Першим достовірно відомим польським князем із цієї династії був Мешко /(963-992). який відкинув поганство й разом зі своїм народом прийняв християнство католицького зразка. Наприкінці свого правління Мєшко 1 об'єднав усі польські терени між Одером і Віслою, за винятком Краківської землі.

Польське королівство зміцніло за правління Мс пікового сина Болеслава І Хороброго. Йому вдалося приєднати до своїх володінь Краківську землю. Так було завершено процес об'єднання польських територій у єдину державу. Болеславові довелося побувати і в Київській Русі: він допомагав своєму зятеві Святополку в боротьбі з Ярославом Мудрим за великокняжий стіл. Війська Болеслава зайняли Київ і князем став Свято-полк. Повертаючись додому, Болеслав захопив руські Червенські міста і приєднав їх до Польщі. Проте невдовзі Ярослав Мудрий вигнав Святополка з Києва, а згодом повернув і Червенські міста.

У 1025 р. Болеслав Хоробрий коронувався в Гнєзно королівською короною. Цс місто ще деякий час залишалося столицею Польської держави, а в середині ХТ ст. нею став Краків, який був столицею Польщі до XVI ст. Після смерті Болеслава Хороброго Польське королівство втрачає могутність і розпадається на окремі князівства. Країна стає легкою здобиччю для сусідніх держав. У1157 р. німецький імператор Фрідріх І Барбаросса змусив польських князів визнати його зверхність і сплачувати данину. Через півстоліття більшість із них зуміла звільнитися від цієї опіки. Але водночас зросла залежність польських князів від папства. У середині XIII ст. Тевтонський (Німецький) орден захопив Пруссію, а 1308 р. — Східне Помор'я, тим самим закривши Польщі вихід до Балтійського моря.

Великим лихом для країни була також монгольська навала. Завойовники спустошили й пограбували значну територію Польщі, спалили багато міст, серед яких Люблін, Сандомир, Краків. Навесні 1241 р. в битві під Легніцею польське ополчення зазнало від монголів поразки. І хоча польські землі не потрапили в монгольське ярмо, країна неодноразово відчувала на собі лихе сусідство.

Про ті далекі часи в старому Кракові нагадує передзвін, що доноситься з храму Святої Марії. Дзвін лунає щогодини, і вдень, і вночі, взимку і влітку, і завжди повторюється чотири рази: для півночі, півдня, сходу і заходу. Передзвін відтворює просту мелодію і завжди раптово обривається. Він нагадує про сурмача, якому поцілила в горло монгольська стріла, колий той подавав сигнал тривоги мешканцям міста. Цей перерваний сигнал дав змогу городянам утекти. Ті, які вижили, у такий спосіб увічнили пам'ять про героя.

Наприкінці XIII ст. визріли передумови для відродження Польської держави. Із метою централізації країни король Казимир III (1333 1370), прозваний Великим, провів ряд реформ. Він видав кодекс законів, поділив Польщу на адміністративні одиниці — воєводства, створив центральні органи влади: королівську раду, канцелярію, скарбницю, суд тощо. Було проведено грошову реформу й запроваджено єдину монету — краківський гріш. У1364 р. було засновано Краківський університет.

У XV ст. Польська держава перетворилася у станову монархію. Дії королівської влади обмежував орган станового представництва — сейм.

Із другої половини XIV ст. історія Польщі надовго поєдналася з Великим князівством Литовським, яке виникло в середині XIII ст. Безпосередньою причиною  зближення була загроза з боку тевтонських рицарів, чиї напади завдавали чималої шкоди як Польщі, так і Литві. Але були й інші причини. Польща, відродившись після монгольської навали, пожадливо оглядала відкриті простори на Сході. Натомість литовська знать із тривогою придивлялася ло піднесення сусідньої Московської держави і в разі протистояння .і нею сподівалася на підтримку Польщі.

У серпні 1385 р. в замку Крево було укладено польсько-литовську унію. Згідно з її положеннями, Ягайло, литовський князь, зобов'язався разом зі своїми підданими прийняти християнство за католицьким зразком, узяти шлюб з Ядвигою польською королевою та об'єднати Велике князівство Литовське з Польським королівством. Наступного року Ягайло охрестився, був обраний польським королем і одружився з Ядвпгою. Він зійшов на польський грон під іменем Владислава II (1386-1434). Так було започатковано правління Ягеллонської династії (від польського варіанту імені Ягайла — Ягелло).

Кревська унія значно зміцнила позиції Польщі й Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410 р. біля села Грюнвальд об'єднане військо польських, литовських, українських, білоруських, російських полків, молдавського загону, частин кримських татар і чеських найманців ущент розгромило тевтонських рицарів. Військову могутність Тевтонського ордену було зламано і він припинив наступ на Схід. Це сприяло посиленню авторитету Польщі й Литви.