У XII ст. спостерігаються зміни в манері одягатися. Саме з нього часу з'являються перші ознаки моди, відбуваються відносно незначні зміни в уяві людини про те, що варто носити. У цей час жінки почали носити спідниці, а чоловіки — довгі панчохи, які ярикріплювалися до пояса коротких штанів. До того ж фасони одягу змінилися завдяки появі ґудзиків. Спостерігаються також відмінності між одягом знаті, городян і селян, що були пов'язані передусім із кольором. Простолюд мав носити чорне, сіре та коричневе вбрання, тоді як знать — червоне, зелене, синє. Одяг знаті й городян прикрашали орнаментальною вишивкою, мереживом і навіть коштовним камінням. Убрання стали виготовляти з бавовняних і шовкових тканин професійні ремісники. Домотканий одяг залишився лише в селян.

У XIII ст. замість верхніх сорочок почали носити притаєний шерстяний одяг, що вдало підкреслював фігуру, особливо в жінок. Іншим новим елементом, зокрема в багатих жінок, була безрукавка з ґудзиками, прикрашена вишивкою та облямована хутром. Самостійною деталлю одягу поступово ставав капюшон, який відокремився від плаща. Так з'явилися перші головні убори — шапки, ковпаки, капелюхи. Серед городян особливо популярними були берети. Заможні люди носили берети з дорогих тканин, оздоблені хутром і коштовним камінням.

Пізнє Середньовіччя можна назвати карнавалом моди, адже ніколи досі народи Західної Європи не одягалися так примхливо та яскраво. Серед знаті простежується прагнення зробити талію якомога тоншою і в жінок, і в чоловіків. Жінки намагалися досягнути свого ідеалу з допомогою сукні особливого покрою та шнурівки. Від жінок не відставали й чоловіки. У XIV ст. чоловічі панчохи трансформувалися в вттани сучасного типу. Крім того, майже кожен знатний чоловік починає носити вузький короткий камзол, застібиутий на всі ґудзики. Поверх камзолу й довпіх залужених штанів одягалося ще вбрання довільного крою з широкими рукавами або прорізами замість них. Такий верхній оляг шили, як правило, з оксамиту.

Селяни носили переважно дерев'яне взуття. Брудними міськими вулицями часто адресувалися в патіках — дерев'яних колодках із високими підборами. Інше взуття було переважно шкіряне, без підборів. Із XII ст. почали шити черевики з витягнутими носками. У XIV ст. в Бургундії з'являється особливий вид взуття знатних чоловіків — пулени. Моду на пулени запровадили рицарі, щоб підкреслити свою непричетність до фізичної праці. Потім взуття стали видовжувати й багаті бюргери.

Членам королівської родини дозволялося носити пулени завдовжки до 70 см, родовитим дворянам — до 60 см, простим рицарям — до 45 см, городянам — до 30 см, а простолюдинам — до 15 см. Довгі носки таких черевиків підв'язували до колін або навіть до пояса.

Знала епоха Середньовіччя й рукавиці. Їхнє виникнення зумовили потреби селянського побуту. Але поступово рукавиці стали елементом розкоші й набули символічного значення: увійти в рукавицях у церкву вважалося непристойністю, потиснути руку приятелеві, не знімаючи рукавиці, сприймалося як образа. Вручения рукавиці означало визнання васальної залежності. Кинути її першим кому-небудь було способом виявлення презирства й виклику суперника на двобій. Рукавиці були невід'ємним атрибутом соколиного полювання, коли птаха тримали на руці. Виготовляли рукавиці з оленячої, телячої та овечої шкіри.

Не лише жінки, а й чоловіки носили різноманітні прикраси: персні, браслети, намиста, ланцюжки, брошки, розшиті шовком гаманці, золотисті та сріблясті ґудзики тощо. Представники знаті чимало уваги приділяли своєму тілу. За шалені гроші вони купували в торговців зі Сходу косметику, бальзами, ароматичну олію, парфуми.