Ще в давнину в Індії відбувся поділ суспільства на чотири варни
(стани). Це брахмани (жерці), кшатрії (воїни, правителі), вайш'ї
(землероби, скотарі, торговці) і шудри (ремісники, слуги, раби).
Каста - замкнена суспільна група, члени якої пов'язані походженням, заняттям і правовим станом.
На початку нашої ери в організації варн спостерігаються значні
зміни. Кожна варна стала поділятися на вищі й нижчі касти (давньоі
ндійською «джаті» — народження, походження). Найбсзправнішою нижчою
кастою були так звані «недоторканні», до яких ставилися з презирством.
Вони виконували найважчу і найбрудпішу роботу: були слугами, прибирали
сміття, забивали худобу тощо. До цієї касти належали й деякі відсталі
племена У період Гуптів уже існували десятки каст.
Належність до певної касти визначалася походженням людини, вмінням поводитися, а також одягом,
зачіскою, символічною позначкою на чолі, культурою харчування. Особи
певної касти мали характерний тип житла, що відрізнявся зовнішнім
виглядом і внутрішнім убранством. Люди, які належали до тієї чи іншої
касти, були несхожі на осіб, належних до інших каст. Ніхто не мав права
самовільно перейти з однієї касти в іншу. Шлюби між представниками
різних каст, як правило, заборонялися. Однак у суспільстві не викликали
осуду випадки, коли чоловік із вищої касти брав дружину з нижчої.
Специфікою індійською суспільства з давніх-давен була
наявність у ньому сільської общини. Її основу становили декілька
десятків або сотень родин землеробів-общинників, які володіли наділами й
мали на них спадкове право. Община проводила зрошувальні роботи,
організовувала необхідну взаємодопомогу й оборону. Постанови общини
нерідко викарбовувалися на кам'яних плитах, умурованих у стіни храмів.
Поступово з-поміж членів общини почали виокремлюватися ремісники:
ковалі, теслярі, гончарі, каменярі, ткачі, мідники та ін. Вони
обслуговували общину й отримували від неї все необхідне для прожиття.
Общину очолював староста, у якого було кілька помічників.
Велике суспільне значення мала рада. Отже, індійська сільська община
існувала як самоврядна одиниця, що забезпечувала себе всім необхідним.
Це спричинило майже цілковиту відсутність у середньовічній Індії
будь-якої внутрішньої торгівлі між містом і селом, що гальмувало розвиток суспільства в масштабах усієї країни.
Джерело: http://school.xvatit.com |