Для установлення цього взаємозв'язку необхідно визначити ці поннятя.

Ідеологія - система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких:

· усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також

·містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин.

Ідеологія включає в себе як відношення до сусідів, так і відносини з своїм народом.

Існують різні ідеології: соціально-політичні(анархізм, консерватизм, лібералізм), класові (соціалізм), національні (нацизм, націоналізм).

Зовнішня політика— сукупність стосунків держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб зовнішньої політики — дипломатія.

Зовнішня політика нерозривно пов'зана з внутрішньою політикою держави.

Тому можна сказати, що зовнішння політика є вираженням ідеології.

Візьмемо на приклад фашизм.

Ознаки фашизму як ідеології, політичного руху і соціальної практики:

• обґрунтування за расовою ознакою переваги і обраності однієї, обраної в силу цього панівної нації, дискримінація стосовно інших «чужорідних», «ворожих» націй і національних меншин;

• заперечення демократії та відкритості влади.

• насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державності, однопартійності та вождизму;

• утвердження насилля і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства;

• мілітаризація суспільства, створення воєнізованих формувань і виправдання війни як засобу вирішення міждержавних проблем.

З історії нам відомо, що фашисти проводила вкрай агресивну зовнішню політику. Одним із перших прикладів цього було його бомбардування Корфу 1923 року. Після того він успішно встановив маріонетковий режим в Албанії та завоював Лівію. Його мрією було зробити Середземне море mare nostrum («нашим морем»).1935-го року на конференції у Стрезі він допоміг створити антигітлерівський фронт, щоб захистити незалежність Австрії. Але його успішній війні проти Абісінії (Ефіопії) чинила опір Ліга націй, і він був змушений шукати союзу з нацистською Німеччиною, яка вийшла з Ліги 1933-го року. Його «вісь» з Німеччиною отримала фактичне підтвердження у вигляді «Сталевого пакту» з Гітлером у травні 1939-го року.

На приведених фактах ми бачемо, що фашиська ідеологія, а перш за все теорія вищості над іншими расами і виправдення війни як засобу вирішення міждержавних проблем призвели до активної, агресивно налаштованої зовнішньої політики.

Таким чином нами було доказано на прикладі фашистів про те, що зовнішння політика є зовнішнішнім вираженням ідеології. Ідеологія це програма дій, а зовнішня політика це вже самі дії. Ці два поннятя не розривні, і тому ідуть разом.