| Середньовічна людина була глибоко переконана, що головним у її житті є
стосунки з Богом, а турбота про спасіння душ християн якраз і лягала на
плечі духовенства. Тому винятково важливим, набагато вагомішим, ніж
виконання будь-яких Інших функцій, була угодна Богу належність людини до
духовного сану.
Християнське духовенство поділялося на біле і чорне. До
білого духовенства належали єпископи й священики, які обслуговували
релігійні погреби мирян: правили месу, здійснювали церковні таїнства
(хрещення, причастя, вінчання, сповідь тощо). Ядром повсякденного
церковного життя в Західній Європі була парафія, яка об'єднувала
мешканців кількох сіл чи міських кварталів.
Парафія управлялася священиком (парохом). Його помічниками могли
бути духовні особи нижчого рангу (диякони, іподиякони). У свою чергу
парафія підпорядковувалася єпархії, на чолі якої стояв єпископ. Кілька
єпархій об'єднувалися в архієпископство. На підтримку життєдіяльності
церкви та духовенства вірники сплачували десяту частину від власних прибутків, тобто десятину.
Джерело: http://school.xvatit.com | 
