| У другііі половині VII ст. внаслідок чвар між прихильниками халіфа
Алі, зятя Мухаммеда, та представниками сильного мекканського роду
Омейядів в ісламі відбувся розкол. У 661 р. халіф Алі був убитий.
Престол захопив виходець із роду Омейядів. намісник Сирії — Муавія. Він
став засновником нової династії Омейядів. Муавія переніс столицю
халіфату з Мекки в Дамаск, головне місто Сирії. Халіфат Омейядів
проіснував близько 90 років (661-750). За цей час він суттєво розширив
свої володіння. На середину VIII ст. під його владою опинилися землі в
Азії, Африці 146 та Європі з населенням 70 80 мли чоловік.
Омейяди стали набирати на державну службу переважно арабів. Усе діловодство тепер велося арабською мовою. Омейяди почали карбувати власну монету.
Однак вони не зуміли припинити міжплемінні чвари. У 750 р.
воєначальник Абул-Аббас позбавив Омейядів трону й заснував нову династію
— Аббасидів. Столицею халіфату стало славетне місто Багдад («Богом
даний»), Воно засноване 762 р. за правління халіфа Мансура. Нині це
столиця Іраку.
Халіфат Лббасидів був особливо сильним у VIII—IX ст. Деякі
халіфи того періоду були настільки визначними особистостями, що їхні
імена стали легендарними навіть у Західній Європі. Так, халіф Гарун
ар-Рашид (786-809) здобув популярність як надзвичайно обдарований
правитель, дуже багата людина; він став одним із героїв казок збірки
«Тисяча іі одна ніч». За правління Аббасидів запроваджується
давньосхідний палацовий ритуал. Раніше доступний для спілкування чи не з
кожним мусульманином, тепер халіф відділив себе від підданих великим
палацом та охороною. Поруч із халіфом знаходився візир — перший міністр і
глава судової системи.
Аббасиди не проводили активної завойовницької політики. Тому
мир і безпека, що на деякий час установилися в халіфаті, зумовили його
економічний розквіт.
Завдяки зрошувальній системі великих успіхів досягло
землеробство. Високими були врожаї рису, бавовни, цукрової тростини.
Араби стали приділяти значну увагу садівництву й квітникарству. Із
трояндових пелюсток виготовляли особливу речовину для виробництва
парфумів. Крім того, араби розводили рідкісні пороли коней та овець.
У халіфаті існувало багато великих міст, у яких
зосереджувалися торгівля і ремесла. Повсюди славилися персидські килими,
ювелірні прикраси, зброя із знаменитої дамаської криці. У деяких містах
халіфату проживали сотні тисяч жителів. Великим і розкішним містом була
столиця держави Багдад.
Проте наприкінці IX ст. влада Аббасидів почала занепадати.
Вони втрачають деякі території, шо раніше входили до складу халіфату:
Іспанію, Марокко, Закавказзя. Середню Азію, Вірменію, Єгипет. У 915 р.
Багдадом заволоділо іранське військо. Із цього часу халіфи були
позбавлені світської влади й зберегли за собою лише повноваження вищої
духовної особи над усіма мусульманами як намісники Пророка. Так Аббасиди
протрималися ще понад три століття. У 1258 р. монголи захопили Багдад і
вбили останнього халіфа з династії Аббасидів, Арабська держава
перестала існувати. Однак іслам зберігся та розвинувся на значній території колишнього халіфату. З'являється поняття «арабський світ».
Джерело: http://school.xvatit.com |