Та завойовникам не вдалося все знищити. У другій половині XIV ст. на Русі розпочинається культурне піднесення. Воно було обумовлене успіхами в господарському житті та першою великою перемогою над завойовниками в Кулнковській битві. Простежується провідна роль Москви в об'єднанні земель Північно-Східної Русі, зростає її значення як одного з головних культурних центрів.

Найважливіші й найтрагічніші події свого життя русичі увічнювали в усній народній творчості. Невідомі автори оповідали в сказаннях про битву на Калці, розорення Рязані хамом Батисм, Невську битву та Льодове побоїще, битву на Куликовому полі тощо. Народні співці, виконавці билин звеличували мудре й справедливе правління київського князя Володимира «Красне Сонечко», подвиги богатирів землі руської — Іллі Муромця, Добріші Микитича й Альоші Поповича. У XIV ст. на новгородській землі склали билини про Василія Буслаєва та Садка, зобразивши в них багатство й могутність Великого Новгорода.

У ті часи створювали також багато пісень, які згодом назвали історичними. У багатьох із них зображено простих людей, які намагалися зупинити полчища Батия. Так, героїня «Пісні про Євдокію Рязаночку» здійснює подвиг. Вона виводить із полону мешканців Рязані й заново відроджує місто. Повстання жителів Твсрі проти ханського намісника уславлено в «Пісні про Ще.ікана». Унікальною пам'яткою руського епосу є незакінчена поема XIII ст. «Слово про загибель Руської землі». Вона оспівує силу й могутність християнської Русі, звеличує її правителів напередодні монгольської навали: «О світло-світлая, дивно прикрашена земля Руська!» Видатним твором є «Задонщина», присвячена історичній перемозі на Куликовому полі.

Оригінальним жанром писемної літератури Північно-Східної Русі стали «ходіння», наприклад «Ходіння за гри моря», написане тверським купцем Афанасієм Нікітіним, або «ходіння» новгородця Стефана й смоленчанина Іпіатія до Константинополя тощо.

Поступово відроджувалася писемність і книжкова справа. Про рівень освіченості й заняття населення свідчать знайдені в Новгороді берестяні грамоти. На бересті писали приватні листи й боргові розписки, вели господарські записи тощо. Наприклад, управитель заміського маєтку пите до свого господаря: «Михайло з поклоном до свого пана Тимофія. Землю зорано й уже треба сіяти. Пане, приїздіть, бо все готово, а без вашого наказу ми не можемо взяти жито».

Піднесення культури супроводжувалося розвитком книжкової справи. Найбільшими книжковими центрами були монастирі, при яких існували скрипторії та бібліотеки, які налічували сотні книг. Найзначнішими були книжкові зібрання Троїце-Сергієвого, Кирило-Білозерського та Соловецького монастирів. Кпнгоппсні майстерні існували в містах, ари князівських дворах. Книжки виготовлялися, як правило, на замовлення, іноді — на продаж. їх писали па пергаменті, а з XIV ст. — на папері, який привозили з інших країн.

На початку XV ст. в Москві створено Троїцький літопис, головна ідея якого - об'єднання руських земель. Це був перший літописний звід подій, що відбувалися в усіх куточках Півиічно-Східної Русі. У середині XV ст. в Москві було зроблено короткий виклад всесвітньої історії в книжці «Хронограф».

В архітектурі з кінця XIII ст. відроджується кам'яне будівництво. Перші кам'яні споруди були збудовані у Твері. Прекрасні церкви й храми зводились у Новгороді, Москві, інших містах Півиічно-Східної Русі. Князь Дмитрій Донський збудував у Москві розкішний Кремль із білого каменю. Найдавнішими пам'ятками московського зодчества є Успенський і Благовіщенський собори. Новгород прославився величним храмом Святої Софії, церквою Спаса Преображеиія, храмом Спаса на Нередиці тощо.

Другу половину XIV — початок XV ст. називають «золотою добою» настінного живопису Північно-Східної Русі. Особливі успіхи виявив талановитий митець Тсофан Грек у Новгороді. Він приїхав із Візантії па Русь у другій половині XIV ст. вже зрілим живописцем і прославив нову батьківщину. Спочатку Теофан працював у Новгороді, а згодом — у Москві. На жаль, розписи Теофаиа в московських храмах не збереглися.

Продовжувачем справи Теофана Грека вважають видатного художника Андрія Рубльова (бл. 1360 -1430). У 1405 р. Андрій Рубльов разом із Теофаном Греком розписував стіни Благовіщенського собору в Московському Кремлі. Найвідомішою роботою Андрія Рубльова є ікона «Трійця», написана «в похвалу Сергію» для іконостасу Троїцького собору Троїце-Сергієвого монастиря. У ній митець виразив гуманістичну ілею миру та злагоди між людьми.