Прохолодної нори в хоромах затоплювали печі. Дим виходив через комин. У хоромах неодмінно були ікони, добротні й громіздкі меблі, виготовлені з дерева: столи, лави, стільці, скрині, мисники для зберігання посуду тощо. Упродовж XIV — XV ст. у будинках найбагатших людей Москви та Новгорода почали вставляти скляні вікна. У сутінках запалювали свічки, виготовлені з лою чи воску.

Простолюд жив у землянках, напівземлянках або халупах, які не мали вікон, щоб довше зберігалося тепло. Такі житла опалювалися, так би мовити, по-чорному: комина не було й дим виходив через отвір у  покрівлі. Заможні селяни мали обгороджене подвір'я:   дерев'яну хату з господарськими забудовами, садом і городом. Невід'ємним елементом такої хати була піч. Вона обігрівала приміщення, у ній готували їжу та пекти хліб, іноді на печі спали, особливо в холодні зимові ночі. Найчастіше помешкання освітлювали лучинами. Меблі були бідними (стіл і дві лави), а посуд скромним — глиняні та дерев'яні горщики, глечики, миски, ложки, ножі.

Одяг виявляв приналежність людини до певного стану. Простолюд носив грубі домотканки — конопляні, лляні чи вовняні. Тканини фарбували в різні кольори. Молодь носила яскравіший одяг, а старші люди — темніший. Заможні люди шили своє вбрання із закордонних дорогих тканин.

І чоловіки, і жінки одягали спідню сорочку, на неї верхню оздоблену сорочку, пошиту з цупкішої тканини. Чоловіки носили вузькі штани, а зверху на сорочку одягали довгу свиту. Восени й узимку носили ще сіряки, кафтани. кожухи (тулупи), а багаті феодали та купці — шуби, пошиті з хутра ведмедів, вовків, лисиць, соболів. Верхній одяг підперізували широким поясом, на який чіпляли калитку. Вельможні  чоловіки носили здебільшого хутряні шапки, а простолюд — повстяні.

Жіночі сорочки сягали аж до п'ят, зверху на них одягали сарафани — сукні з цупкої тканини 6см рукавів, оздоблені вишивкою. Коли дощило, жінки одягали плащі-накидки. Узимку носили хутряний одяг: заможні — з дорогого хутра, а бідні — з дешевого. Руська княгиня в XV ст. могла мати до десятка, а то іі більше шуб із найрізноманітнішого хутра. Шуби берегли, носили охайно й передавали в спадок.

Дівчата волосся розпускали або заплітали в косу- Заміжні жінки ховали його, запинаючись хусткою, поверх якої одягали кокошник — головний убір із високим оздобленим півкруї лим щитком над чолом.

Феодали та городяни, чоловіки й жінки, носили шкіряні черевики та чоботи, а селяни взували переважно личаки (постоли) і ватянки.

Харчувалися мучними стравами та кашами. «Хліб та каша — їжа наша», -стверджує російська приказка. Хліб їли житній, зрідка — пшеничний. Снідали мало, але обід і вечеря були ситними. Традиційні страви: розсольник, щі, каша, млинці, оладки тощо. їли також багато фруктів, ягід, грибів, горіхів і меду. Русичі частіше вживали рибу, молоко, сир, масло, яйця. Вельможі споживали впольовану па ловах дичину (оленя, зайця, кабана, рябчика, качку), а прості люди їли баранину, телятину тощо.