На межі IX-X ст. в Чеському князівстві помітно підноситься
князівський рід Пршемисловичів. Саме Пршемисловичі, які очолювали
племінний союз чехів, заклали основи самостійної Чеської держави з
центром у Празі. їхня влада особливо зміцніла за роки князювання Вацяава
(921-935). Головною зовнішньою небезпекою для молодої держави стали
загарбницькі плани німецького короля Генріха І Птахолова. Князь Вацлав
визнав себе його васалом і зобов'язався сплачувати данину. Це викликало
невдоволення з боку чеських вельмож і Вацлава підступно вбили змовники,
яких найняв його рідний брат Болеслав.
Серед народу поширився
культ князя Вацлава як мудрого і сильного правителя Чеської держави. Про
нього розповідали як про мученика, видатного християнського правителя.
Католицька церква згодом проголосила Вацлава святим. Він став головним
святим Чехії, її вірним заступником. Мою підносили як вічного правителя
Чехії па небі, захисника держави від внутрішніх чвар і зовнішньої
небезпеки. У центрі Прага на площі, названій ного ім'ям, височить
пам'ятник святому Вацлавові.
І Іршемисловичі ревно боронили свої права і для зміцнення
влади вміло використовували чвари в Німецькій імперії. Так. князь
Вратислав II (1061-1092) підтримав імператора Генріха IV в його
протистоянні з папою під час боротьби за інвеституру. У 1085 р. він
отримав від нього титул короля. Проте спадкову королівську владу в
Чеській державі було встановлено аж наприкінці XII ст. Зростання
могутності Пршемисловичів наштовхнулося на опір із боку папи та
німецьких правителів із династії Габсбургів. Після підступного вбивства в
1306 р. чеського короля Вацлава III династія Пршемисловичів припинила
своє існування.
У 1310 р. чеський грон опинився в руках німецьких князів
Люксембургів, які в політичному й культурному плані перебували під
впливом Франції. За правління першого чеського короля Яна з
Люксембурзької династії королівська влада суттєво послабилася. Він майже
весь час перебував за кордоном і навідувався в Чехію лише за грошима. І
Іе посилило значення чеського сейму — зібрання вищої шляхти. Ян
Люксембурзький загинув 1346 р. у відомій битві при Кресі, де воював на
боці французів.
На відміну від Яна Люксембурзького, його син Карл І (1346
1378) зміцнив королівську владу й перетворив Чеську державу на могутню монархію.
Він дбав про розвиток ремесла й торгівлі, зростання міст. Найбільше
уваги Карл приділяв Празі: тут було відкрито університет (1348 р.).
зведено розкішні палаци, собори тощо.
Це був перший чеський правителі,, який став німецьким
королем, а згодом — імператором Карлом IV. Через деякий час він
підтвердив незалежність Чеського королівства «Золотою буллою».
Хоча Чехія фактично здобула політичну незалежність, вона
продовжувала перебувати під німецьким впливом, який наприкінці XII ст.
посилився внаслідок німецької колонізації. Німців вабили міста, бо
чеські правителі надавали іноземцям різні привілеї. Невдовзі в руках
німецьких колоністів опинилися гірнича справа, торгівля, ремесло, а
також міське самоврядування. Така ситуація не могла не викликати
обурення з боку чехів.
Джерело: http://school.xvatit.com | 
