Склад населення середньовічного міста був надзвичайно різний. Основну
масу становили ремісники, які з ранній період середньовічного міста
продавали власні вироби, суміщаючи в одній особі ремісника й торгівця.
Чимало людей, які проживали в містах, були задіяні у сфері
послуг. До них належали корчмарі, перукарі, власники заїжджих дворів,
чорнороби, слуги тощо. У великих містах мешкали феодали зі своїми
васалами і прислугою, а також представники королівської адміністрації. У
багатьох містах помітну частку населення становило «чорне» й «біле»
духовенство. До міського населения належали професори, магістри й
студенти університетів, юристи, лікарі. Поступово в містах з'явилися
купці, які зосередили у своїх руках усю торгівлю.
Майже кожне середньовічне місто було наповнене жебраками.
Спочатку до них ставилися з розумінням і співчуттям. Знедолені завжди
знали, що біля церков і монастирів їм можуть надати притулок, подати
їжу, одяг чи гроші. Так тривало до середини XV ст. Саме тоді у всіх
сферах міського життя набуває поширення наймана праця, у зв'язку з чим
жебраків починають сприймати як дешеву робочу силу. Тепер випрошувати
милостиню можна було тільки з дозволу міських властей. Нерідко це
призводило до голодної смерті деяких жебраків, які перебували на дні
міського життя.
Джерело: http://school.xvatit.com |