Державною релігією в Делійському султанаті було проголошено іслам, якпіі насаджувався, в основному, силою. Переважна більшість індійського населення вважалася «невірними». Ці люди стали маііже безправними іі сплачували непосильні податки. Особливо обтяжливим був подушний податок - джизья, що стягувався з усіх немусульман.

Вершини своєї могутності Делійський султанат досяг за правління талановитою воєначальника й адміністратора Ала ад-дін Мухаммеда (1296-1316). Він, передусім, дав відсіч монголам, які наприкінці XIII ст. здійснювали постійні напади на Північну Індію. Коли зовнішня небезпека минула. Ала ад-дін розпочав докорінні перетворення: призначив воїнам платню з державної скарбниці, підвищив податки, встановив сталі ціни па пшеницю, ячмінь, рис, цукор, олію, а також на тканини, коней, рабів тощо.

Наприкінці винятково жорстокого правління Ала ад-діна володіння Делійського султанату охопили весь Індостан. Проте ця держава виявилася дуже нестабільною і невдовзі після смерті свого творця почала занепадати. Наприкінці XIV ст. султанат розпочав міжусобну боротьбу. За цих умов у Північну Індію вторгся Тимур (Тамерлан). У 1398 р. він захопив Делі, пограбував це велике місто, стратив його жителів і повернувся назад у Середню Азію. Шлях, яким пройшли війська цього лютого завойовника, став пустелею. На Делійський султанат припинили зважати навіть правителі найближчих до столиці областей.

Після тривалого періоду смут часткове відродження держави відбулося за правління султана Бахула Лоді (1451-1489). Це був честолюбний, здібний і хоробрий володар. Він вів безперервні війни з метою розширення території султанату. Але на початку XVI ст. Індія опинилася перед заірозою нових іноземних нападів. У1526 р. на її терени вторгся нащадок Тимура кабульський правитель Бабур. Він захопив Делі й проголосив себе падишахом («великим царем»). Делійський султанат упав, а на його руїнах виникла імперія Великих Моголів, засновником якої став Бабур.