У Х-ХІ ст. спостерігається пожвавлення старих і поява нових міських
центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім
розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля,
збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося
садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок
сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби
ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від
сільського господарства.
Водночас
своє вміння вдосконалювали й сільські ремісники — гончарі, ковалі,
теслі, ткачі, бондарі, шевці. Як вправні майстри, вони дедалі менше часу
займалися сільським господарством, виконували роботу на замовлення,
обмінювали власну продукцію, намагалися віднайти шляхи її реалізації.
Тому ремісники йшли в такі місця, де можна було і продати свої вироби, і
придбати необхідну для роботи сировину. Саме із сільських ремісників
склалося первісне населення середньовічних міст, де ремесло набуло
самостійного розвитку. У містах також осідали купці та селяни-втікачі.
Нові міста поступово виникали на руїнах античних поселень або
на їхніх околицях, біля замків і фортець, монастирів і єпископських
резиденцій, на перехрестях шляхів, біля перевалів, річкових переправ і
мостів, на берегах, зручних для швартування суден. Міста розросталися
швидко, однак украй нерівномірно. Спочатку вони з'явилися в Італії
(Венеція, Генуя, Неаполь, Флоренція) та Франції (Арль, Марсель, Тулуза).
Далі почали виникати міста па території Англії (Кембридж, Оксфорд),
Німеччини (Вальдорф, Мюльгаузеи, Ттобінген), Нідерландів (Аррас, Брюгге,
Гент). А найпізніше, упродовле ХІІ-ХІІІ ст., постали міста в
скандинавських країнах, Ірландії, Угорщині, на території дунайських князівств.
Найбільше міст було в Італії та Фландрії. Чимало міст розросталося вздовж берегів Рейну і Дунаю.
Отже, наприкінці XV ст. всі західноєвропейські країни мали
численні міські поселення, які були місцями жвавого товарного обміну з
довколишніми селами.
Джерело: http://school.xvatit.com |
