У 1143 р. торгівці й ремісники спробували створити в Римі комуну. Вони захопили урядові будівлі на Капітали й проголосили республіку. Ідейним натхненником Римської республіки став релігійний діяч Арнольд Брешіанський. Його палкі виступи були спрямовані проти світської влади пап і збагачення духовенства. Повстання придушив німецький імператор Фрідріх І Барбаросса. Влада в місті знову перейшла до рук пани. Лрнольда Брешіанського повісили, тіло спалили, а попіл розвіяли над Тібром.

Через 200 років у травні 1317 р. пополани знову повстали, їх очолив вихідець із міських низів, сич корчмаря Кола ді Рієнцо, який назвав себе «трибуном свободи, миру і справедливості». Він закликав усі міста Італії згуртуватися навколо Риму. Але це не знайшло відгуку серед італійських міст, які понад усе цінували власну незалежність. Народ також не підтримав «трибуна», який діяв як диктатор. Наприкінці 1347 р. римська знать зуміла повернути собі владу в місті. Кола ді Рієнцо був змушений покинути Рим.

У другій половині ХІ\'ст. Папська область опинилася в залежності від кондотьєрів та їхніх загонів. Вони придушували повстання в містах, які прагнули здобути незалежність. До смут призводила й Велика схизма, коли на троні опинялося по двоє, а іноді й по троє пап одночасно. Папи втратили свій колишній авторитет і відмовилися від претензій па верховну владу над світськими правителями. Наприкінці XV ст. Папська область перетворилася на звичайну італійську державу. її існування було однією з перешкод на шляху до об'єднання Італії.