Та й взагалі, для середньовічної людини мандри часто були життєвою необхідністю чи духовною потребою. Подорожували люди різних професій, серед яких було чимала талановитих майстрів, архітекторів, художників, музик, мандрівних акторів. Прагнення до збагачення штовхало на незвідані шляхи купців і ремісників. Щоб здобути освіту, пускалися в далеку дорогу школярі й студенти. Прочани і монахи здійснювали паломництва у святі місця. Не було дивиною, якіцо подорожній зустрічав на своєму шляху рицаря чи розбійника, жебрака чи волоцюгу.

Паломництво -подорож віруючих до святих місць із метою поклоніння, подячної молитви або відбування покути. Назва походить від звичаю паломників привозити пальмові гілки з Палестини.

Прочани -віруючі, які здійснювали подорожі до святих місць із метою поклоніння, подячної молитви або відбування покути. У середні віки існувало багато місць, які приваблювали прочан. Серед найвідоміших — місця, пов'язані з життям Ісуса на Святій Землі, місто Рим та гробниця св. Якова в Компостелі (Іспанія).

На чисельність населення середньовічної Європи впливали різні чинники, що, з одного боку, сприяли зростанню, а з іншого — гальмували його. До перших, передусім, належала зміна раціонів, що зумовлювалося розвитком тваринництва, городництва. Негативно впливали на склад і рух населення чотири найбільші лиха того часу — хвороби, війни, голод та епідемії.

В епоху Середньовіччя люди багато воювали. Дух війни міцно вселився у свідомість середньовічної людини, незалежно від її статусу. Воювали феодали, корі папи, народи й країни. Ворогуючі сеньйори намагалися передусім підірвати осні могутності свого противника, спустошуючи селянські господарства, спалюк посіви, переганяючи худобу тощо. За загальними підрахунками, жертвами 6єе нечних воєн стала третина дорослого населення тогочасної Європи.