року населення планети склало 6,5 млрд. осіб. При цьому різке зростання народонаселення припадає на країни, що розвиваються, які до того ж потерпають від різних соціальних та економічних негараздів. Внутрішня проблема світового демографічного зрушення - це потужний процес "омолодження" населення в групі країн, що складають "третій світ", і, навпаки, старіння населення в розвинених країнах. Забезпечення зайнятості працездатних молодих людей у країнах, що розвиваються, є сьогодні однією з найгостріших соціальних проблем, яка набрала міжнародного значення. Нато-мість збільшення людей пенсійного віку у розвинених країнах ля¬гає важким тягарем на систему соціального забезпечення. До інших світових проблем слід віднести необхідність контролю над озброєннями, ліквідацію зброї масового знищення, боро¬тьбу із злочинністю, наркоманією та тероризмом. Таким чином, вперше у світовій історії гостро постало питання: заради збереження життя на Землі, виживання цивілізації потрібно шукати шляхи розумної і справедливої організації взаємин між народами й державами. Це передбачає передовсім виключення насильства з практики міжнародних відносин, орієнтацію на компромісне розв'язання складних, особливо ж конфліктних проблем, які загрожують людству та міжнародній безпеці; здійснення заходів, які гарантують стабільність світової економіки загалом, її еко-логізацію і наступний розвиток. Іншими словами, необхідно перейти від моделі світу, базованого на балансах військової сили, рівноваги, страху, протиборства до моделі "позитивного світу", тобто світу, який ґрунтується на спільних цілях, прагненнях, ідеалах, світу, який визнає і обстоює, хоч би в основному, фундаментальні загальнолюдські цінності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Тероризм має багатовікову історію. Його першопочатки відносяться ще до нашої ери. Саме поняття "тероризм" виникло, на думку деяких дослідників, в роки Великої Французької революції. Масштаби те¬рору швидко розросталися. Вже на початку XIX століття в Європі виникли терористичні організації: серед них такі одверто насиль¬ницькі об'єднання, як мафія, камора тощо. Щоправда, тоді терористичні акції багато в чому мали індивідуалістичне, а іноді й романтичне забарвлення, як приміром, боротьба за гідність і свобо¬ду особистості. Загалом тероризм до XX століття не мав масового характеру, не було в той час ідеології і тих форм, які притаманні йому у столітті, яке минуло. Серед цілої низки світових проблем уперше в історії з усією гостротою постало питання про спільну боротьбу всіх держав проти безпрецедентного розмаху і нового характеру деяких видів злочинності, безжалісного знищення людей і безцінних пам'яток культури. Ідеться передовсім про тероризм, який набрав неймовірних розмірів у другій половині XX століття. Різке посилення його негативного впливу на розвиток міжнародних відносин і внутрідержавного життя засвідчує, що акції кривавого насильства стали одним із найбільш небезпечних викликів міжнародній безпеці. Тероризм визначається як застосування недержавного насильства чи загрози насильства з метою викликати паніку у суспільстві, послабити позиції або добитися відставки посадових осіб і викликати політичні зміни. Це лише одна з багатьох його дефініцій. Інколи його порівнюють з партизанською війною, хоча на відміну від партизанів, терористи не можуть або не хочуть захоплювати й утримувати територію, і навіть ніби підміняють війну між державами. Тероризм багатолике явище. У XX столітті мотиви, стратегія і зброя терористів стали дещо іншими. Тепер у більшості випадків міжнародний та внутрішній тероризм не лівий і не правий, а етнічно-сепаратистський або релігійний за своєю ідеологічною основою. На рубежі XX і XXI століть тероризм набрав нової якості, пере¬творився в один із провідних факторів сучасних міжнародних відносин. Виник феномен міжнародного тероризму, який не пов'язаний напряму з конкретною державою. З'явилися терористичні організації, які мають секретні бази в різних країнах. Наприклад, організація Усами бен Ладена вербує своїх членів у Саудівській Аравії, Алжирі, Йорданії, Пакистані, Афганістані, Малайзії в інших країнах, в тому числі в США. Такі організації не мають атрибутів держави, включаючи політичні та економічні об'єкти, знищення яких завдало б їм непоправної шкоди. Життя показало, що звичайні форми збройних акцій у боротьбі держав із наднаціональним тероризмом не дають бажаних результатів. Безперечно, що одним із чинників, які сприяють збільшенню небезпеки тероризму, стало зростання міжнародної злочинності, в тому числі наркомафії. Відзначено чимало фактів тісної взаємодії кримінальних і терористичних організацій. Наркобізнес с гав потужним джерелом фінансування міжнародного тероризму. Разом із тим, на відміну від "звичайного" криміналу терористичні організації мають відповідну політичну мету та ідеологічну базу. Для багатьох із них ідейною опорою є екстремістська течія фундаментального ісламу. Після розпаду СРСР головним об'єктом ворожості для цих течій стали США як джерело загрози традиційним настановам ісламського суспільства. Так Усама бен Ладен заявив: "Особистий обов'язок кожного мусульманина полягає в тому, щоб убивати американців та їхніх союзників, цивільних і вій¬ськових, у будь-якій країні, де можна це зробити". Трагічні події в Нью-Йорку і Вашингтоні 11 вересня 2001 року приголомшили Америку і, безсумнівно, стануть поворотним моментом в історії США. Уперше після 1941 року американська територія стала об'єктом зовнішньої агресії. При цьому раптовий напад стався з боку законспірованих терористів, а не іншої держави. їх¬ньою головною мішенню стали мирні жителі: кількість жертв (загинуло приблизно 5 тисяч) майже вдвічі більша, ніж внаслідок атаки японців на Перл-Харбор у грудні 1941 року. Президент США Дж.Буш-моподший назвав цю акцію "першою війною XXI століття". Політичний фанатизм виправдовує знищення всіх "невірних", а не міжнародних політичних противників. Це зближує тероризм такого спрямування з масовим геноцидом людей за етнічною та релігійною ознакою. Міжнародний тероризм зазіхає як на важливі інтереси світової спільноти, так і на життя, права й свободу окремих людей, оскільки він завжди продиктований нетерпимістю та екстремізмом. Як і інші глобальні проблеми, боротьба з міжнародним тероризмом вимагає багатосторонньої співпраці держав. Успіх її можли¬вий тільки за умови її ведення на міжнародно-правовій основі.
