Однак загроза з півдня не минула, що.смутило Карла Мартелла зміцнити військо й створити замість пішого ополчення загін добре озброєних кінних воїнів. Зробити це було досить нелегко. Адже утримувати бонового коня та маги необхідне спорядження й озброєння могла лише забезпечена людина. Нагородою ж воїнам служили здебільшого земельні володіння, бо грошей для оплати їхніх ратних справ не вистачало. Земля передавалася разом із селянами, які на ній працювали. Така форма землеволодіння називалася бешфщісм (у перекладі з латин. — «благодійність»).

Спочатку бенефіцій надавався ножиїтсво як нагорода за службу. Із часом він набув рис спадкового володіння, що отримало назву феод. Його власника називали феодалом. Тон, хто надавав бенефіцій чи феод, вважався сеньйором (старшим). Той, хто його одержував, ставав васалом, (слугою) сеньйора. Васал зобов'язувався вірно служити своєму сеньйору, за шо тон мав його підтримувати а в разі потреби — і боронити. Усе це сприяло виникнен ню стосунків вірнопідданоетІ й заступництва між васа лом і сеньйором. Створення Карлом Мартеллом кінногс війська послужило поштовхом до формування особли вого соціального стану — рицарства.

Зміцнивши своє становище в усіх областях Франкської держави, майордом був змушений рано чи пізно заявити про свої претензії па королівський трон Саме так і вчинив син Карла Мартелла Піпін II Корот кий (741-768). Таке прізвисько він отримав через свій невисокий зріст. Щоб узаконити захоплення трону Піпін відправив у Рим двох посланців, яким було до ручепо з'ясувати в папи Захарія І: чи справедливо, що є правитель, який не має влади, продовжував носити титул короля. Папа в цей час вік жорстоку боротьбу з лалгобардськими королями і потребував сильного союзника Хроніст пише, що Захарій І звелів передати: «Краще іменувати королем того, хто має владу, ніж того, хто живе, не маючи королівської влади». І щоб не порушувати порядок, наказав Піпінові бути королем.

У 751 р. Піпін зібрав у Суассоні франкську знать, яка й проголосила його королем. Останній представник династії Меронінгів «ледачий король» Хільдерік ІП та його син були пострижені в монахи. Щоб подякувати Папі за підтримку, Піпін здійснив два походи до Італії, у ході яких переміг короля лангобардів Айстульфа Завойовані землі лангобардів ПІпін передав у дарунок Папі. У 756 р. на подаро ваних землях було засновано самобутню світську Папську державу з центром > Римі. Бона проіснувала більш як тисячу років аж до об'єднання Італії в 1870 р. Нині це держава в державі, всесвітньо знаний Ватикаїї, що весь розмістився в кількох римських кварталах.

Справжнього розквіту Франкська держава досягла в епоху правління Карла Великого (768-814), сина Піпіна Короткого. Саме за іменем Карла королівську 42 династію, засновником якої став Піпін Короткий, називають Каролінгською Прізвисько «Великий» Карл отримав у зв'язку зі своєю діяльністю, спрямованою на користь християнської церкви, а також через те, шо був досить високим на зріст. Упродовж усього Середньовіччя Карл Великий залишався ідеалом правителя, напівлегендарною постаттю. Його діяння були оспівані у фольклорі, епічних творах, рицарській літературі тощо.